Смекни!
smekni.com

Поняття: ознаки та характеристика (стр. 2 из 3)

Поділ — це розподіл на види (групи) предметів, що входять до обсягу даного поняття.

За допомогою поділу ми визначаємо види, з яких: складається рід. Наприклад, розділяючи юридичні факти на «події» та «дії», ми розкриваємо обсяг поняття «юридичний факт». Говорячи про те, що договори бувають «відплатні» і «безплатні», ми встановлюємо обсяг поняття «договір». .[4, с.174]

У поділу розрізнюють поділюване, члени поділу та основа поділу. Визначення буде виразним, якщо поняття, посередництвом яких розкривається зміст визначуваного поняття, є визначеними, такими, що мають одиничне значення. У визначенні не може бути понять двозначних, таких, які можна розуміти по-різному: так і отак. Якщо ж при визначенні користуються поняттями невизначеними (неоднозначними), такими, зміст котрих точно не установлено, то визначення стає нечітким і невиразним,

Вимога виразності, чіткості визначень в юридичній науці має виняткове значення. Відсутність чіткого визначення правового поняття приводить до різнобою у розумінні закону і до складності в застосуванні закону в судовій практиці. Особливо важливе значення це правило має при визначенні кримінально-правових понять. Визначення кримінального закону мають бути найвиразнішими і найточнішими. Чим точніше в законі описані ознаки складу злочину, тим легше виконувана закон.[7, с.221]

Поняття, обсяг якого піддається поділу, називається поділюваним. Поділяючи поняття, ми розподіляємо предмети класу на. види (групи), а за допомогою розчленування установлюємо структуру або будову предмета, складові його частини. Наприклад: «Норма права складається із гіпотези, диспозиції і санкції».

Поділ поняття відрізняється від розчленування-предмета на частини так. До кожного члена ділення застосовна назва, якою позначається поділюване поняття. Наприклад, коли ми поділяємо юридичні факти на «по­дії» і «дії», то і «події», і «дії» можна назвати юридичним фактом. При розчленуванні ж предмета на частини кожну частину чи сторону не можна назвати на ім'я, котре позначає розчленуваний предмет. Так, не можна сказати, що «гіпотеза» або «диспозиція» — це «норма права», як не можна сказати, що «норма права» є «гіпотеза». Такі судження будуть неправильними.[3, с.535]

У процесі поділу слід дотримуватися таких правил.

Поділ має бути спів мірним.

Це означає, що обсяг членів поділу, разом узяті, має дорівнювати обсягу поділюваного поняття. Якщо ж обсяг членів поділу не вичерпує обсягу поділюваного поняття, тобто при поділі перелічені не всі види поділюваного і якийсь член поділу пропущений, то такий поділ є неповним.

Правило співмірності порушується і тоді, коли указуються тільки члени поділу, тобто такі, котрі не є видами поділюваного поняття. Наприклад, «Угоди бувають односторонні, взаємні та угоди, укладені на користь третьої особи».

Поділ має відбуватися на одній основі

Під час поділу не можна одну основу підміняти другою, тобто поділяти поняття таким чином, щоб одні члени поділу були виділені за однією ознакою, а другі — за другою.

Члени поділу мають виключати один, одного

Поділ має бути таким, щоб кожен окремий предмет, мислимий у родовому понятті, входив до обсягу тільки одного члена поділу. Це правило випливає з другого; Якщо основа поділу одна, то члени поділу виключають один одного, якщо ж поділ проведено не за однією основою, то члени поділу будуть перехрещуватися.[1, с.230]

Наприклад: «Студенти бувають відмінники, заочники і спортсмени». Тут поділ проведено за трьома основами відразу. 1) успішністю, 2) формою навчання та 3) стосовно спорту. Члени поділу не виключають один одного тому, що одні й ті ж студенти можуть одночасно входити до обсягу всіх членів поділу.

Поділ має бути безперервним

Це означає, що в процесі поділу необхідно переходити до найближчих видів, не перескакуючи через них. Порушення цього правила призводить до помилки, що називається стрибком у поділі.[7,с.221]

Основа поділу має бути виразною

Ознака, за якою поняття поділяється на види, має бути досить точною і виразною (ясною), щоб її не моли на було розуміти по-різному. Якщо ознака, взята за основу поділу, невизначеною, такою, що кожен може тлумачити її по-своєму, то поділ буде невиразним, Таким, наприклад, має бути поділ наук на складні й нескладні, цікаві й нецікаві.


Задача 1

Визначте тип відношення між поняттями і зобразіть його за допомогою колових схем: грабіж, контрабанда, злочин проти власності.

Відповідь

Контрабанда - переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України. Контрабанду можна віднести до злочинів проти власності держави.

Відповідно до статі 186 Кримінального кодексу України грабіж – це відкрите викрадення чужого майна.

Відношення супідрядності існує між поняттями, які однаково входять до одного й того ж роду. Такі поняття називаються супідрядними. Обсяг супідрядних понять не збігається в жодній своїй частині.

В даному випадку супідрядними є поняття «контрабанда» і «грабіж», оскільки вони є видами одного й того ж роду «злочин проти власності».

Зобразимо дані поняття за допомогою колових схем.


Задача 2

Дати аналіз дефініції (визначити, чи правильна вона, коли ні – то яке правило порушено): «Транспортні засоби – це автомобілі, автобуси та мотоцикли».

Відповідь

Дефініція «Транспортні засоби – це автомобілі, автобуси та мотоцикли» є неправильною, адже тут порушено правило співмірності, а саме визначення повинно бути співмірним: дефінієндум і дефінієнс мають бути взаємозамінюваними, тобто їхні обсяги повинні бути однаковими (А = Вс, або Dfd = Dfn); тобто ці поняття мусять перебувати у відношенні рівнооб'ємності.

В даному визначенні допущена помилка «надто вузьке визначення», яка виникає у випадку, коли обсяг дефінієнса є вужчим, ніж обсяг дефінієндума. У наведеному визначенні обсяг поняття «транспортні засоби» (дефінієндума) буде ширшим, ніж обсяг дефінієнса тому, що транспортні засоби – це не лише автомобілі, автобуси та мотоцикли, сюди також належать тролейбуси, літаки тощо.

Задача 3

Дати аналіз поділу (визначити чи є він правильним, коли ні – то яке правило порушено): «Дефініції можуть бути легальними, явними та неявними».

Відповідь:

Поділ «Дефініції можуть бути легальними, явними та неявними» є неправильним, адже поділ повинен бути співмірним, тобто обсяг подільного поняття повинен дорівнювати сумі обсягів членів поділу. Це привело до логічної помилки – «поділ із зайвими членами» - помилка, яка має місце тоді, коли до членів поділу відносять поняття, обсяги яких не входять до обсягу подільного поняття. В даному випадку у визначенні «Дефініції можуть бути легальними, явними та неявними» наведено зайвий член поділу «легальні дефініції».

Задача 4

Проаналізувати судження (визначити його вид і структуру): «Існують заперечні прості судження». Записати судження, яке суперечить цьому.

Відповідь:

Судження — форма мислення, в якій засобами ствердження чи заперечення розкриваються зв'язки предметів з їх ознаками або відношення між предметами.

Судження може бути або істинним, або хибним.

Істинним називається таке судження, котре правильно відображає дійсність, відповідає тому, що є насправді. Хибним є судження, яке неправильно відображає дійсність, не відповідає тому, що є насправді.

В нашому випадку судження «Існують заперечні прості судження» є істинним.

Кожне судження має певну структуру (будову, зв'язок його елементів), яка залежить від того, що воно відображає — властивості чи відношення між предметами. Судження складається із суб’єкта, предиката і зв’язки.

Суб’єкт – це те, про що йдеться у судженні. Предикат судження — поняття про ту властивість предмета думки, наявність якої у ньому стверджується чи заперечується.

Суб'єкт судження позначається буквою S, предикат судження — Р. Суб'єкт і предикат називаються термінами судження. Зв'язка в судженні є відображенням зв'язку, який існує між предметом думки і відповідною властивістю. Вона вказує на належність чи неналежність предметові думки тієї властивості, яка мислиться в предикаті. Зв'язка виражається словами «є», «належить», «не є», «не належить» тощо.

В нашому випадку суб’єктом судження є поняття «заперечні прості судження», а предикат виражений словом «існують».

За складом суб’єкта й предиката судження поділяються на прості й складні. Простим судженням називається судження, яке складається з одного суб’єкта й одного предиката. Складним судженням називається таке судження, в якому наявні кілька предикатів чи суб’єктів.

Так як в нашому судженні «Існують заперечні прості судження» є тільки один суб’єкт і один предикат, дане судження відноситься до простих. Також дане судження відноситься до суджень існування. Судження існування – це такі судження, в яких утверджується чи заперечується сам факт існування або не існування предмета. В нашому прикладі утверджується існування заперечних простих суджень. Також судження «Існують заперечні прості судження» є ствердним, адже в ньому стверджується існування заперечних простих суджень.

Даному судженню бути суперечити наступне судження: «Заперечні прості судження не існують». Наведене судження буде хибним.

Задача 5

Формалізувати судження: «Цей слід не належить ані потерпілому, ані підозрюваному».

Відповідь:

Якщо позначимо поняття «слід» через А, поняття «потерпілий» через В, а поняття «підозрюваний» через С, то судження «Цей слід не належить ані потерпілому, ані підозрюваному» можна представити за допомогою такої формули: