Смекни!
smekni.com

Природно-ресурсный потенциал Днепропетровской области (стр. 3 из 3)

На терирорії області сформувалися три промислові вузли. Промислову основу Дніпропетровського вузла становить чорна металургія та тісно повязане з нею машинобудування та хімічна промисловість. З інших галузей значне місце займає легка, меблева та будівельних матеріалів промисловість.

У структурі промислового виробництва Криворізького вузла переважають залізорудна промисловість та гірничорудне машинобудування у поєднанні з легкою та харчовою промисловістю.

Дніпродзержинський вузол виділяється металургією, хімічною та машино-будівною галузями. Їх доповнює легка, харчова, будівельних матеріалів та деревообробна промисловості.

Сільські угіддя займають 2522 тис. га. Площа зрошувальних земель – 237.5 тис. га , осушених – 0.7 тис. га. Найбільші зрошувальні системи області:Криворізька, Нікопольська, Марганецька. Провідна культура – озима пшениця, вирощують також ярий ячмінь, кукурудзу та зерно, просо, гречку. З технологічних – сонячник, південні коноплі, сою. Значні площі під кормовими культурами (однорічні та багаторічні трави, кукурудза на силос та зелений корм, кормові корнеплоди тощо, а також під овоче-баштанними культурами і картоплею. Розвиваються садівництво (яблуні, вишні, груші), виноградарство та ягідництво. У тваринництві провідною галуззю є скотарство м’ясо-солочного напряму, розвиваються свинарство, вівчарство, птахівництво, рибництво.


Компонентна структура природно-ресурсного потенціалу Дніпропетровської області

Сумарний потенціал % , від сумарного по Україні

Потенціал ресурсів[4]

Мінеральних Водних Земельних Лісових Фауністичних Природно-рекреаційних

10,9

68,9

4,8

21,3

0,3

0,4

4,3

Проблеми антропогенного впливу на навколишнє природне середовище

Як завжди, важливою проблемою стосункыв людини та природи, виступає запобігання можливим не­гативним наслідкам впливу людини на навколишнє середовище.

Як бачимо, промисловий потенціал Дніпропетровської області дуже великий, та людина, використовуючи це, наносить невідтворну шкоду природі. Дуже забруднюють повітря величезні промислові заводи дніпропетровське виробниче обєднання “Дніпрошина”, дніпродзержинське виробниче обєднання “Азот”, облтепломережа, різні об’єкти чорної металургії, деревообробні комбінати, машинобудівні, трубопрокатні та трубні заводи. Підприємства міста найбільше викидають у навколишнє середовище пилу, від якого дуже страждає бюджет міста та області. Значним е збиток й від окису азоту і сірчаного ангідриду відповідно. Найбільші запилювачі міста - об’єкти хімічної, коксохімічної промисловості. На багатьох підприємствах міста гранична допустима концентрація ( ГДК ) за окремими інгредієнтами перевищують нормативи, що свідчать про недосконалість технологічних процесів та неуважність до питань охорони природи з боку керівництва підприємств. Так, на хімічному заводі викиди кси­лолу в 34,2 раза перевищують ГДК, толуолу - в 19,5 раза; 44,4 ГДК по пилу на ДОКові, облтепломережа - 13,9 ГДК цієї речовини. Машинобудівний завод забруднює атмосферу щорічно 40 кг свинцю (2 ГДК), по уайт-спіриту - 4,2 ГДК.

Слід відзначити особливу небезпечність для здоров’я населення свинцю, який належить до системних отрут.

Економічний збуток від забруднення м. Дніпропетровськ, як великого економічного вузла автомобільним транспортом лише на трьох головних артеріях міста становить 0,86 млн. грн./рік, у т.ч. від окису вуглецю - 0,6, вуглеводнів - 0,4, окису азоту – 0.3 млн. грн. на рік. В цілому ж по названих інгредієнтах щорічно викидається 22,0 тис.т. шкідливих речовин, які приносять шкоду по-перше ж людині.

Загальний економічний збиток по м. Дніпропетровськ від забруднення атмосферного повітря стаціонарними і пересувними джерелами до­рівнює 8,53 млн. крб./рік Економічний збиток від забруднення ат­мосфери - лише одна із складових інтегрального збитку від забруд­нення навколишнього середовища, земельних і водних ресурсів як у промисловому, так і в комунальному господарстві міста. Все це пот­ребує проведення додаткових досліджень, організації моніторингу природного середовища м. Дніпропетровськ та Дніпропетровської області в цілому.

Наслідком попереднього, не завжди грамотного і раціонального господарювання е те, що на території Дніпропетровської області є кілька місцевостей з напруженою екологічною ситуацією. Тут антропогенне навантажання на ландшафти значно перевищує їх відтворюючі та за­хисні можливості, а тому це призводить до значного погіршення при­родних умов стосовно виробничих запитів людини і санітарних вимог її життєдіяльності. Одним з таких регіонів є промисловий центр - місто Дніпропетровськ, де скон­центровані великі промислові підприємства, мешкає 30% жителів об­ласті і не досить сприятливі мікрокліматичні умови. Головними чин­никами напруженої екологічної ситтуаціі е забрудники в атмос­ферному повітрі, водах міських річок-потоків Оріль та Самара, несанкціонавані сміттєзвалища по берегах водойм і пустирях.

Друга територія екологічної напруги - це долинні ландшафти річок. На протязі кількох десятиріч з русла та низької заплави у великих розмірах видобували гравійно-піщану суміш для будівництва житла, шляхів сполучення та інших народногосподарських потреб. Однак неконтрольована і науково небезпечна розробка призвела до падіння русел річок. Ця проблема є дуже актуальною для жителів Дніпропетровська, атже це питна вода, без якої не буде працювати жодна галузь промисловості, лише тому, що нема кому буде на ній працювати. Ця проблема потребує негайного вирішення владою міста, атже неякісна питна води призводить до зниження загального іммунітету людей, а особливо дітей.

Будівництво гребель і великих водосховищ на рівнинних річках завжди негативно позначається на стані природного середовища. Починається абразійне руйнування високих берегів, що активізує водну ерозію, підтоплюються чималі території, стрибки рівня води - до 10 метрів - заважають раціонально використовувати ділянки периодичного осушення, а сама водойма перетворилась у громаджувач забрудників, що потрапляють з водою у річку. В Дніпропетровськый області проводиться значна робота по виявленню і взяттю під охорону держави цінних об’єктів природи, що утворюють природно-заповідний фонд області і входять до державного природно-заповідного фонду. Кількість їх зростає з року в рік.

Важливою проблемою у всьому світі е ліквідація промислових і побутових відходів, сміття. Тепер в обласі під сміттєзвалищами зайнято сотні гектарів земель, які б могли бути використані для інших потреб;

при цьому вони у багатьох випадках самі е джерелами забруднення середовища.

В Дніпропетровській області понад 41% усього земельного фонду вра­жено водною ерозією, майже чверть територіі зсувонебезпечна, понад ІОО тис.га перезволожені. Із загальної площі області 31.9 тис. км2 сільськогосподарські угіддя займають 2045 тис.га, або майже 86% території, в тому числі 12,2 під сіножаті та пасовища. Це значно перевищує можливості ландшафтів до саморегуляції, а тому активна водна ерозія завдає великої шкоди. За підрахунками, внас­лідок ерозії втрачається грунту пересічно майже 22 тонни з гектара, що еквівалентно втратам до 40% потенційного врожаю. А всього щорічно в області змивається у річки та водойми біля І 80 тис. тонн гумусу. Ось чому в області для кожного з господарств розроблені схеми ландшафтної організації території, які дозволяють так розмістити угіддя по елементах рельєфу та організувати обробку полів, щоб максимально зменшити або ж припинити ерозію грунтів і зберегти землю, як для нас, так і для далеких нащадків.

У сільському господарстві основними джерелами забруднення є великі тваринницькі комплекси, де не завжди чітко налагодженні вивезення гноївки на поля, і вона потрапляє у найближчі водойми, а також склади отрутохімікатів і мінеральних добрив, які е у кожному господарстві. Останніми роками в Дніпропетровській області заборонене внесення отрутохімікатів та мінеральних добрив за допомогою авіації, заборонене застосування деяких з них - найбільш стійких і токсичних та організовується їх збирання і вивіз на переробку. Усе більших мас­штабів набувають біологічні методи боротьби із шкідниками сільсько­господарських культур, однак сучасне інтенсивне землеробство не­можливе без застосування різних хімічних сполук.

Додаток 1 Додаток 2

Додаток 3

Список використаної літератури:

1. Географічний словник України т.2

2. Українська енциклопедія України т.11

3. Очерки истории Днепропетровской области, Днепропетровск, 1985

4. Петренко в.М. Лында А. Г. Днепропетровщина заповедная, Днепропетровск 1987

5. Голиков А.П. Вступ до економічної і соціальної географії, - К., 1997.

Список літератури

"

" Географічна енциклопедія України. - К., 199Ї.

" Дорогунцов С.Г Екологія: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. -

К..КНЕУ.1999. " Заблоцький Б Ф Економіка України. - Львів: Львівський банківський

коледж Національного банку України, 1997. " Заставний Ф.Д. Географія України: У 2-х книгах. - Львів: Світ, 1994. " Іванух Р., Данилишин Б. Природно-ресурсний потенціал України і шляхи

підвищення ефективності його використання // Економіка України. — 1995. -

№11.-С.39-45. " Качан €.П. Розміщення продуктивних сил України. - К.: "Вища школа",

1997. " Симоненко В.К. Регионьї Украиньї: Проблемьі развития. - К.: Наук. думка,

1997. " Следзь Є. Портрет Харьковской обпасти // Финансовая Украйна. - 1996. -

№43. - С. 39. " Слюсаренко В.К. Зколого-зкономическое районирование. - К.: Наук. думка,

1990. , " Шаблій 0.1. Соціально-економічна географія України. - Львів: Видавництво

6. "Світ", 1994.


[1] Дані можуть трохи не співпадати з сучасними.

[2] Дивися додаток 3

[3] Дивися додаток 1

[4] Дивися додаток 2