Смекни!
smekni.com

Розмішення продуктивних сил Литви (стр. 2 из 6)


2. Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил Литви

З аграрної країни до середини 1970-х Литовська РСР перетворилася в індустріально-аграрну республіку. Провідними галузями промисловості стали машинобудування і металообробна, а харчова і легка промисловість не втратили свого значення. Були створені нові галузі - хімічна, мікробіологічна і нафтопереробна. Побудовані великі підприємства, серед яких – станко-будівний завод «Жальгіріс», Клайпедський суднобудівний завод «Балтія», Паневезький «Екранас», Шауляйський телевізійний, завод «Азотас» в Йонаве, Клайпедський домобудівельний комбінат, Утенська трикотажна фабрика, Алітусський м’ясокомбінат і інші. У 1959 була пущена Каунаська ГЕС, а в 1983 перший блок Ігналінської АЕС. Значні зміни сталися в сільському господарстві. До 1952 була завершена примусова колективізація, більшість сільських жителів переселилися в колгоспи і радгоспні селища. Здійснювалася механізація і спеціалізація сільського господарства, були встановлені тверді плани закупівлі продукції. Найбільш швидкими темпами розвивалося м’ясне і молочне тваринництво. Литовська республіка, діставши незалежність, почала економічні реформи, в основі яких лежала програма приватизації промислових підприємств, аграрного сектора, зв’язку. Був створений Литовський банк, проведена лібералізація цін, введена національна валюта - літ. Внаслідок реструктуризації частина підприємств була закрита, частина («Вільняус Вінгис», «Екранас» і інш.) переорієнтована на світовий ринок

До 1995 були приватизовані 48% великих і 45% малих підприємств. Аж до середини 1992 до приватизації допускалися тільки вітчизняні інвестори, що мали спеціальні ваучери. Більшість приватизованих підприємств склали підприємства сфери послуг і невеликі промислові підприємства. Друга стадія приватизації почалася в 1996 з обміну акцій на готівку на конкурсній основі для іноземних інвесторів. У 1996-1997 цим способом було приватизовано 158 підприємств, і частка іноземного капіталу становила вже 79%. До кінця 1998 президент В. Адамкус ввів в дію новий закон про приватизацію, що передбачає комерційне агентство по приватизації. До 1999 були виставлені на продаж 1098 середніх і 14 найбільших підприємств, починаючи від нафтодобувних підприємств і кінчаючи Центром державного радіо і телебачення і Балтійською судноверф'ю, які були куплені датськими інвесторами. За час реформ державні сільськогосподарські підприємства (радгоспи і колгоспи) були розпущені, а число приватних фермерів збільшилося з 7 тис. в 1991 до 73 тис. в 1993. До 1995 практично всі ферми належали приватним особам.

Природні ресурси

Литва найбільша за площею та кількістю населення держава з трьох балтійських країн. Знаходиться на відрогах Східноєвропейської рівнини, Сьогоднішній ландшафт сформувався в останній Льодовиковий період і носить рівнинний характер з невисокими моренами. В Литві налічується понад 3 тис. озер, розташованих в основному в східних частинах країни. Найбільша ріка - Неман З заходу країна омивається Балтійським морем

Литва розташована на лісисто-болотистій рівнині, висота над рівнем моря не перевищує 200 м. Нинішній рельєф сформувався близько 10 тис. років тому під впливом глобального зледеніння. Льодовик, рухаючи з півночі, згладив нерівності рельєфу і приніс із собою велику кількість моренових каменів - обкачених гранітними валунами діаметром від декількох сантиметрів до 2-3 метрів. На заході, біля узбережжя Балтійського моря, переважає низинна заболочена рівнина. На сході і південно-сході - пагорби з перепадом висот до 100 - 150 м, складене із суглинків. На правому березі Німану часто зустрічаються виходи вапняків і сланців, що утворять берегові стрімчаки висотою 50-75 м.

Литва є доволі бідною на природні ресурси. Країна має досить великі поклади вапняку, глини, кварцового та ґіпсового піску, доломітів, що робить можливим виробництво високоякісного цементу для будівельних потреб. В Литві є також досить потужні джерела мінеральних вод, але країна має незначні запаси енергоносіїв та промислово важливих копалин. Поклади нафти були відкриті в Литві в 1950-х рр., але на сьогодні в експлуатуються лише декілька нафтодобувних станцій на заході країни. За оцінками на шельфі Балтійського моря та в західних частинах Литви залягають запаси нафти, величина яких дозволяє їх економічну експлуатацію, проте їх розробка забезпечуватиме лише близько 20% річної потреби країни в нафтопродуктах протягом двадцяти років. Литва також має значний потенціал термальної енергії вздовж балтійського узбережжя, придатний для забезпечення теплом сотень тисяч домогосподарств за прикладом Ісландії. На півдні країни залягають також поклади залізної руди, їхня експлуатація, можливо, спричинить значні проблеми з навколишнім середовищем і її перспектива залежить від здатності Литви залучити іноземні інвестиції і технології.

Одним з найважливіших природних ресурсів Литви є янтар (морське узбережжя), а також нафта і природний газ. Крім того, маються запаси торфу і будівельних матеріалів, граніт, вапняк (район Акмяне), залізна руда (південно-східна частина країни), глина, мармур, кам'яна сіль, родючі орні землі (у центральних районах), мінеральні води.

Люди почали використовувати місцеві корисні копалини (здебільшого кремінь) в палеоліті (10-12 тис. років тому). У неоліті застосовувалися також інші типи гірських порід: порфіри, порфірити, діорити і діабази. У неоліті для виготовлення керамічних виробів стали використовувати глину, а на морському узбережжі видобувати бурштин. експорт литовського бурштину можна відстежити в багатьох країнах Древнього світу.

Початок бронзового віку відносять на середину II тис. до РХ Виплавка заліза почалася у другій половині I-го тис. до РХ з місцевої болотної руди (гідрогетиту із вмістом Fe 10-40 %) і продовжувалася до XX ст.

В середньовіччі широко використовують місцеві будівельні матеріали, а також вапно, яке виробляють з видобутої крейди і вапняних валунів. Початок виробництва скла з місцевих пісків датують XVI ст. Відомі з древніх часів мінеральні води у XVII-XVIII ст. використовувалися для отримання солі, а у ХІХ ст. на їх базі виникли курорти Друскінінкай (1837 р.), Лікенай (1890 р.), Бірштонас (1846 р.).

У ХІХ ст. на місцевих глинах розвивається цегельна промисловість. З середини ХІХ ст. почато промислове використання торфу. Перший цементний завод на місцевій сировині (мергелі) побудований в 1914 р. Справжнім багатством країни виявився бурштин. В затоці Куршю-Марес добували близько 50-80 т бурштину щорічно. Роботи вели здебільшого німецькі фірми.

В XX ст. основні гірничі роботи були зосереджені на видобутку торфу та будівельних матеріалів. Підготовку кадрів гірничо-геологічного профілю здійснюють у Вільнюському університеті (1579 р.) та вищих навчальних закладах інших країн.

Природні лікувальні ресурси республіки різноманітні. Ландшафти Литви характеризуються чергуванням низинних рівнин і горбкуватих височин, численними ріками й озерами, морським узбережжям. Крім природних лісів у Литві багато ботанічних заповідників, заказників, антропогенних природних парків поблизу великих міст і в колишніх маєтках литовських і польських магнатів. Особлива пейзажна виразність місцевої природи, що сприятливо діє на психофізичний стан відпочиваючих, досягається також завдяки наявності льодовикових озер з вигадливими берегами, яких у Литві нараховується близько 3 тисяч.

У Литві створена безліч природних комплексів з регульованим відвідуванням їх відпочиваючими: національних парків (Куршской коси, Аукштайтийский, Даукийский, Тракай, Зарасай), більш 50 природних ландшафтних і ландшафтно-історичних заповідників, понад 60 спеціалізовані природні заповідники і порядок 200 природних парків.

Це дозволяє сполучити лікувальний відпочинок з елементами екологічного (знайомство з природними визначними пам'ятками) і спортивного (плавання на човнах, катамаранах, яхтах, рибний лов, збір грибів і ягід) туризму.

Населення Литви

Швидко скорочується чисельність населення. Литви, на початку 2007 року в країні нараховувалося 3 млн. 384,8 тис. жителів, тобто на 18,5 тис. менше, ніж рік назад. За останні сім років чисельність населення скоротилася на 3,6 %, відповідно збільшилася частка жителів у віці від 60 років і більше.

Статистики затверджують, що вплив на старіння суспільства зробили низький рівень народжуваності та еміграція молодих людей.

У минулому році скоротилося число емігруючих з Литви і виросла кількість. що повернулися. Більшість прибулих (5,5 тис.) є громадянами Литви, причому майже 70 % з них — люди у віці до 35 років.

53,5% населення Литви — жінки. На початок 2008 року в Литві проживали 1799,4 тис. жінок — на 232,4 тис. більше, ніж чоловіків. Жінки складали 53,5% населення країни, на 100 чоловіків приходилося 115 жінок.

Міграція усередині Литви стимулює зайнятість На ринку праці відбуваються зміни. Але навіть тоді, коли кількість робочих місць скорочується, усе ще є місцевості, де комусь працювати.

В даний час у Клайпеді вже сформувалися досить великі діаспори з громадян України, Росії, Білорусії, Молдавії, Китаю і Туреччини. Усього в Литві в даний час живе і працює коло 33 тис. іноземних робітників.

У Литві нараховуються чотири міжнародних аеропорти, незамерзаючий морський порт, міжнародний транспортний коридор Північ-Південь, залізниця, що з'єднує Скандинавію з Центральною Європою, а також транспортний коридор Схід-Захід, що об'єднує ринки східних держав з Європою. Тому республіка стала важливим міжнародним центром вантажоперевезень. Таким чином країна знаходиться в стратегічно вигідному місці і має прекрасно розвинуту інфраструктуру, що забезпечує інтенсивні зв'язки між Європейським Союзом і країнами Союзу Незалежних Держав.