Смекни!
smekni.com

РПС Туреччини (стр. 2 из 5)

Усього в країні проведено 12 переписів. З 1927 р. населення Туреччини зросло в 4,4 рази, причому тільки з 1950 по 1985 - у 2,5 рази. Різко зросла і щільність населення: з 1,8 до 7,7 чоловік на 1 кв. км. Швидкий ріст населення залишається важливою проблемою країни.

Розподіл жителів по території Туреччини відбувається вкрай нерівномірно. Найбільше густо заселені узбережжя Мармурового і Чорного морів, потім - райони, що прилягають до Егейського моря. Саме густонаселене місто - Стамбул і саме малонаселене - Ханяри.

Основне населення країни - турки (приблизно 90 %). У відповідності зі статтею 66 конституції 1982 р., турками вважаються всі "хто пов'язаний узами громадянства з турецькою державою". Діти, що народилися від турка чи матері-туркені, вважаються турками. У країні ще проживають понад 25 національні меншості: курди, араби, греки, черкеси, вірмени, євреї, грузини, лази і т.д.

Міське населення в Туреччині складає 48 %.

2. Загальна характеристика господарства

Туреччина - аграрно-промислова країна. Значна залежність від іноземних монополій. У таблиці 1 наведено дані щодо виробництва найважливіших видів промислової продукції в країні.

Таблиця 1

Виробництво найважливіших видів промислової продукції

Види продукції

2003

2004

2005

Електроенергія, млрд. квт-Ч Кам'яне вугілля, млн. т Буре вугілля, млн. т Нафта, тис. т Хромова руда 1, тис. т Залізна руда 2, тис. т Сурм'яна руда 2, тис. т Марганцева руда 2, тис. т Мідь чорнова, тис. т Нафтопродукти, млн. т Чавун, тис. т Сталь, тис. т Цемент, тис. т Папір і картон, тис. т Бавовняні тканини, млн. м Вовняні тканини, млн. м Цукор, білий, тис. т 0,8 2,8 0,7 17,0 207 143 1,3 16,0 12,0 - 113,0 91,0 396,0 18,0 152 9 141 2,8 3,6 1,3 375 221,0 444,0 1,4 17,5 27,0 3,5 248 265,0 2040,0 56,0 517 22 644 15,6 4,8 6,2 3100 232 1297 5,9 3 6,6 3 27 12,3 1300 1809 10850 367 1225 49 806

Галузева структура турецької економіки характерна для індустріально-аграрних країн: на частку промислового виробництва в загальному обсязі ВВП приходиться близько 28%, сільського господарства - 15%, будівництва - 6%, послуг - 51%.


Таблиця 2

Дані про галузеву структуру ВВП Туреччини (%)

2003 р.

2004 р.

Сільське господарство Видобувна промисловість Обробна промисловість Електро-, газо- і водопостачання Будівництво Транспорт і зв'язок Торгівля Сфера фінансів Нерухомість Інше

13,9

1,5

24,0

3,2

5,2

13,4

21,5

2,6

5,1

9,6

13,5

1,4

23,7

3,2

5,1

13,1

22,4

2,5

4,8

10,3

Сільське господарство. Сільське господарство Туреччини, незважаючи на дуже помітне позитивне зрушення в індустріальному секторі, продовжує займати серед галузей економіки по ряду параметрів чільне положення: у землеробстві, тваринництві й інших, що примикають до них сферах економічної діяльності (лісове господарство, рибальство) зайнято понад половину всього самобутнього населення і створюється п'ята частина валового національного продукту. Частка сільськогосподарських товарів в експорті країни за останні роки помітно знизилася, але проте не опускається нижче 20-25 %. У землеробстві створюються майже дві третини всього доходу даної галузі. На другому місці знаходиться тваринництво (33,4 %), а роль лісового господарства (1,9 %) і рибальства (1,7 %) незначна.


Таблиця 3

Посівна площа і збір найважливіших сільськогосподарських культур

Основні сільськогосподарські культури

Площа, тис. га

Збір, тис. т

1997-1999

2000-2001

2002-2005

1997-1999

2000-2001

2002-2005

Пшениця Ячмінь Кукурудза Бавовник (бавовна-волокно) Тютюн Цукровий буряк Виноград Маслини

4770

1972

599

474

122

50

579

318

7959

2791

674

660

204

147

794

614

8808

2575

620

838

377

187

830

740

4770

2270

747

119

91

752

1500

267

8585

3447

950

273

130

3403

3081

537

11080

3330

1200

598

179

5707

3120

814

Туреччина також входить в десятку найбільших експортерів чаю (табл. 4).

Таблиця 4

Перші десять країн по розмірах виробництва чаю наприкінці 1990-х рр.

Країна

Збір чаю тис. т.

Індія Китай Кенія Шрі-Ланка Індонезія Туреччина Японія Іран Бангладеш Аргентина

800

650

280

270

150

120

90

60

55

50

Тваринництво. Тваринництво - друга по важливості галузь аграрного сектора. На відміну від землеробства, тваринництво (крім птахівництва) розвивалося майже винятково на екстенсивній основі, за рахунок росту поголів'їв худоби.

У скотарстві серед домашніх тварин першість по чисельності й економічному значенні належить вівцям: вони складають більш половини поголів'я череди і вівчарство забезпечує 45 % усього доходу який надходить від скотарства. Коза, звичайна й ангорська, займає в Туреччині друге, після овець, місце серед рогатої худоби.

Велика рогата худоба, що нараховує 13 млн. голів, включає корів і бики, буйволів і молочних корів. Інше тяглова і транспортна худоба, а також молодняк. Робочу і транспортну худобу в Туреччині складають: осли, мули, і особливо незамінні в умовах гористої місцевості верблюди.

Птахівництво в останнє десятиліття в зв'язку з підвищенням ринкового попиту на біле (пташине) м'ясо і яйця одержало значний розвиток. За допомогою ізраїльського капіталу створені птахівницькі комплекси по виробництву на промисловій основі 100 млн. бройлерів і близько 1 млрд. яєць у рік. Підвищилася і роль домашнього птахівництва, особливо в районах Чорного, Мармурового й Егейського морів (кури й індики).

Рибне господарство. Великі потенційні можливості для прогресу рибальства, оскільки країна з трьох сторін оточується морями. Цьому сприяє і наявність внутрішніх водойм: озер і водоймищ. Однак через відсталість техніки лову, ця галузь ще не досягла бажаного результату. Приблизно 90% улову дають Чорне і Мармурове моря. Основні породи риб: хамса, ставрида, сардина, кефаль, скумбрія, тунець. Основні породи прісноводної іхтеофауни: сазан, форель, кефаль і т.д.

У цілому на душу населення в рік приходиться 11 кг риби.

Лісове господарство. Ліси і чагарники займають 25,9 % усієї території країни, і по площі лісів Туреччина знаходиться в Європі на 4-ом місці (після Росії, Швеції, Фінляндії). У результаті прийнятого в 1937 р. "Закону про націоналізацію лісів" практично всі ліси 99,9 %) знаходяться нині в руках держави. Забезпеченість різних територій лісами вкрай-нерівномірна. Майже половина площі лісів приходиться на смугу шириною в 150 км уздовж Чорноморського узбережжя (райони рясних опадів); інша частина лісу приходиться, на гори Тавра й узбережжя Егейського моря.

Відносно висока питома вага площі, зайнятої в Туреччині лісами, аж ніяк не показник розвитого лісового господарства і сприятливих можливостей для його прогресу. По-перше, частина лісових масивів - це чагарники і низькосортні ліси придатні для заготівлі дров, а не для ділової деревини.

По-друге ліси не відрізняються високою якістю порід. В основному це сосни і їли (78%), листяні(14%) і змішані ліси (8%). Якісний у всіх відносинах ліс займає 30,6% усієї площі лісів.

На заході країни виростає валовий дуб, жолуді якого містять дубильну речовину (Танин), уживане в шкіряній і фарбувальній справі. Лісу поставляють і інші продукти: деревину, деревну смолу, солодковий корінь, росний ладан і ін.

3. Географія промисловості країни

Промисловість і інфраструктура. У Туреччині розвивається текстильна промисловість, харчосмакова, металургійна, хімічна промисловість, а також видобувна, нафтопереробна і машинобудівна промисловості.

Видобувна промисловість забезпечує 7,2 % вартості промислової продукції і будівництва. У галузі близько 72 % виробництва забезпечується державними підприємствами (без нафтових).

Паливна сировина - кам'яне вугілля; магніт і нафта - йде на внутрішні потреби. Видобуток кам'яного вугілля ведеться на Чорноморському узбережжі. Буре вугілля добувається в шахтах в Афішіні - Ельбістані, у Сейтомирі, Тунчбілеці (чи Кьютахья). На 80 % видобуток здійснюють державні підприємства.

Видобуток нафти в порівнянні з розмірами її внутрішнього споживання недостатній. Державні підприємства в сполученні з іноземним капіталом здійснюють розшукові роботи, а також іноземні компанії, приватні і змішані компанії. Найбільш важливий район знаходиться в Південно-Східній Анатолії. Так як поклади знаходяться у віддалених районах, то витрати на видобуток і траспорт зростають.