Автомобільний транспорт, що розвивався уже в XX столітті, відповідає всім сучасним вимогам. Напрями залізниць і автошляхів збігаються.
Великобританія більше, ніж будь-яка інша країна, заслуговує епітета "морська". Понад два століття її флот не знав конкурентів, та й зараз він серед найбільших у світі, хоча багато його кораблів плавають під "дешевими прапорами". Провідну роль у вантажообігу відіграють системи лондонських портів у гирлі Темзи і портів Ліверпуля й Манчестера в гирлі річки Мерсей та вздовж Манчестерського морського каналу.
Незважаючи на малу площу, Великобританія має розвинений авіаційний транспорт. За внутрішніми перевезеннями він займає 1 місце в Західній Європі, а за міжнародними – поступається лише США. Лондон з його трьома аеропортами як центр авіаційних сполучень посідає 2 місце в світі після Нью-Йорка.
Для Великобританії завжди багато важили транспортні зв’язки з континентом. Їх полегшувала незначна ширина протоки Ла-Манш, найвужча частина якої Па-де-Кале або Дуврська протока має лише 33 км завширшки. Між Дувром і Кале (Франція) діє пасажирський пором. Ще два залізничних пороми з’єднують острови з Дюнкерком (Франція) і Зебрюґґе (Бельгія). Історичною подією стало відкриття в 1994 році 50-кілометрового тунелю під Ла-Маншем. Шлях Лондон – Фолкстон – Кале – Париж поїзд долає тепер за три години.
8. Внутрішні відмінності
Урядове планове районування передбачає поділ території Великобританії на 11 економічних районів. Вісім із них знаходяться в Англії, три інші – це Уельс, Шотландія і Ольстер (Північна Ірландія).
Економічні райони Південної Англії з їх сферою послуг і новітніми виробництвами розвиваються найшвидшими темпами. Кращі умови життя і забезпеченість соціальною інфраструктурою сприяють переміщенню сюди населення з усієї країни ("дрейф на південь"). Спроби держави зупинити концентрацію населення й виробництва в Південній Англії виявилися малоефективними.
Зараз на три райони Південної Англії (Східна Англія, Південний Схід і Південний Захід) припадає половина економічного потенціалу країни. Лондон є спільним ядром для всіх названих районів.
Великий Лондон є одним з найбільших фінансових, торгових і обслуговуючих центрів світу. Одночасно це величезний промисловий центр і транспортний вузол. Щороку місто відвідують 10 млн. іноземних і 9 млн. місцевих туристів. Лондонський Сіті характеризується найвищою концентрацією банків і страхових компаній у світі. Дуже значним є обсяг консультацій з питань менеджменту і реклами, комп’ютерних, юридичних і медичних послуг.
У XIX столітті промислове обличчя Лондона формувала швейна, шкіряно-взуттєва, меблева, поліграфічна, фармацевтична і харчова промисловість. Ці старі галузі розміщені у внутрішній частині міста. У першій половині XX століття вздовж Темзи розмістилися "брудні" галузі, які працюють на довізній сировині: лісопаперова, цементна, нафтопереробна, кольорова металургія тощо. Але зараз головну роль у промисловості Лондона відіграють новітні наукомісткі галузі машинобудування, розміщені в його західних і північних передмістях поруч з науковими лабораторіями.
Місто є одним з провідних культурних центрів світу. Воно має багато професійних театрів, знамениті симфонічні оркестри, балет і оперу, відомі концертні зали, художні галереї і музеї (серед останніх особливо виділяється Британський музей, в якому зібрані величезні багатства з усіх країв Британської колоніальної імперії). Міжнародне агентство новин "Рейтер" і радіотелевізійна корпорація "Бі-Бі-Сі" передують серед комунікаційних установ світу.
Історичний центр Лондона – Сіті. Це колишнє феодальне місто площею одна квадратна миля (2,56 км2) огороджене фортечною стіною. Вже в XIX столітті Сіті набув слави класичного фінансово-ділового центру. У ньому менше 10 тисяч постійних мешканців, але вдень сюди приїздять до 1 млн. працюючих і відвідувачів. Тут знаходяться такі установи, як Англійський банк, Британський національний банк, Лондонська фондова біржа і страхова компанія "Ллойд", Європейський банк реконструкції і розвитку. Серед архітектурних пам’яток Сіті – середньовічна фортеця Тауер.
Другим історичним ядром Лондона є Вестмінстер. Це урядовий центр, в якому знаходяться парламент, резиденція прем’єр-міністра, міністерства. Поруч – Букінгемський палац (королівська резиденція). На вулицях, які з’єднують Сіті і Вестмінстер, зосереджені найпрестижніші магазини, ресторани, готелі, клуби та розважальні заклади.
1. Південно-Східний економічний район являє собою величезне передмістя Лондона. Міста Портсмут, Саутгемптон, Дувр, Шелл-Хейвен та інші відносяться до зони його тяжіння, фактично вони є аванпортами Лондона та важливими центрами нафтопереробки, кольорової металургії, виробництва цементу і будматеріалів тощо. Лутон – крупний центр автомобілебудування.
В складі району – Оксфорд, чий університет традиційно займає провідні позиції в світовій науці.
Високопродуктивне сільське господарство району має чітке приміське спрямування (молочне скотарство, свинарство, птахівництво; овочівництво, садівництво, картоплярство).
2. Південний Захід динамічно розвивається завдяки портовій діяльності, морським курортам і туризму (національні парки Дартмур і Ексмур).
Найбільшим серед міст є Брістоль у гирлі річки Северн. У минулому найважливішою його функцією була колоніальна торгівля, в тому числі і работоргівля. Зараз це великий центр авіакосмічної та військової промисловості, але харчова промисловість також має міцні позиції. Важливим зовнішньоторговим портом є також Плімут.
В сільському господарстві панує молочне і м’ясне скотарство на культурних луках. В рослинництві переважають кормові культурі. Вирощуються овочі. Невеликі площі зайняті садами та ягідниками.
3. Східний економічний район відомий своїми науковими лабораторіями і наукомісткою промисловістю – електротехнікою, електронікою, органічним синтезом, фармацевтикою. Інтелектуальним та економічним лідером Сходу є Кембридж. Навколо нього розташована низка технополісів. В районі працює група АЕС. Важливий морський порт – Іпсвіч.
У сільському господарстві зернові (пшениця, ячмінь, овес) і технічні (цукровий буряк, рапс) культури поєднуються з м’ясо-молочним скотарством, свинарством і птахівництвом.
До Центральної Англії відноситься 4 економічні райони – Західний Мідленд, Східний Мідленд, Ланкашир і Чешир, Йоркшир і Хамберсайд. Центральна Англія являє собою скупчення найстаріших у світі вузлів великої фабрично-заводської промисловості, розташованих біля вугільних басейнів. Вона густо заселена, має значний промисловий та сільськогосподарський потенціал. Але виробнича структура тут менш сучасна, ніж у Південній Англії, темпи розвитку нижчі. У Центральній Англії немає такої домінанти як Лондон. Чотири її складові частини історично своєрідні і приблизно однакові за своїм значенням.
4. Східний Мідленд називають "Англією в мініатюрі". Для нього характерне різноманіття виробництв. Традиційними залишаються виготовлення трикотажу, мережив і пошиття одягу (Лестер, Ноттінгем). Місто Дербі відоме своїм машинобудуванням, у тому числі виготовленням авіаційних і ракетних двигунів. Район зосереджує також продуктивні вугільні кар’єри і крупні ТЕС.
У Східному Мідленді розташовується значна частка найбагатших в країні сільськогосподарських угідь. Рілля відзначається високою врожайністю зернових, кормових і технічних культур. Традиційне тваринництво представлене молочно-м’ясним скотарством і беконним свинарством, конярством (спортивного спрямування) тощо.
5. Західний Мідленд відрізняється дещо "важчою" структурою промисловості. Бірмінгем і Вулвергемптон – старі центри чорної і кольорової металургії, вугільної промисловості та коксохімії. Бірмінгем зберігає спеціалізацію на трикотажній промисловості для більш збалансованого використання трудових ресурсів.
В сільському господарстві представлене молочне і м’ясне скотарство на культурних луках.
6. Ланкашир і Чешир з конурбаціями Манчестера і Ліверпуля є батьківщиною промислового перевороту. Тут розпочалася епоха індустріального розвитку людства. Текстильна (бавовняна) промисловість району в свій час була найбільшою в світі. Нині виробництво тканин занепало (протягом ХХ століття воно скоротилося у 20 разів). Проте район у цілому і кожна його конурбація зокрема продовжують виконувати важливі господарські функції. Місце текстильної промисловості зайняли автомобілебудування, виробництво енергетичного і атомного обладнання, комп’ютерів і точних інструментів.
Манчестер (2,5 млн. жителів) знаходиться за 56 км від Ірландського моря. Канал з’єднав його з річкою Мерсей і перетворив на внутрішній морський порт. Зараз це один з головних торгових і фінансових центрів Великобританії з дуже значною і різноманітною промисловістю.
Ліверпуль (1,5 млн. жителів) – порт у гирлі річки Мерсей. Тут уперше в країні були побудовані штучні доки і прокладені регулярні пароплавні лінії в Новий Світ, Азію і Африку. Нині зі старих галузей його промисловості найзначнішими є борошномельна і цукрова, а з нових – автомобілебудування.
Через високу ступінь господарської освоєності території можливості сільського господарства обмежені. Але переважання тваринництва, а в ньому молочного скотарства залишається визначною рисою.
7. Йоркшир і Хамберсайд відокремлені від Ланкашира і Чешира Пеннінськими горами. Це традиційний район вовняної промисловості з центрами Лідс і Брадфорд. Але з ХІХ століття його обличчя визначали добування вугілля й металургія, у ХХ столітті додалися машинобудування і нафтохімія. Зараз тут виплавляється третина чорних металів країни, тому за районом закріпилася назва "Чорної Англії".