Смекни!
smekni.com

Кримські гори як фізико-географічний район (стр. 2 из 2)

Флора і фауна

У Кримських горах представлена майже вся флора півострова: з 2433 видів більшість поширені у горах. Вважають, що гірська кримська флора є частиною флори Середземномор'я і належить до Середземноморської лісової області. Лісистість становить 32 %. Найбільшу лісом покриту площу займають дуб (64 %), бук (15 %), граб і сосна (по 6,3 %). На північному макросхилі розвинулися пояси лісостеповий, дубових лісів, буково-грабових лісів, на південному схилі — приморських чагарників та ялівцево-дубових лісів, лісів із сосни кримської, буку, сосни звичайної. Верхній рослинний пояс утворюють яйлинські лучні степи.

У фауні Кримських гір представлені різноманітні види тварин, серед них: благородний олень, козуля, кабан, звичайна і мала буро-зубки, білка, кам'яна куниця, борсук, кажани. З орнітофауни характерні сойки, чорні дрозди, вівчарики, зяблики, канюки, яструби, сови, зустрічаються орли-могильники і чорні грифи. З плазунів слід назвати мідянку, кримського гекона, жовтопузика, леопардового полоза; із земноводних — квакшу звичайну; з членистоногих — скорпіона, сколопендру, фалангу; є різноманітні цикади, москіти та ін. У півострівній фауні Кримських гір є близькі види, що належать до Середземноморської зоогеографічної підобласті.

Основні екологічні проблеми

Екологічна ситуація АР Крим на сьогодні є надзвичайно складною: зростає забруднення земельних ресурсів, повітряного басейну, водних ресурсів, деградують лісові ресурси тощо, внаслідок чого підвищується захворюваність корінного населення регіону і знижується привабливість Криму для рекреантів.

Особливо забрудненими є земельні ресурси. Зазначимо, що широке застосування отрутохімікатів у сільському господарстві, використання застарілих сільськогосподарських технологій зумовлюють не тільки забруднення земельних ресурсів, але й активно погіршують якість вирощуваних у Криму продуктів харчування, що може спричинити захворювання не тільки місцевого населення, але й завдати шкоди здоров’ю відпочиваючих. Загальноукраїнська тенденція перевищення смертності над народжуваністю теж має місце в Криму і багато в чому зумовлена вказаними тенденціями.

Більшість підприємств використовують застарілі технології, які зумовлюють не тільки забруднення довкілля, але й являють загрозу для здоров’я і навіть життя їх працівників. На кінець 2002 р. тільки в промисловості АР Крим налічувалося 27,5% працівників, які працювали в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам.

Зазначимо, що в Криму видобуток сировини здійснюється переважно відкритим способом, що завдає непоправної шкоди природному середовищу. Наприклад, інтенсивні гірські розкопки вже багато років ведуться в гірському Криму. Околиці Балаклави залишені без лісів і перетворені на свого роду «місячні ландшафти». Поки що вдається не допустити розробки флюсових вапняків на горі Гасфорта в басейні ріки Чорної біля Севастополя, про які тривалий час ведуться розмови на різних рівнях.

Рис. 2. Викиди шкідливих речовин

У цьому регіоні, що зазнав величезного антропогенного навантаження (особливо у воєнні роки), украй небажано скорочувати чудом збережені природні ландшафти. Це дивовижне місце: гора знаходиться в буферній зоні Байдарського заказника, масив обмежує вихід холодного повітря з Байдарської долини (і якщо зрізати гору, то зміниться місцевий клімат як у самій Байдарській долині, так і в низинах ріки Чорної). На горі Гасфорта після Кримської війни 1854-1855 р. було поховання солдатів з Італії, що не тільки становить історичний інтерес, але і викликає паломництво іноземних туристів. На жаль, у цих місцях використовується вибухова технологія, яка застосовується переважно на кар'єрах, забруднюючи повітряний басейн і тим самим знижуючи якість кліматичних лікувальних ресурсів.

В останні роки наведена ситуація загострилася у зв’язку з тим, що ряд приватних фірм, підприємств і організацій, які сформувалися в 90-х роках і зацікавлені в швидкому збагаченні, накопиченні капіталу, практично нехтували дотриманням природоохоронного законодавства. Відбувалося захоплення земель, здійснювалася розробка нових кар’єрів з видобутку будівельних матеріалів, частішали випадки самовільного вирубування лісів і лісозахисних смуг, через що руйнувалися ландшафти, а в результаті виникло декілька конфліктних екологічних зон, зон екологічної напруги та екологічної кризи в АР Крим.

Зросло забруднення повітря, поверхневих і підземних вод від перенасичення регіону великою кількістю автомобілів з поганими технічними характеристиками. Довкілля забруднювалося продуктами згоряння автомобільного палива (свинець, чадний газ, двооксид сірки та ін.) як внутрішнього так і транзитного транспорту (див. табл. 2).

У даний час спостерігається транспортне перевантаження південного берега Криму. Інтенсивний транспортний рух призвів до забруднення прилеглої території важкими металами. За умов наявних екологічних проблем у Криму плани розвитку транспорту і промисловості без використання надсучасних технологій, безумовно, послаблять екологічний потенціал даної території. Проте існуюче нетерпіння в суспільстві щодо розвитку регіону може зумовити швидке введення промислових і транспортних систем без досить глибокого екологічного обґрунтування та з мінімальними витратами на охорону навколишнього середовища.

Надзвичайно сильно забруднені і водні ресурси Криму. Згідно з офіційними довідковими джерелами, в даний час населення і господарство Криму споживають приблизно 3000 млн. куб. м води на рік, у тому числі: в комунальному господарстві й на побутові потреби - 190, в сільському господарстві - 2500, в промисловості - 250. Із загальної кількості води, що споживається, приблизно 2400 млн. куб. м надходить з Північно-Кримського каналу і понад 500 млн. куб. м – води рік та підземні води. При цьому спостерігається дефіцит води. Фахівці стверджують, що дефіцит води в цьому регіоні сформований штучно: по-перше, вода використовується неекономно і неефективно, по-друге, в регіоні набрали розвитку водоємкі галузі сільського господарства (значна частка води використовується для зрошення, відтак при поливі втрачається до 50% використовуваної води). Неодноразово констатувався також той факт, що на сьогодні відсутній повноцінний розрахунок затрат і доходів, пов’язаних з поливним землеробством. У наявних розрахунках, як правило, не враховано те, що в результаті розвитку поливного сільського господарства значні площі земель підтоплені, відбувається вторинне засолення, дегуміфікація (вже є оприлюднені розрахунки, що за останні 20-25 років вміст гумусу в ґрунтах зменшився з 2,9% до 2,5%), а також те, що відбувається опріснення Сиваша - унікальної гідросистеми, яка містить надзвичайно цінні ресурси для хімічної промисловості та рекреації. Якщо до сказаного додати, що вода Північно-Кримського каналу суттєво змінила природну гідрологічну рівновагу в АР Крим, наслідки чого проявилися ще не до кінця, то доцільність подальшого розвитку поливного господарства видається сумнівною. Адже очевидними є збитки, які виникають в результаті підтоплення земель та погіршення їх екологічного стану, крім того, постійно зростають витрати, необхідні для підтримки функціонування каналу.

Зазначимо, що в Криму забруднена значно більша частина підземних вод, ніж в Україні загалом. Незважаючи на це, в регіоні ще є великі запаси підземних вод доволі високої якості.

Забруднення стічних вод значною мірою пов'язане з застарілими очисними спорудами та їх малим обсягом очищення, недосконалими технологіями промислових підприємств, відсутністю зливної каналізації в містах, що при їх поганому благоустрої приводить до виносу в море забруднень з вулиць міст і приміських шосе.

Стічні води забруднюються і в результаті невирішеного питання утилізації твердих побутових відходів. Так, наприклад, у районі Ялти за санітарно-гігієнічними правилами є недопустимим влаштування смітників, оскільки забруднені води з них проникають у підземні горизонти, дуже швидко досягають прибережних вод поверхневим шляхом.


Висновки.

Найближчим часом екологічна ситуація АР Крим може погіршитися, адже на сьогодні розглядаються такі варіанти розвитку Криму, серед яких - розвиток цього регіону як транспортно-комунікаційної території, яка спеціалізуватиме на перевезенні вантажів: нафти (танкерні перевезення російської і казахстанської нафти з Новоросійська), вугілля, цементу й інших видів вантажів. Щоб пожвавити автомобільні транзитні перевезення, планується будівництво великого порту у Донузлаві та моста через Керченську протоку тощо. Також планується розгортання видобутку газу і нафти в акваторії Азовського моря.


Використана література та інші джерела:

1. Заставний Ф.Д. Географія України: У 2-х книгах. − Львів: Світ, 1994. − 472 с., іл.

2. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України: Підручник. − К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. − 479 с.

3. http://www.crimeasights.com/

4. http://www.crimea-portal.gov.ua/

5. http://www.lib.ua-ru.net/