Смекни!
smekni.com

Жак-Ів Кусто (стр. 2 из 2)

За ініціативою Кусто був побудований підводний човен, з якого можна було б вести наукові спостереження. Пізніше, аналогічні апарати Кусто будував для різних країн і організацій. Цікаво, що саме за їх допомогою були відкриті місцезнаходження нафти на дні Перської затоки.

В 1962 році Ж.-І. Кусто почав здійснення ще одного проекту - створення глибоководних поселень для тривалого проживання - так званих "домів". В результаті трьох експедицій був накопичений надзвичайно великий науковий матеріал. У створених Кусто підводних "домах" пірнальники прожили три тижні на глибині 100 метрів.

Від дослідження океану Кусто перейшов до проблем оточуючого середовища. Його експедиції почали працювати у місцях з найскладнішою екологічною ситуацією. Він боровся проти знищення лісів на Гаїті й за охорону Середземномор'я. Першим великим успіхом стала перемога в боротьбі за збереження Анктартики: в 1991 році він домігся п'ятдесятлітнього мораторію на експлуатацію надр цього крижаного континенту. 1994 року на Генеральній Асамблеї ООН Кусто оприлюднив петицію про права майбутніх поколінь на екологічно чисту планету. Під цією петицією він зібрав мільйони підписів. А 1995 року на знак протесту проти ядерних випробувань, які розпочала Франція, він вийшов з ради при Президенті Франції.

Але було б невірно говорити, що кар'єра цієї великої людини була ідеальною. Декілька його проектів не були реалізовані. Наприклад, ідея створення субмаріни майбутнього обійшлась платівникам податків у десять мільйонів доларів. А Океанський парк, відкритий у 1989 році, пропрацював лише три роки - підприємство збанкрутувало. Але значно більшу прихильність доля виявила до заснованого в 1973 році некомерційного фонду Кусто, який на сьогоднішній день налічує три тисячі членів у Європі та Штатах.

Але саме цей фонд став причиною суперечостей, що виникли між родичами Кусто після його смерті. Для того, щоб краще зрозуміти розвиток подій, необхідно заглянути за завісу, яка ховає від нас особисте життя науковця.

В 1937 році Жак-Ів Кусто одружився з Сімоною Мельшіор, батько якої був морським офіцером. На той момент він очолив компанію, яка пізніше підтвердила новаторство Кусто у винаході водолазної екіпіровки. У шлюбі народилось два сина: в 1938році - Жан-Мішель, а в 1940 році - Філіпп.

З появою "Каліпсо" Сімона стала справжньою господинею на кораблі. Вона незмінно супроводжувала Кусто у всіх його подорожах. Вона вміла розподіляти свої обов'язки між камбузом і машинним відділенням. Вона любила казати про себе: "Я єдина дівчина, яка чекає свого моряка на борту". Що стосується синів , то дуже швидко з'яcувалась перевага, яку надавав Кусто молодшому сину - Філіппу. Кусто зробив його першим своїм помічником і надалі думав передати йому свою імперію. Але сталася трагедія - в 1979 році Філіпп гине у авіакатастрофі.

Тоді Жан-Мішель залишає своє місце архітектора в Каліфорнії і летить на допомогу батькові. На той момент борги фірми складали близько п'яти мільйонів доларів. Саме Жан - Мішель домовляється з великим американським телемагнатом Тедом Тернером про заключення контрактів на виробництво фільмів , щоб виплатити борги.

Наступну тяжку втрату Кусто поніс у 1990 році: від затягнувшоїся хвороби помирає Симона. Приблизно за півроку до цього на сцені зявляється Франсін Тріпле - колишня стюардеса компанії "Air France". Вона з'являється не одна, а відразу з двома дітьми - Діаною і П'єром-Івом. Виявилось, що їх роман з Кусто продовжувався ще з 1976 року, до того ж капітан був старший за Франсін на 35 років! Кусто не відмовився від дітей, і після регістрації в 1991 році ( Кусто на той момент виповнився 81 рік!) шлюбу між Франсін і Жаком-Івом Кусто вони отримали і його звучне ім'я. Зараз Діані і П'єру-Іву Кусто 19 і 16 років. Такий розвиток подій не був до вподоби Жану-Мішелю. Але на початку всі поводили себе мирно. Руйнівний удар був нанесений енергійною мачухою в 1995 році, коли син насмілився зрадити науці і вирішив зайнятися комерцією, відкривши на островах Фіджи готель і використавши ім'я батька. Жану-Мішелю було наказано переіменувати свій заклад , і з тих пір його рейтинг у сім'ї почав падати з прискоренням.

Незадовго до своєї смерті Жак-Ів Кусто перевів усі активи на ім'я дружини і передав під її контроль усі ділові і благодійні функції своїх підприємств. Жану-Мішелю було від чого впасти у відчай. "Моя мачуха за фахом стюардеса. Сумніваюсь, що її здібностей досить для того, щоб зайняти місце батька. Останні роки він весь час знаходився під її впливом... Одного разу вже після смерті матері Франсін дала волю почуттям і сказала: "Протягом 13 років мені доводилось триматися у затінку, але тепер я мадам Кусто! І я попіклуюсь про те, щоб ніхто не ображав Жака-Іва". З того часу мої стосунки з батьком зіпсувались".

І от 25 червня 1997 року у вісімдесятсемирічному віці йде з життя найзнаменитіший у світі француз. Остані роки свого життя він проводить не на морі, а у чотирьох стінах. Кажуть, він міг би прожити ще довше, але занадто переймався усім, що відбувається у цьому світі.

Його тіло ще не було передане землі, як Франсін запросила тележурналістів компанії "France-2", щоб повідомити у вечірніх новинах про те, що справа Кусто жива і вона бере правління фондом Кусто до своїх рук. Вона недаремно поспішала, оскільки приблизно тоді ж, але по іншому телеканалу Жан-Мішель Кусто запевняв телеглядачів у своїй готовності продовжувати почате і задумане батьком.

Два роки назад у інтерв'ю газеті "Le Figaro" читачі могли помітити невеселі передчуття Кусто щодо тих суперечок, які виникнуть після його смерті: "Повна трагедія з кандидатурою наступника. Мій обранець - син Філіпп - загинув. А Жан-Мішель - чудовий хлопець, але він навядчи здатен продовжити мою справу". А в середині серня цей 58-річний чудовий хлопець розказав журналістам, що саме він думає з приводу останньої книги батька. Він вважає, що в ній навмисне відсутні епізоди, присвячені його ролі вірного помічника і повноправного наступника батька - адже він приймав участь у 59 фільмах Кусто...Згадана книга "Людина, спрут і орхідея", вийшла через декілька днів після смерті Кусто. В ній він змалював апокаліпсичну картину очікуваних екологічних катастроф і неминучого соціального і демографічного хаосу. Він попереджає: в таких умовах людству залишилось жити 25, 50 або максимум 100 років.

Незадовго після смерті Кусто, Франсіс сказала, що досить проливати сльози і час братися за справу. Вона заявила, що перше чим вона займеться, - буде будування дослідницького корабля "Каліпсо-2". Як відомо, легендарний "Каліпсо" в 1996 році потонув у сінгапурському порту - відбулось зіткнення з баржею. Фонд Кусто вже знайшов шкіпера нового дослідницького корабля, який за планом вийде у своє перше плавання у 2000 році. Ним став новозеландський моряк і дослідник Пітер Блейк. Як бачимо, справи вченого взяла на себе його дружина. Журналістам вона сказала: "Ніхто з нас його не замінить. Я можу бути лише диригентом його оркестру".

Своє співчуття з приводу смерті великого француза засвідчили Жак Ширак, Білл Клінтон, генеральний секретар ООН Кофі Аннан, Фідель Кастро. Пройшла скорботна церимонія в соборі Паризької Богоматері. 3 серпня 1997 року Жак-Ів Кусто був похований у рідному містечку Сен-Андре-де-Кюбзак.

Людство назавжди залишиться вдячним автору нового напрямку у вивченні нашої планети - Жаку-Іву Кусто, адже розроблені ним методи пізнання океану служать не лише завдоволенню природньої людської цікавості, але й серйозним інтересам науки. Ми можемо сказати, що він пішов із життя, залишивши нам свій, а тепер і наш, океан...

Джерело:

http://www.geocities.com