- соціально-аліментна природа всіх видів допомог, виражена в без еквівалентності їх надання;
- обмеженість виплати допомог певними часовими рамками.
В Україні науковцями дається низка визначень поняття допомоги по соціальному забезпеченню. В основному їх зміст однотипний, хоча кількість ознак, характерних для допомог, що наводяться окремими авторами, різна.
Так, на думку Р.І.Іванової, В.О.Тарасової допомогами по соціальному забезпеченню визнаються всі (крім пенсій) грошові виплати, які:
1) надаються в рамках безоплатного (безеквівалентного) забезпечення з фондів для непрацездатних;
2) є за своє метою державною допомогою;
3) зумовлюються переважно наявністю зв’язку з певним видом суспільно корисної діяльності;
4) призначаються компетентними органами на вказаних у законі умовах;
5) виплачуються у сумарних з оплатою за працю розмірах або у встановлених законом твердих сумах ”[24, с. 52].
“Допомоги, - зазначають О.Г.Азарова та В.С.Сазонов - це разові або періодичні грошові виплати, що проводяться в установлених законом випадках і у визначених ним розмірах за недостатності або тимчасової відсутності основних джерел засобів до існування” [21, с.77].
Допомогами по соціальному забезпеченню, за визначенням В.С.Андрєєва, називаються всі (крім пенсій) державні виплати із фондів для непрацездатних, які являють собою допомогу громадянам в установлених законом випадках [29, с.38].
У публікаціях можна знайти й інші дефініції допомог. Але, і тут має рацію В.С.Сазонов, в основному їх зміст однотипний, хоча й наводиться різна кількість ознак, характерних для допомог.
Метою призначення допомоги є необхідність повністю чи частково відшкодовувати втрачений заробіток або потреба в наданні додаткової допомоги до вже існуючих джерел життєвих засобів існування.
Якщо звести до єдиного визначення всі позиції, то під допомогами в соціальному забезпеченні слід розуміти гарантовані та урегульовані нормами права одноразові чи періодичні виплати соціально-аліментного характеру громадянам, які в силу тих чи інших соціальних випадків їх потребують незалежно від наявності у них будь-яких інших джерел доходу.
Соціально правовими підставами забезпечення громадян допомогами є:
1) тимчасова непрацездатність;
2) народження дитини;
3) наявність неповнолітніх дітей;
4) малозабезпеченість;
5) самотність у поєднанні з нужденністю;
6) безробіття;
7) техногенні і природні катастрофи тощо.
Допомоги виплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України, місцевого бюджету.
Сьогодні немає єдиної точки зору щодо вибору підстав групування допомог. В одних випадках, наприклад, вони групуються залежно від джерел фінансування, в інших – від рівня правового регулювання, ще в інших – від мети їх надання, або від підстав надання. Можуть бути й інші підстави групування допомог.
Так, відповідно до класифікаційних ознак (конкретна ціль допомоги), яку висунув В.С. Андрєєв, всі допомоги із соціального забезпечення поділяються на три групи.
До першої групи належать допомоги, що виплачуються з метою компенсації втраченого з поважних причин заробітку впродовж нетривалого часу в розмірі, який, зазвичай, визначається в процентному відношенні до середньомісячного заробітку. До таких, наприклад, належать допомоги з тимчасової втрати працездатності, допомога по безробіттю тощо. Умови призначення таких допомог виключають можливість одержання їх одночасно із заробітною платою, хоч у деяких випадках допускають їх виплату поряд з пенсією та іншими допомогами. Наприклад, допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю працюючому пенсіонерові.
Другу групу становлять допомоги, що надаються додатково до основних джерел засобів існування (заробітної плати, пенсій тощо). Вони спрямовані не на заміну (хоч би і тимчасово) основних джерел засобів існування, а на покриття додаткових витрат, на які основних доходів, на думку законодавця, недостатньо. (Наприклад, допомога при народженні дитини, допомога на поховання тощо). Вони, як правило, мають разовий характер.
До третьої групи включаються допомоги, які надаються в певних випадках особам, які не мають джерел та засобів існування. Наприклад, допомога непрацюючій матері по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Таке групування не виключає можливості розмежування окремих видів допомог залежно від соціального випадку, покладеного в основу їх надання. Так, І.М.Сирота за цими ознаками пропонує всі допомоги поділити на шість груп.
До першої групи він відніс допомоги, в основі яких лежить тимчасова непрацездатність.
Друга група – це допомоги, в основі яких лежить безробіття.
До третьої групи віднесено допомоги, в основі яких лежить факт народження дитини.
Четверта група пов’язується з утриманням неповнолітніх дітей.
Допомоги п’ятої групи за своїми цілями близькі до соціальних пенсій – вони покликані забезпечити прожиття одиноких непрацездатних громадян з мінімальними доходами та інших малозабезпечених громадян. (Наприклад, щомісячні доплати до пенсій пенсіонерам, які мають на утриманні інших осіб, адресні державні допомоги малозабезпеченим сім’ям). Тобто, основною підставою надання таких допомог є малозабезпеченість громадян.
Шоста група – це допомоги, які виплачуються в разі виникнення неординарних життєвих обставин. Ці допомоги обумовлені різними факторами: смертю, хворобою, перебуванням дітей під опікою і піклуванням тощо. До цієї групи слід віднести і разові допомоги, передбачені локальними нормативними актами в разі настання стихійних лих, гострої потреби в оплаті лікування тощо.
Допомоги також можна класифікувати за такою ознакою, як тривалість їх виплати. За цією ознакою допомоги можна поділити на: разові, періодичні та щомісячні.
До разових допомог належать: разова допомога при народженні дитини , допомога на поховання, на лікування та в інших випадках.
До періодичних належать: допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною чи іншим членом сім’ї), допомога по вагітності та пологах, в разі карантину, тимчасового переведення особи, відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу, протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства, санаторно-курортного лікування тощо. Періодичні допомоги, зазвичай, виплачуються з метою компенсації втраченого заробітку за період відсутності на роботі з вищезазначених причин. Вони відрізняються від разових тим, що володіють тривалістю у часі.
Щомісячні допомоги передбачають грошові виплати регулярно, протягом тривалого часу. До таких віднесені: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, адресні соціальні допомоги тощо.
Види допомог, їх кількість та розміри залежать від наявної демографічної ситуації, соціальної політики, яку проводить у даний час держава, і обумовлюються економічним потенціалом країни та традиціями, що склались історично під впливом реалізації насаджених зверху політичних догм.
Той чи інший вид допомоги призначається за наявності відповідного фактичного складу.
Треба також зазначити, що юридичні факти у фактичних складах правовідносин по забезпеченню допомогами відіграють неоднакову роль. Окремі з них є визначаючими (непрацездатність, вагітність і пологи, народження дітей, наявність дітей віком до трьох років), а інші лише у сукупності (малозабезпеченість і самотність, малозабезпеченість і наявність дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років), належність до непрацюючих жінок з малозабезпеченістю та наявністю дітей віком від двох до трьох років) можуть викликати певні правові наслідки.
На сьогоднішній день до категорії допомог по соціальному забезпеченню віднесені і такі, як:
1) допомога при народженні дитини;
2) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Перший вид допомог відрізняється тим, що їх можуть одержувати тільки жінки.
Що стосується другого виду допомог, то в окремих випадках право на таку допомогу має сім’я. Як правило, на практиці справу мають не з сім’єю, а з конкретними особами. До них відносять:
а) матір дитини;
б) батька дитини;
в) особу, яка фактично виховує дитину;
г) осіб, які фактично взяли дитину під опіку чи піклування або усиновили її.
Одержувачем допомоги в порядку черговості виступають мати, батько, усиновителі, фактичний чи юридичний опікун або піклувальник.
Можна із впевненістю стверджувати, що одноразова допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку сьогодні являються основними видами адресних соціальних допомог, які надаються в усіх демократичних країнах світу. Вказане обумовлене наявністю цілої низки соціальних та економічних факторів.
Так, є беззаперечним, що наpодження дитини пpизводить до значних матеpiальних витpат на її утpимання, до чого сiм’я не завжди готова і психологiчно, особливо молода та з невисокими доходами. З метою часткового вiдшкодування пеpвинних витpат на новонаpоджену дитину деpжава, яка кpовно заiнтеpесована у позитивнiй демогpафiчнiй ситуацiї, ввела одноpазову допомогу пpи наpодженнi дитини.
Необхідно зазначити, що українське законодавство тривалий час передбачало, що пpаво на одноpазову допомогу пpи наpодженнi дитини має сiм’я у pазi наpодження дитини. Виникало питання, що слiд pозумiти пiд поняттям “сiм’я”?
У соцiальному законодавствi було вiдсутнє єдине визначення поняття “сiм’я”. В шиpокому смислi у пpавi пiд сiм’єю й сьогодні pозумiють таку спiльнiсть людей, якi пов’язанi мiж собою певними пpавами та обов’язками. Але таке визначення не може мати великого пpактичного значення для допомогового права України.
Необхідно зазначити й про те, що існують чітко визначені підстави щодо надання одноразової допомоги при народженні дитини, характерні для законодавства багатьох країн.