Мікропроцесор 80386 має два режими роботи: режим реальних адресів, названий реальним режимом, і захищений режим. При подачі сигналу скидання або при включенні живлення встановлюється реальний режим, причому 80386 працює як дуже швидкий 8086, але, за бажанням програміста, з 32-розрядним розширенням. У реальному режимі МП 80386 має таку ж базову архітектуру, що й МП 8086, але забезпечує доступ до 32-розрядних регістрів. Механізм адресації, розміри пам'яті й обробка переривань МП 8086 повністю збігаються з аналогічними функціями МП 80386 у реальному режимі. Єдиним способом виходу з реального режиму є явне перемикання в захищений режим. У захищений режим мікропроцесор 80386 входить при установці біта включення захисту (РЕ) у нульовому регістрі керування (CR) за допомогою команди пересилання (MOV to CR). Для сумісності із МП 80286 з метою установки біта РЕ може бути також використана команда завантаження слова стану машини LMSW. Процесор повторно входить у реальний режим у тому випадку, якщо програма командою пересилання скидає біт РЕ регістра CR.
Повні можливості МП 80386 розкриваються в захищеному режимі. Програми можуть виконувати перемикання між процесами з метою входу в завдання, призначені для режиму віртуального МП 8086. Кожне таке завдання проявляє себе в семантиці МП 8086 (тобто у відносинах між символами й приписуваними їм значеннями незалежно від інтерпретуючого їхнього встаткування). Це дозволяє виконувати на МП 80386 програмне забезпечення для мікропроцесора 8086 - прикладну програму або цілу операційну систему. У той же час завдання для віртуального МП 8086 ізольовані й захищені як друг від друга, так і від головної операційної системи МП 80386
3.2 Стислий опис MS DOS
Першою розробкою MS-DOS можна вважати операційну систему для персональних ЕОМ, створену фірмою Seattle Computer Products в 1980 р. Наприкінці 1980 р. система, спочатку названа QDOS, була модифікована й перейменована в 86-DOS.Право на використання операційної системи 86-DOS було куплено Корпорацією MICROSOFT, що уклала контракт із фірмою IBM, зобов'язуючись розробити операційну систему для нової моделі персональних комп'ютерів, що випускають фірмою. Коли наприкінці 1981 р. новий комп’ютер IBM PC придбав широку популярність, його операційна система являла собою модифіковану версію системи 86-DOS, названу PC-DOS, версія 1.0.
MS-DOS сама по собі складається з безлічі програм, які перебувають на диску комп'ютера у вигляді файлів. Вони розміщаються частково в кореневому каталозі диска З:, частково в окремому каталозі, якому звичайно привласнюють ім'я DOS.
Завдання операційної системи полягає в тім, щоб, з одного боку, забезпечити взаємодія оператора з комп'ютером, надавши йому можливість запускати потрібні програми й працювати з файловою системою, з іншого боку, забезпечити взаємодія програм операційної системи й прикладних програм з базовою системою уведення/виводу (Basic Input Output System), розташованої в ПЗУ.
При цьому операційна система як би ізолює прикладні програми від безпосередньої взаємодії з апаратурами комп'ютера. Це добре, тому що апаратури комп'ютерів, що випускають різними фірмами, як правило, різна й без такої ізоляції було б важко забезпечити працездатність програм на всіх моделях персональних комп'ютерів.
ОС MS-DOS взаємодіє з оператором за допомогою монітора й клавіатури. Всі повідомлення, призначені для оператора, операційна система виводить у вигляді тексту на екран монітора, причому при заповненні екрана всі рядки зрушуються нагору, сама верхня пропадає, а в нижній частині екрана з'являється місце для виводу, що випливає повідомлення. Оператор може відповідати на повідомлення або вводити команди для операційної системи у вигляді коротких англійських слів або скорочень, таких, як сміттю, dir, delete і т.д.
Для запуску програми оператор повинен повідомити ОС ім'я файлу, що містить програму, або повний шлях до цього файлу із вказівкою диска й каталогу.
Операційна система MS-DOS складається з наступних частин.
Базова система вводу-виводу (BIOS), що перебуває в постійній пам'яті (постійному запам'ятовувальному пристрої, ПЗУ) комп'ютера. Ця частина операційної системи є "убудованої" у комп'ютер. Її призначення складається у виконанні найбільш простих й універсальних послуг операційної системи, пов'язаних зі здійсненням уведення -виводу.
BIOS містить також тест функціонування комп'ютера, що перевіряє роботу пам'яті й пристроїв комп'ютера при включенні його електроживлення.
Крім того, базова система вводу-виводу містить програму виклику завантажника операційної системи.
Завантажник операційної системи (ядро DOS) - це дуже коротка програма, що перебуває в першому секторі кожної дискети з операційною системою DOS. Функція цієї програми полягає в зчитуванні на згадку ще двох модулів операційної системи, які й завершують процес завантаження DOS.
На жорсткому диску (вінчестері) завантажник операційної системи складається із двох частин. Це пов'язане з тим, що жорсткий диск може бути розбитий на кілька розділів (логічних дисків). Перша частина завантажника перебуває в першому секторі жорсткого диска, вона вибирає, з якого з розділів жорсткого диска варто продовжити завантаження. Друга частина завантажника перебуває в першому секторі цього розділу, вона зчитує на згадку модулі DOS і передає їм керування.
Дискові файли IO. SYS і МSDOS SYS (вони можуть називатися й по-іншому, наприклад IBMBIO COM й IВМDOS .СОМ для РС DО, DRBIOS SIS й DRDOS SYS для DR DOS, - назви міняються залежно від версії операційної системи). Вони завантажуються на згадку завантажником операційної системи й залишаються в пам'яті комп'ютера постійно. Файл IO.SYS являє собою доповнення до базової системи вводу-виводу в ПЗУ. Файл MSDOS.SYS реалізує основні послуги високого рівня DOS.
Командний процесор DOS обробляє команди , що вводять користувачем. Командний процесор перебуває в дисковому файлі COMMAND.COM на диску, з якого завантажується операційна система. Деякі команди користувача, наприклад TYRE, DIR або COPY, командний процесор виконує сам. Такі команди називаються внутрішніми. Для виконання інших (зовнішніх) команд користувача командний процесор шукає на дисках програму з відповідним ім'ям й якщо знаходить неї, то завантажує на згадку й передає їй керування. По закінченні роботи програми командний процесор видаляє програму з пам'яті й виводить повідомлення про готовність до виконанні команд (запрошення DOS).
Зовнішні команди DOS - це програми, що поставляють разом з операційною системою у вигляді окремих файлів. Ці програми виконують дії обслуговуючого характеру, наприклад форматування дискет, перевірку дисків і т.д.
Драйвери пристроїв - це спеціальні програми, які доповнюють систему вводу-виводу DOS і забезпечують обслуговування нових або нестандартне використання наявних пристроїв. Наприклад, за допомогою драйверів можлива робота з "електронним диском", тобто частиною пам'яті комп'ютера, з якої можна працювати так само, як з диском. Драйвери завантажуються на згадку комп'ютера при завантаженні операційної системи, їхні імена вказують у спеціальному файлі CONFIG.SYS. Така схема полегшує додавання нових пристроїв і дозволяє робити це, не торкаючись системних файлів DOS.
3.3 Стислий опис операційної системи Windows 9x
Операційна система – це програма, що здійснює діалог з користуваем, керує комп’ютером, розподіляє ресурси між прикладними процесами, запускає інші програми. Операційна система завантажується при включенні комп’ютера.
Windows 9x – багатозадачна операційна система (дозволяє працювати з декількома програмами одночасно). Windows 9x створена для персональних комп’ютерів типу IBM PC. Windows 9x має дружній, інтуїтивний інтерфейс, який сприяє ії швидкому опануванню.
В цій операційній системі реалізований як однодокументний (SDI- інтерфейс), так і багатодокументний (MDI - інтерфейс). SDI – означає, що в середині одного вікна може бути відкритий лише один документ. MDI –означає, що один додаток, наприклад текстовий редактор, може відкрити в середині свого вікна декілька вікон, кожне з яких містить свою інформацію. Вікно додатка називається батьківським, а відкриті в середині нього –дочірні. Дочірні можуть обмінюватись інформацією, як між собою, так і з батьківським. Windows 9x – це об’єктно-орієнтоване середовище. Всі елементи інтерфейса – це об’єкти, кожні із своїми властивостями, і способами поведінки. Для кожного об’єкта існує своє контексне меню. Воно використовується для визначення чи зміни властивостей об’єкта, виконання над ним визначених дій. Кожен об’єкт вміє розпізнавати повідомлення, які йому надсилаються та реагувати на них. Всі дії, які виконуються в операційній системі Windows 9x – обмін повідомленнями між об’єктами.
Крім перелічених можливостей до переваг додаються:
1. вбудовані мережеві можливості, простий та зручний засіб роботи в Internet;
2. використання технології Plug&Play, що означає "включити і робити". Ця технологія забезпечує самонастроювання апаратних засобів, новий рівень взаємодії програмного забезпечення з пристроями апаратної частини;
3. широку підримку засобів мультимедіа, висока якість звуку та зображення;
4. можливість користування користувачам з відхиленням в стані здоров’я. Також в цій операційній системі додатки можуть обмінюватись між собою інформацією;
5. буфер обміну – це ділянка оперативної пам’яті, призначена для тимчасового розміщення даних обміну. Один додаток розміщує інформарцію в буфер обміну, інші вилучають її з метою подальшого використання;
6. технології OLE та DDE.
DDE – дозволяє одній програмі використовувати дані, створені в іншій програмі. OLE – вдосконалення засобів DDE.
Також Windows 9x дозволяє обновити диски до 32-розрядної FAT, які раніше були відформатовані в системі FAT16. Ця операційна система включає більш досконалу підситему керування електроживленням, працює з кількома дисплеями, більш ефективно працює з пам’яттю, а також підтримує нові типи устаткування і безліч нових пристроїв. Як би там не було, це зручна, красива і сучасна операційна система.