Моделювання систем управлiння iнновацiйних структур (стр. 2 из 2)

Для забезпечення сталого розвитку ІС необхідним є розроблення відповідної моделі управління інноваційними процесами. Зазначена модель запропонована на рис. 3. В основу управління інноваційним процесом пропонується покласти модель гомеостатичного контуру.

Основними сферами організаційної діяльності у ІС можна вважати менеджмент, маркетинг та логістику. Коротко суть менеджменту в організаційному функціонуванні ІС можна виразити як управління людьми для підтримки у них активності щодо здійснення інноваційної діяльності. Такий погляд відображає центральну ідею менеджменту ІС — управління людьми, які здійснюють інноваційну діяльність [4]. Цю ідею можна виразити схемою у вигляді моделі управління із зворотніми зв'язками, у якій об'єктом управління виступають люди, які здійснують інноваційну діяльність. Цільовою функцією тут може бути мета менеджменту — спонукання людей, які працюють у ІС, до правильного виконання своєї діяльності. Результатом цієї діяльності можуть бути інноваційні продукти чи продукція, які використовуватимуться як товари чи послуги. Труд менеджерів закінчується тоді, коли ці продукти появляються готовими до використання. Перевтілення цих продуктів у товари чи послуги здійснюють інші люди, діяльність яких відноситься до галузі маркетингу.

Суть маркетингу можна виразити як управління відношеннями з клієнтами (ринком) [3]. Такий погляд на маркетинг відображає його ідею як діяльності, з перевтілення продуктів, що створюються організацією, у товари і послуги, якими задовольняються потреби її клієнтів. Цю ідею також корисно виразити схемою управління з зворотнім зв'язком, у якій об'єктом управління є відношення з клієнтами. Цільовою функцією може бути мета маркетингу — задоволення потреб клієнтів. Такого виду управління розвертається у ключових для маркетингу напрямах: у напрямі зміни товарів і послуг, у напрямі зміни цін, каналів розподілу товарів і послуг, просування інноваційної продукції.

Метою логістики у ІС є управління матеріальними потоками — від постачання ресурсів до постачання готової продукції кінцевому споживачу та інформаційними потоками, які асистують рух матеріальних потоків [10,13].

Всі три виділені сфери організаційної діяльності — менеджмент, маркетинг та логістика— утворюють ціле завдяки тому, що вони зв'язані між собою. Цей зв'язок побудований таким чином, що плоди менеджменту підхоплюються підрозділами маркетингу і використовуються у процесах задоволення клієнтів, результати маркетингу впливають на установки менеджерів, від яких залежить якість виробництва товарів і послуг, а ефективність функцій логістики залежить від ефективності менеджменту і маркетингу. Взаємовплив логістики, маркетингу і менеджменту утворює систему взаємодіючих протилежностей. Це протилежності за цілями діяльності, ресурсами, підходами до здійснення інноваційної діяльності та іншими компонентами.

В залежності від профілю діяльності ІС, гостроти конкуренції, видів товарів та послуг, попиту, фази життєвого циклу організації та інновацій, економічних, соціальних, політичних та інших чинників, пріоритети у діяльності (в ресурсах, цілях і т. д.) повинні змінюватись. Ефективними ці зміни бувають у тих організаціях, які побудовані за принципом гомеостатичного «трикутника» [1, 2, 13]. Коли сфери охоплені управлінням гомеостатичного контуру, то виникають можливості щодо використання переваг кожної з сфер організаційної діяльності заради адаптації організації до змін і виживання.

На основі аналізу суті гомеостатичного підходу до управління ІС, можна зробити висновок, що гомеостатичний підхід може стати основою побудови системи управління ІС, у відповідності з розроблюваними цільовими функціями, що забезпечують їм виживання та сталий розвиток.

Висновок. Запропоновані підходи до організаційного моделювання інноваційних систем, систем управління ними на основі взаємодії менеджменту, маркетингу та логістики, дозволяють оптимізувати процеси прийняття рішень, прогнозування, планування, мотивації, контролю та оперативного управління інноваційною діяльністю.

Література

1. Баб'як М. М., Одрехівський М. В. Гомеостатичний підхід до управління регіональними агломераціями // Економічні науки. Серія «Регіональна економіка». Збірник наукових праць. Луцький дер
жавний технічний університет. Випуск 3 (9). — Ч. 2. Редкол.: відпов. ред. д. є. н., професор Герасимчук 3. В. — Луцьк, 2006. — С. 68-74.

2. Горский Ю. М. Основи гомеостатики. Гармония и дисгармония в живьіх, природньїх, социальньїхи искусственньїх системах. — Иркутск: Изд-во ИГЗА, 1998. — 337 с.

3. Котлер Ф. Основи маркетинга. — М.: «Прогресе», 1991. — 734 с.

4. Мескон М. X., Альберт М. X., Хедоури Ф. Основи менеджмента: Пер. с англ. — М.: «Дело»,1992. — 522 с.

5. Мильнер Б. 3., Евенко Л. И., Рапоппорт Л. И. Системний подход к организации управлення. —М.: Зкономика, 1983. — 224 с.

6. Одрехівський М. В. Методологія моделювання валеологічних інноваційних структур // Економічна кібернетика: Міжнародний науковий журнал. — Донецьк: Дон НУ, 2004. — № 1—2. — С. 55—62.

7. Одрехівський М. Карпатська валеологічна інноваційна система // Пограниччя. Польща-Україна.Науковий щорічник. — Дрогобич-Люблін, 2007. — № 2. — С. 411-421.

8. Одрехівський М. Методологічні аспекти організаційного проектування інноваційних підприємств //Регіональна економіка, 2000. — № 3. — С. 88-93.

9. Одрехівський М. В., Одрехівська О. О. Інноваційна система регіональної агломерації Дрогобиччина // Регіональна економіка, 2008. — № 2. — С. 228-238.

10.Одрехівський М. В., Одрехівська О. О. Логістична система валеологічних інноваційних структур //Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку / Матеріали Vміжнародної науково-практичної конференції, квітень 2007 p.: У 3-х т. / За ред. проф. М. С. Гончаренко. // м. Харків:
2007. —Т. 1. —С. 127-134.

11.Организационнне структури управлення производством / Под ред. Б. 3. Мильнера. — М.: Зкономика, 1975.— 320 с.

12.Питерс Т., Уотермен Р. В поисках зффективного управлення (опит лучших компаний). — М.:Прогресе, 1986. — 426 с.

13.Теслинов А. Г. Развитие систем управлення: методология и концептуальньїе структури. — М.:«Глобус», 1998. — 229 с.