Купонна система не була єдино можливої системою в організації кримінально-правової статистики цього періоду. Міністерство юстиції одночасно з нею збирало складну звітність від усіх закладів, яка в більшості своїх показників дублювала «купонну систему». За даними, які наводить М.М. Гернет, в 1914 р. до Міністерства юстиції подавалось 4407 річних, піврічних і інших звітів судових установ за 83 формами.
Таким чином, в період ХІХ сторіччя на території нашої країни були закладені основи обліку правових явищ і їх наукового аналізу. Але організація її в цей час не давала змоги встановити дійсні розміри злочинності в країні. Підтвердженням значного погіршення організації кримінально-правової статистики може також бути ліквідація «купонної системи» в 1909 році. Міністерство юстиції повністю її ліквідувало і залишило систему децентралізації звітності, що призвело до обчислення злочинності лише в особах, а також неможливості одержання даних про рух кримінальних справ.
За радянських часів було прийняте у 1918 році перше положення про організацію державної статистики в країні. Відповідно до цього положення в органах державної статистики при ЦСУ РСФСР, а потім у 1923 р. при ЦСУ СРСР були створені відділи «моральної статистики», які збирали дані про усі аморальні явища: правопорушення, злочини, алкоголізм, самогоноваріння, безпритульність неповнолітніх тощо. Відомості цей відділ одержував від усіх органів, які вели боротьбу з тим чи іншим аморальним проявом.
Відомості про злочинність, судимість і інші правопорушення аналізувалися за участю крупних вчених: М.М. Гернета, Є.І. Тарновського, Ю.П. Рядіна, О.О. Герцензона, Я.І. Куфаева, В.І. Харфіна та інших.
Для статистики злочинності найважливішою була монографія М.М. Гернета (1874–1953) «Моральная статистика», яка була надрукована в 1922 р., і в якій на значному статистичному матеріалі дореволюційної Росії було проведено детальний аналіз злочинності, включаючи аналіз сезонності злочинів, їх розподіл за часом доби.
Наприкінці 30-х років відділи «моральної статистики» в органах державної статистики були ліквідовані. Уся правова статистика організаційно стала будуватися лише за відомчою підпорядкованістю. Органи, що вели боротьбу з правопорушеннями, надсилали звіти тільки своєму вищому органу. Тривалий час навіть бланки документів первинного обліку не були уніфіковані. З кінця 30-х до початку 60-х років ХХ століття статистичні дослідження правових явищ переважно зводилися до аналізу їх у рамках діяльності правоохоронних і судових органів. При цьому усі ці відомості мали гриф «для службового використання» або «таємно після заповнення».
І лише у 1961 р., за ініціативою органів прокуратури, було впроваджено єдині бланки первинних документів для реєстрації злочинів в органах внутрішніх справ і прокуратури. З цього часу і починає функціонувати єдина система реєстрації злочинів в цих органах.
Починаючи з 1988 року усі правоохоронні органи повинні подавати до обласних управлінь державної статистики (або до управлінь статистики м. Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим) звіти про виявлені факти правопорушень і свою діяльність, крім даних про оперативно-розшукову діяльність. З цього ж року було знято і завісу таємничості з показників правової статистики.
2. Мета, предмет та завдання правової статистики
Показники правової статистики дають змогу визначити рівень правопорядку в суспільстві завдяки цифровій характеристиці усіх правопорушень, розглянутих правоохоронними органами. Використовуючи дані правової статистики, можна також охарактеризувати діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури, органів суду, виправно-трудових закладів, господарських судів, нотаріату і інших органів, які виконують функції юрисдикції, виявити недоліки, які мали місце у роботі цих органів.
Перша і головна мета правової статистики – це цифрова характеристика і облік усіх правопорушень, які розглядаються в правоохоронних органах (органах внутрішніх справ, прокуратури, органах суду, органах державної безпеки, виправно-трудових закладах, господарських судів, нотаріату та інших державних органах, які займаються розглядом правових явищ), а також заходів, спрямованих на боротьбу з цими правопорушеннями.
Друга мета правової статистики – дати цифрову характеристику діяльності усіх правоохоронних органів, оцінити її ефективність завдяки розробленій системі показників, а також визначити додержання законності в їх роботі.
Предмет правової статистики – це кількісна сторона тих явищ і процесів, які відносяться до сфери діяльності правоохоронних органів і пов`язані із застосуванням норм права та реалізацією правової відповідальності у нерозривному зв`язку з їх якісною стороною в конкретних умовах простору і часу.
Особливістю предмету правової статистики є те, що вона характеризує лише ті правові явища, які розглядалися правоохоронними органами. Якщо ті чи інші явища з якихось причин не зареєстровані, то правова статистика їх не вивчає. Для встановлення рівня цих фактів необхідно проводити кримінологічні та соціологічні дослідження. В кримінології, наприклад, існує термін «латентна злочинність». Він характеризує ті злочини, які внаслідок дії різних причин і умов, не були зареєстровані, але фактично вчинені. Правова статистика про ці злочини не має ніякого уявлення.
Предмет правової статистики обумовлює і основні завдання, які має вирішувати ця галузь статистичної науки:
1. Показники правової статистики повинні бути надійною базою для розробки державної політики у сфері боротьби із злочинністю та іншими правопорушеннями, сприяти побудові правової держави.
2. Здійснення всебічного обліку, збирання, аналізу та узагальнення статистичної інформації про правові явища.
3. Розробка і впровадження в практичну діяльність правоохоронних органів системи обліку і обрахування показників, які базуються на наслідках наукових досліджень, міжнародних стандартах та рекомендаціях.
4. Забезпечення вірогідності, об`єктивності, оперативності, стабільності та цілісності статистичної інформації з метою розробки єдиної програми статистичного обліку правових явищ, які будуть використовуватися і для розробки нових законодавчих актів.
5. Забезпечення доступності, гласності та відкритості зведених статистичних даних про правові явища.
На нашу думку, для реалізації цих завдань в повному обсязі треба побудувати єдину, а не відомчу систему органів правової статистики, а також вдосконалити роботу аналітичних підрозділів у системі правоохоронних органів.
3. Взаємозв`язок правової статистики із загальною теорією статистики
Правова статистика тісно пов`язана із загальною теорією статистики. Загальна теорія статистики на основі математичних методів розробляє теоретичні основи побудови тих чи інших показників, котрі можна використовувати незалежно від галузі статистики. Застосовуючи методи загальної теорії статистики і показники, розроблені нею, правова статистика має змогу вивчати правові явища та їх прояви з різних боків.
Наприклад, загальною теорією статистики розроблено механізм обчислення відносної величини інтенсивності. Правова статистика, використовуючи цей показник, обчислює коефіцієнт злочинності для характеристики криміногенності регіонів та їх порівняння, а також коефіцієнт поширеності цивільних і адміністративних справ в регіоні. Загальна теорія статистики розробила механізм обчислення та використання відносної величини структури, а правова статистика, застосовуючи її, має змогу обчислити структуру кримінальних, цивільних та адміністративних справ за різними класифікаційними ознаками; визначити відсоток розкриття злочинів, який на практиці враховується для характеристики якості роботи органів попереднього слідства та карного розшуку.
Загальна теорія статистики – це теоретична основа правової статистики.
4. Етапи та методи правової статистики
Кожне статистичне дослідження в правовій статистиці проходить шість етапів: підготовчий; статистичне спостереження; зведення та групування даних статистичного спостереження; аналіз статистичних даних та обчислення узагальнюючих показників; науково-теоретичний аналіз; друкування зведених статистичних даних. (Детальніше ці етапи висвітлені в попередньому розділі).
При проведенні статистичного дослідження в правовій статистиці можна використовувати різні методи:
1) метод масового статистичного спостереження;
2) метод групувань;
3) табличний метод;
4) графічний метод;
5) метод відносних величин;
6) метод середніх величин;
7) індексний метод;
8) метод кореляції;
9) інші математичні методи.
Один із найголовніших методів статистики – метод масового статистичного спостереження. Значення даного методу полягає в тому, що, використовуючи закон великих чисел, правова статистика має змогу одержати вірогідні, науково вагомі та об`єктивні первинні дані про правові явища і процеси, які нас цікавлять. Подальша обробка цих даних дає можливість виявити і встановити існування тих чи інших статистичних закономірностей. Лише тоді, коли зібрано достатня кількість фактів, можливо дійсно встановити існування або відсутність закономірностей. Сутність статистичного спостереження полягає в науково організованому збиранні і реєстрації різних фактів правових явищ за розробленими до початку спостереження документам первинного обліку. На цьому етапі обов`язково на основі єдиних первинних документів проводиться реєстрація всіх виявлених злочинів, усіх осіб, які вчинили злочин і встановлені в процесі розслідування кримінальних праць, а також реєстрація усіх інших правових явищ, які виявлені. За результатами спостереження, наприклад, ми можемо встановити, що в 2002 році в регіоні було зареєстровано 57598 злочини, а також 33006 осіб, які вчинили ці злочини.