Смекни!
smekni.com

Чисельні методи розвязування крайових задач для звичайних диференціальних рівнянь (стр. 4 из 8)

Теорема. Припустимо, що

неперервна в області

І що


і

Теж неперервні на

. Якщо існує постійна
, для якої виконуються умови

для всіх

для всіх
(11.3)

то крайова задача (11.1) (11.2) має єдиний розв'язок

для
.

Найчастіше зустрічаються і найкраще вивчені двоточкові лінійні крайові задачі виду

,
(11.4)

,
(11.5)

де

,

Умови, які повинні задовольняти функції

,
і
, для того щоб задача (11.4), (11.5) мала єдиний розв'язок, випливають із теореми як наслідок.

Наслідок. Якщо

і
неперервні на
і
, то задача (11.4), (11.5) має єдиний розв'язок на
.

Граничні умови (11.5) визначають третю крайову задачу для рівняння (11.4). Якщо припустити, що

, то умови (11.5) визначають першу крайову задачу, а коли
- другу.

Точне (аналітичне) розв'язання крайових задач - більш складна процедура, ніж знаходження розв'язку задачі Коші. Це спричинило появу великої кількості наближених методів. Ці методи можна розділити на дві групи: наближено-аналітичні методи, що дають наближений розв'язок крайової задачі на відрізку

у вигляді конкретної аналітичної функції, і чисельні методи, що визначають розвозок у вигляді табличної функції, заданої на сітці відрізка
.

Метод скінченних різниць

Ідея методу скінченних різниць полягає в тому, що похідні в диференціальному рівнянні (11.4) і граничних умовах (11.5) заміняються їх скінченними різницями. Для цього спочатку введемо на відрізку

сітку з кроком
:

.

Позначимо через

точний розв'язок задачі (11.1) у і-му вузлі сітки, а через
- наближений розв'язок у цій точці. Заміняючи в кожному внутрішньому вузлі сітки похідні різницями, отримаємо різницеві рівняння:

,

Симетричні різницеві апроксимації похідних першого і другого порядків мають похибку другого порядку відносно

, тобто
. Це легко довести на основі розкладання в ряд Тейлора точного розв'язку рівняння. Дійсно, для вузлів
та
маємо

з різниці яких отримуємо шуканий результат:

,

(11.21)

Знайдемо нев’язку різницевого рівняння

.

Оскільки

є точним розв'язком рівняння (11.4),

та
. (11.22)

Тому різницеве рівняння (11.21) апроксимує вихідне диференціальне рівняння

(11.4) також із другим порядком відносно

.

Тепер апроксимуємо граничні умови скінченними різницями:

,
(11.23)

Знайдемо похибку апроксимації граничних умов. Нев’язки граничних умов (11.23) мають вигляд:


,
.

Асиметрична апроксимація першої похідної на відміну від симетричної має глобальну похибку першого порядку відносно

, тобто
. Це безпосередньо випливає з розкладання в ряд Тейлора

,

із якого отримуємо

,

Отже, граничні умови (11.23) апроксимуються з першим порядком за к. Порядок їх апроксимації можна підвищити до другого, наприклад, використовуючи співвідношення

,
(11.24)

похибка апроксимації яких також пропорційна

, як і для випадку симетричної апроксимації похідних. Це випливає із порівняння двох рядів Тейлора:


Якщо перший вираз помножити на 4 і відняти його від другого, отримаємо:

.

Після його підстановки у формулу (11.24) знаходимо нев'язку у вигляді:

тобто крайова умова апроксимується з другим порядком відносно

.

У такий же спосіб доводиться, що і друга гранична умова (11.23) апроксимується з другим порядком відносно

.

Розглянемо ще одну можливість апроксимації крайових умов типу (11.5) на прикладі умови

.

Для цього за межами інтервалу

вводиться додаткова точка
, за допомогою якої обчислюється перша похідна за симетричною формулою апроксимації:

. (11.25)

Точку

можна виключити, скориставшись співвідношенням (11.25) і різницевою апроксимацією диференціального рівняння (11.4) в кінцевій точці інтервалу
.