Смекни!
smekni.com

Система лінійних однорідних алгебраїчних рівнянь Фундаментальна сукупність розвязків (стр. 3 из 3)

Останні рядки, тобто вектори α1, α2 та α3 є лінійно незалежними, бо і лінійно незалежними є їх частини, відповідно,

1,
2 та
3 . Вектори α1, α2 та α3 утворюють фундаментальну систему розв'язків розглядуваної нами в цьому завданні системи. Зауважимо, що ми здійснили такий вибір значень вільних невідомих, при якому одержано нормальну фундаментальну систему α1, α2 та α3 розв'язків заданої системи рівнянь.

Завдання 2. Знайти фундаментальну систему розв'язків.

Розв'язання. Кожна система лінійних однорідних рівнянь є сумісною. Знаходимо ранг матриці А цієї системи.

Матриця А — ненульова, отже,

Обчислюємо мінори третього порядку матриці А, одержані обведенням відмінного від нуля мінора

другого порядку. Бачимо, що перший і другий рядки однакові, тому нам досить обчислити два мінори третього порядку утворені обведенням першого стовпця і третього рядка, першого стовпця і четвертого рядка.

, тому що другий і третій рядки пропорційні.

Таким чином, ранг матриці А дорівнює 2. Зважаючи на те, що її базовий мінор

розташовано в правому верхньому куті матриці А, залишаємо в системі тільки перші два рівняння, а в їх лівих частинах — тільки ті невідомі, коефіцієнти при яких ввійшли до базового мінору. Інші дві невідомі переносимо в праві частини, тобто вільними невідомими є х3 та х4. Маємо:

Додамо до другого рівняння перше помножене на 3

Складемо таблицю для невідомих x1, x2, x3, x4, відокремивши в ній головні (x3 та x4) і вільні (х1 та х2) невідомі. Надаємо вільним невідомим (х1 та х2) такі, наприклад, значення: (1, 0) =

1 , (0,1) =
2, (вибір значень для вільних невідомих зроблено так, щоб вектори
1 та
2 виявилися лінійно незалежними). Більше лінійно незалежних векторів вибрати не можна. Для кожного набору значень вільних невідомих знаходимо відповідні значення головних невідомих. Одержана таблиця має такий вигляд:
1 0 -3 2
0 1 -3 2

Другий рядок таблиці

є загальним розв'язком розглядуваної системи, якщо х1 та х2 є будь-які числа; третій — α1 = (1, 0, -3, 2) та четвертий — α2 = (0, 1, -3, 2) є частинними розв'язками розглядуваної системи. Останні рядки, тобто вектори α1 та α2 є лінійно незалежними, бо і лінійно незалежними є їх частини, відповідно,
1 та
2 . Вектори α1 та α2 утворюють фундаментальну систему розв'язків розглядуваної нами в цьому завданні системи. Зауважимо, що ми здійснили такий вибір значень вільних невідомих, при якому одержано нормальну фундаментальну систему α1 та α2 розв'язків заданої системи рівнянь

Висновок

Можна визначити такий основний алгоритм знаходження фундаментальної системи розв’язків лінійних однорідних рівнянь:

1. Виписуємо матрицю системи, при цьому вибираємо один з мінорів, що відмінний від нуля найвищого порядку. Його назвемо базою мінор.

2. Тоді в розглядуваній СЛОР відкидаємо всі ті рівняння коефіцієнти при яких не увійшли до базового мінора.

3. В рівняннях, що залишилися переносимо у праву частину ті члени коефіцієнти при невідомих у яких не увійшли до базового мінора. Ці невідомі назвемо вільними невідомими. Ті ж невідомі, що залишилися у тій лівій частині назвемо – головними.

4. Виражаємо головні невідомі через вільні невідомі. Значення для вільних невідомих різними способами підбираємо так, що набори, які утворилися при цьому є лінійно незалежними.

5. Підставляючи ці значення у розв’язок для головних невідомих одержуємо фундаментальну систему розв’язків.


Використана література

1. Курош А. Г., “ Курс высшей алгебры ”, изд. 10, <<Наука>>, Москва, 1971 г., 432 стр.

2. Ф. Г. Ващук, С. С. Поляк, І. О. Пономарьова, “ Практикум з алгебри ”, Ужгород, 1997 р., 147ст.

3. Овчинников П. Ф., Яремчук Ф. П., Михайленко В. М.. Высшая математика – К.: Вища шк. Главное изд., 1987 г., 552 стр.

4. Ващук Ф. Г., Поляк С. С.. Практикум з вищої математики. Частина І: Елементи алгебри та аналітичної геометрії. – Ужгород: Гражда, 2005. – 294 с.: іл.