Смекни!
smekni.com

Буддизм (стр. 5 из 5)

Дзен (зосередження, споглядання) виник як буддійська секта ще в VI ст. у Китаї на основі махаяни. її засновником віруючі вважають самого Будду, який, зібравши учнів для проповіді, лише мовчки крутив у руках квітку. Один з учнів зрозумів зміст його мовчанки, він і став першим наставником дзен. Однак вірогідніше твердження, що го­ловні положення дзену були сформульовані індійським монахом Бодхідхармою. З Китаю дзен проник в Корею, В’єтнам і Японію, у якій поширився найбільше.

Особливості дзен-буддизму полягають у безпосеред­ньому «від серця до серця» передаванні вчення завдяки безпосередньому контакту з «загальною істинною мудріс­тю Будди», впевненості у можливість пізнати Будду внут­рішнім світом людини.

Сучасні прихильники цієї секти вважають дзен різновидом психотерапії та психоаналізу, значну увагу приділяють розвитку власного емоційного стану і почут­тів.

Відповідно до «класичного дзену» основна мета лю­дини — прилучення до «космічного тіла Будди», яке в уявленні дзен-буддистів зливається зі Всесвітом. Нірвана (небуття) і сансара (чуттєвий світ) єдині. Тому немає протилежності між божественним і земним, духовним і СВІТСЬКИМ.

Шукати притулок у власних дусі і природі,— ствер­джують ідеологи дзен,— означає шукати притулок в іс­тинному Будді. Слід довіритися своєму духу, і людина стане Буддою. Це. на погляд дзен-буддистів, відбувається під час раптового просвітлення, що досягається у земному житті. Поштовхом до нього може бути не лише релігійний екстаз, а й будь-яке інше сильне хвилювання.

Однією з характерних рис дзен-буддизму є крайній ірраціоналізм, що виявляється у негативному ставленні до логічного мислення, будь-яких теорій та авторитетів. Вря­туватись, злитись з Буддою можливо лише з допомогою «живої інтуїції», «чистим безпосереднім досвідом». Усі логічні роздуми у дзен осуджуються настільки послідовно, що деякі наставники у минулому навіть відмовлялися від мови і спілкувалися лише умовними знаками. У деяких дзенських монастирях Японії так спілкуються і нині.