Частину ведичної літератури, що залишилася, займають тексти «ведангі» ( «члени Вед»).Вони покликані забезпечити правильне використання ведичних матеріалів і присвячені фонетиці, просодії, граматики, етимології, астрономії і ритуалу. Остання має назву кальп і включає в себе твори-сутри ( «нитка») - афоризми, що передавалися усно і часто недоступні для розуміння без супровідного коментаря.
Отже, Веди мають багатотисячну історію та розгалужену структуру.
2. Морально-етичні особливості
У 1898 році відомий індійський вчений Бал Гангадхар Тілак (1856-1920) видав книгу "Арктична батьківщина [аріїв] в Ведах", в якій він стверджує, аналізуючи найдавніші пам'ятки літератури - веди і Авесту, що прабатьківщина аріїв існувала в арктичному регіоні,а останнє заледеніння витіснило арійські раси з півночі на землі Європи.Індійський учений побачив у древніх текстах точне відображення не тільки історичних, астрономічних, але і геофізичних реалій, пов'язаних з Заполяр'я.Це відкриття дозволило Тілак на десятиліття випередити висновки археологів, філологів, фізиків і астрономів і сприяти загальному прогресу знань про початкової історії людської раси та історії населяє расою цієї планети.На основі всебічного аналізу - можливо перша за всю історію традиції передачі вед - Тілак довів, що веди були створені не на території сучасної Індії, а в Арктиці, і не індусами, а арійцями,ядро яких протягом тисячоліть при поступовому похолоданні мігрувало з Арктики через Кольський півострів (з точки зору українських сходознавців - через Україну;) І тоді ще комфортно-теплу Сибіру (Омськ і тамтешня річка Ом;) до Індії, принісши з собою, зрештою, залишки вчення, яке потім було ще більше втрачено в Індостані протягом кількох тисячоліть і, зрештою, записано Ведавьясой в вигляді чотирьох нинішніх Вед.
У вірші 26.2 Яджурведи прямо говориться, що всі наділені правом вивчати веди - браміни, кшатрії, вайш'ї, шудри, чандали (недоторканні), деградовані люди та ізгої. Але, тим не менше, ортодоксальні браміни у своєму сліпому егоїзмі всіляко обмежують право шудр (і вже тим більше внекастових недоторканних!) на вивчення вед. Причина цього в загалом зрозуміти - підтримка статусу представника обраної касти і відповідно збирача "податків" за проведення всіляких обов'язкових релігійних ритуалів, яких в індуїзмі багато десятків,і вартість яких дуже навіть чимала.
При цьому з точки зору моральних норм давнину в Індії вже не залишилося кастового поділу, який так чітко вікладено у Ведах, оскільки переважна більшість населення ставиться фактично лише до однієї касти - до шудри (прості люди).
Повальне захоплення індійців споживанням м’яса (виробництво і споживання курятини в Індії відповідно до офіційної статистики подвоюється щорічно з 2001 р., а націоналістична партія BJP лобіює закон про дозвіл будівництва коров'ячих боєнь по всій Індії - поки вони легальні тільки на території комуністичних Керали і Західної Бенгалії) з точки зору індуїстських традицій виводить таких індусів за рамки кастової системи,фактично перетворюючи їх у внекастових ізгоїв.
За Ведами свідомість людини поділяється на Свідомість (маномайя-кошу) та Надсвідомість (анандамайя-коші).
Навпротязі усього тексту, в ведах говориться, що при медитації людина відчуває насолоду, вона обумовлена рухом енергії "догори", а не "вниз", що робить медитацію не тільки приємною, але і корисною для розвитку особистості. Вивчення вед без набагато більшого, важливого і благотворного докладання зусиль до перетворення свідомості за допомогою медитації і самоаналізу - це спроба на рівні розуму зрозуміти божественне стан свідомості ріші, яке було вихолощено допомогою опису його словами.Семантика вербального мови не дозволяє передавати трансцендентальний поняття. Завдання це неможлива і заздалегідь приречене на невдачу. Без медитації схоластичне вивчення вед не принесе найвищого блага, і саме про це і сказав Даттатрея в "Йога-рахасье".Свамі Вівекананда сказав так: "чіпляння за книги тільки розкладає розум людини». Веди, поза всяким сумнівом, надзвичайно гідні вихваляння. Але Даттатрея сказав наступне: "Веди - це найпрекрасніше із усього. Проведення всіляких яджну - ще краще. Повторення мантр (Джапен) - ще краще, ніж яджну. Шлях Знання (джняна-Марго) - краще Джапен.Але ще краще Знання (самодослідження) медитація, в якій зникають усілякі сукупні фарбують її домішки (рага, тобто дуалізм і прихильності). [Саме] в такий [медитації] слід досягати одвічне Досягнення-Усвідомлення "(" Йога-рахасья "(" Містерія йоги ").
Отже, можна прийти до висновку, що Веди- аналог християнської Біблії для індусів. По перше, вважається, що у Вед немає автора, і що вони були "яснопочуті" святими мудрецями далекого минулого, а через багато тисячоліть,коли з-за духовного падіння людства з настанням калі-юги все менша кількість людей прагнуло вивчати їх і передавати усно (як того вимагала традиція) з покоління в покоління,Ведавьяса ( "веди скомпілював") структурував залишалися доступними в той час священні писання і організував їх запис, оформивши ці тексти в чотири веди: Рігведа, Самаведа,Яджурведа і Атхарваведа. Тут явно прослідковується аналогія із Господом Богом, який теж проговорив весь текст Біблії. По-друге, Веди викладують майже весь спектр існування людини (наприклад, шлок із Рігведи «Проти пошкоджень та хвороб»), викладає філософію буття.
3. Художні особливості
Веди складаються з основного їх тексту - самхіт, а також трьох додаткових розділів, що більшість Пандіто (ведичних вчених) не відносять до власне тексту вед:
1) брахмани - гімни і мантри, які використовуються для проведення індуїстських ритуалів;
2) араньяки - заповіді для лісових пустельників;
3) упанішади - філософські тексти.
Самхітами вед відображають на вербальному рівні екстаз захвату Богом стародавніх ріші, які усвідомлювали Бога всім своїм єством, кожною його частинкою. Санскрит (букв."культура", "ошляхетнення"), на якому записані веди, - це мова, максимально наближена до світу богів, і звучання і вібрації санскриту буквально передають значення і вібраційну сутність речей з тонкого плану, що фактично робить будь-яке санскритське слово або речення мантрою ( заклинанням),а алфавіт санскриту графічно передає вібрації вимовних слів (алфавіт санскриту - деванагарі - буквально означає "з обителі богів"), будучи чимось схожим на фігури Ліста, і це одна з причин того, чому санскрит так ускладнений у порівнянні з іншими більш сучасними алфавітами,при створенні яких зручність користування мовою стало важливіше точності передачі вібраційної суті речей.Тут може бути згадана давня суперечка між "натуралістами" і "конвенціоналістамі", що сходить ще до діалогу Платона "Кратил". Натураліст Кратил стверджує, що в словах відбивається "природне схожість" між формою слова і зображуваної їм річчю;що заперечує йому конвенціоналіст Гермоген, навпаки, говорить, що "яке ім'я хто чого-небудь встановив, таке і буде правильним". Аргументація Сократа на користь натуралістів цікава, зокрема, тим, що відправляється від тези про "інструментальне" мови: "ім'я є таке собі знаряддя ...розподілу сутностей, як, скажімо, човник - знаряддя розподілу нитки ". Оскільки мова є інструментом, а імена служать для розрізнення речей, які вони позначають, то вони не можуть не відображати природу самих речей.І хоча для сучасних вчених ця суперечка все ще актуальний, точка зору на це питання святих мудреців старовини, які створили санскрит, абсолютно ясна.Але, незважаючи на все це, веди - яскравий приклад текстів, в яких втрачається майже вся сутність описуваних речей, коли вона зводиться до вербального рівня.Ще більше ускладнює ситуацію той факт, що з-за величезної кількості дискурсів (надфразових єдностей) багаторівневої вкладеності, що містяться в ведах неможливо виконати хоч скільки-небудь повноцінних і адекватних їм перекладів на жодну іншу вербальну мову. А ще більше погіршує ситуацію той факт, що дуже багато санскритськіх слів мають три або більше (нерідко п'ять) різних значень в залежності від рівня їх використання - мирського, пов'язаного з тонкими світами або духовного, причому значення слова на мирському рівні може бути абсолютно протилежним його значенням на духовному, як, наприклад, у випадку зі словом "агхора", і один і той же вірш на санскриті в залежності від рівня розуміння читача може мати різні значення.Нижче наведені приклади типового тексту вед:
Хто величчю перевершив небо, -
Мітра далеко тягнеться, -
Славою (він) пре (зійшов) землю.
Ми хочемо зустріти цей жаданий
Блиск бога санітара,
Хто має заохочувати наші поетичні думки!
Примітно, що останнє тривірш - це переклад мантри Гаятри, зроблений в радянські часи в Ордена Трудового Червоного Прапора Інституті сходознавства, що дозволяє зробити висновок про "якості" їх інших перекладів, "виконаних з санскриту".
Висновки
Веди - це найбільш відомі священні писання індуїзму. Це надзвичайне релігійне та художнє надбання людства. Воно має дуже великий об’єм та разгалужену структуру. Мова ведичної літератури дуже складна, тому перекладати веди дуже важко, а розуміти їх на ментальному рівні взагалінеможливе без знання культури та історії Індії. Зацікавленість ведами, що з‘явилась в світі останнім часом, дає потужній поштовх для розвитку нової індійської літератури яка починає займати провідне місце в сучасній культурі. З'являються романи і розповіді,автори яких намагаються інтегрувати давню індійську культуру і сучасність, в тому числі західну, з її пошуками нових смислів, демонструючи майстерність стилю, новаторство літературних форм і свіжість підходів до вирішення одвічних проблем людського буття.