Смекни!
smekni.com

Психологічні аспекти буддизму (стр. 3 из 4)

"В своїй розмові з Анатхапиндикою, Будда, за легендами висував наступні аргументи з приводу цього питання: "Якби світ був створений Ішварою, не було б ні змін, ні руйнувань, не було таких речей, як сум і нещастя, як справедливе і несправедливе, оскільки всі речі, чисті і нечисті, виходять з нього. Якщо печаль і радість, любов і ненависть, що виникають у всіх свідомих істот, - діло Ішвари, то сам він повинен бути здатен на печаль і радість, любов і ненависть, а якщо в нього є все це, то як можна говорити, що він досконалий? Якщо Ішвара творець і якщо всі істоти повинні мовчки підпорядковуватися владі їх творця, якою була б користь від добродіяння?" [8]

"Благословенний сказав Анатхапиндиці: "якщо під абсолютним розуміється щось, що не має зв’язку з усіма пізнавальними речами, його існування не може бути встановленим ніякими роздумами (хетувидьяшастра). Увесь Всесвіт, як ми її знаємо, - це система відношень - ми не знаємо нічого, що не відносно чи не може бути відносно до чогось. [8]

Якщо абсолютне позбавлене всіх якостей (ніргуна), то всі речі також повинні були позбавлені всіх якостей. Але насправді всі речі в світі визначаються якостями.

Тому абсолют не може бути їх причиною. Якщо ми будемо розглядати абсолют як щось відмінне від якостей, то яким же чином він постійно створює речі, які мають якості і проявляє себе в них". (Asvaghosha's Buddhacarita)". [7] [8]

В буддизмі боги із індійського пантеону та інші населяють Світ богів, там вони живуть в своє задоволення, насолоджуються життям. Але вони смертні, В буддизме боги из индийского пантеона и остальные населяют Мир богов, там они живут в свое удовольствие, предаются наслаждениям. Но они смертны, відчувають на собі дію карми. Тому рано чи пізно вони перевтілюються в світі людей, єдиному, де можливо досягнути звільнення - Нірвани. [3]

2.4 Відношення до метафізичних питань

Буддизм - практичне вчення, головна мета якого - врятуватись, здобути звільнення, досягти Нірвани. Все, що не сприяє досягненню цієї мети відторгається. все, що не перевіряється безпосереднім досвідом (роздумами, застосуванням в щоденному житті, в практиці медитації), меншою мірою, лишається Буддою без відповіді.

Тому метафізичні питання про нескінченність світу, вічності світу, зверхності душі над тілом, існуванні архату після смерті лишаються без відповіді.

Ці питання лишаються без відповіді.

Ці питання не ведуть до спасіння, замість того, щоб розвіювати ілюзії, вони їх створюють. У стані авідья людина не може зрозуміти відповіді на ці питання, а той, що досяг Нірвани не зможе знайти слів, щоб дати на них відповіді. [4]

Це подібно до того випадку, коли людині, пораненому отруєною стрілою, його друзі, товариші чи близькі привели лікаря, але ця людина сказала: "я не хочу витягувати стрілу, поки не дізнаюся, хто та людина хто поранив мене: чи з благородної він родини, чи він принц, міщанин чи простий слуга; " чи яке ж його ім'я і до якого прізвища він належить; чи він високий, чи низький, чи середнього зросту". [5] [6]

Воістину така людина помре раніше, ніж дізнається відповіді на ці питання".

"Я є", "Я не є", "Я буду", "Я не буду" є по суті некорисними думками. Некорисні думки є хворобою, язвою, заносом.

Але той, хто переборов усі некорисні думки називається безмовним мислителем. І мислитель, Безмовний, не виникає більше, не повертається більше. Йому не відомі більше ні трепіт, ні страсті". [8]

3. Психологічні теорії в буддизмі

3.1 Буддійська концепція "Я"

Вчення стверджує, що якщо ми захочемо проаналізувати, що таке насправді наша індивідуальність, наша особистість, ми не зможемо її знайти, оскільки тілесна форма, сприймання, почуття, схильності та інтелект є непостійними. Рис Девідс вказує "Не може бути індивідуальності без співставлення, не може бути складання і з'єднання без становлення; не може бути становлення різноманітним без розпаду, зникнення, котре рано чи пізно буде повним". [6] Це вічний процес, в якому немає нічого постійного - ні назви, ні форми. "Бодхисаттва сказав своєму паломнику: "Ти хочеш випити води з Гангу, що пахне лісом?" паломник відповів відповів так: "Що таке Ганг? Чи є пісок Гангом? Чи є вода Гангом? Чи є ближній берег Гангом? Чи є дальній берег Гангом? Бодхисаттва тоді відповів: "Якщо ти виключиш пісок, воду, ближній берег і дальній берег, то де ж ти знайдеш який-небудь Ганг?" [8] (Із Джатак). Коли ми уявляємо річку, ми уявляємо собі щось, що лежить в основі двох берегів і води; в тій же мірі неправильно ми уявляємо собі деяке індивідуальне "я" (душу), що лежить в основі двох станів. [6]

Поняття індивідуального "я", якщо його проаналізувати, зводиться саме до того, що деякі якості співіснують. Як "тіло" є назвою для системи якостей, точно так само і душа є назвою для суми станів, що складають наше духовне існування. Без якостей немає душі, як немає річки без двох берегів. [6]

Теорію існування індивідуального "я" прекрасно ілюструє Юм: "Що стосується мене, то коли я найближчим чином входжу в те, що називаю самим собою, я завжди спіткають про те чи інше приватне сприйняття, сприйняття тепла чи холоду, світла або тіні, любові чи ненависті, болю чи задоволення. Я ніколи ніколи не можу спіймати себе самому без сприйняття і ніколи не можу спостерігати щось, окрім сприйняття. Коли мої сприйняття на деякий час видаляються, як в здоровому сні, весь цей час я не відчуваю, що я не існую. А якщо б усі мої сприймання були видалені смертю і я б не міг думати і відчувати, не міг би бачити, любити і ненавидіти після розпаду мого тіла, то я був би цілком знищений, і я не уявляю собі, що ще потрібно для того, щоб зробити мене цілком неіснуючим. Якщо хто-небудь після серйозного роздуму буде вважати, що в нього інше поняття про себе самого, я повинен буду зізнатися, що я з ним більше не можу сперечатися. Все, що я можу припустити, це те, що він, можливо, точно так правий, як і я, і що ми суттєво розходимося по цьому окремому пункту. Він, можливо, сприймає щось просте і неперервне, що він називає собою, але в мені, я впевнений, такого зачатку немає. Однак, якщо не вважати деяких метафізиків подібного роду, я насмілився стверджувати відносно іншого людства, що всі люди являють собою лише пучки чи зібрання різноманітних сприймань, котрі проходять одне за другим з великою швидкістю і знаходяться в постійному русі і течії. Наші очі не можуть повернутися в очицях, не змінюючи наших сприймань. Наше мислення ще більш мінливе, ніж наш зір; всі інші наші почуття і здібності також беруть участь і цих змінах; немає ні єдиної душевної сили, котра лишалася б незмінною одною і тою ж, якби тільки не на одну мить". [8]

Якщо порівняти індивідуальність дорослої людини і дитини, з якої він виріс, ми знайдемо дуже мало схожостей між ними. Тут до речі буде привести запис з щоденника Андрія Платонова, зроблену ним незадовго до смерті: "…Если бы мой брат Митя или Надя - через 21 год после своей смерти вышли из могилы подростками, как они умерли, и посмотрели б на меня, что со мною сталось? - Я стал уродом, изувеченным и внешне и внутренне. -"Андрюшка, разве это ты?" - "Это я - я прожил жизнь". Із положень буддизму випливає, що єдине, що реально пов’язує дитину і дорослого, це ланцюг причин і наслідків, що з’єднують миттєві комбінації елементарних груп психофізичних станів з яких складається особистість. [1]

На дивлячись на відкидання індивідуального "я" як певної незмінної, самообумовленої субстанції, позиція Будди не є простою і визначеною як здається на перший погляд. Будда говорить, що ми виходимо за межі досвіду, стверджуючи, що за межами явищ є постійна душа. Оскільки поняття душі лежить за межами досвіду, про неї не можна сказати нічого визначеного. Тому Будда мовчить у відповідь на питання: "чи існує душа?". З його мовчання різні школи буддизму, як наслідок, зробили протилежні висновки. [6]

Нірвана.

"І от благородна істина про зникнення страждань. Воістину це - зникнення, так що не лишається ніякої страсті; це відмова, позбавлення, звільнення, нарешті, від цієї жаги". [8]

Нірвана - це кінцева мета буддійської практики. Слово "Нірвана" буквально означає "затухання" або "остивання". "Затухання" нагадує кінець. "Остивання" здається не повним знищенням, але тільки вмиранням страсті. "Звільнений розум подібний до полум’я". На ці два сенси слова "нірвана" варто дивитися як на негативну і позитивну сторони одного кінцевого стану буття, котре не може бути адекватно охарактеризоване у вираженнях, доступних розумінню. В будь-кому випадку нірвана, згідно буддизму, - це не блаженне єднання з богом, бо таке єднання є лише продовженням бажання жити. Нірвана - це потік абсолютно чистих станів свідомості. Шляхом руйнувань всього, що в нас є індивідуального, ми входимо в спілкування зі всім всесвітом і стаємо невід’ємною частиною деякого великого процесу. В будь-якому випадку абсолютно присутнє відчуття єдності зі всім сущим, що колись було чи могло б бути. Горизонт буття розширяється до кордонів всієї дійсності. Цей вид існування, позбавлений егоїзму, існування без часу, повного "віри, миру, спокою, блаженства, щастя, ніжності, чистоти, свіжості". [5] [7]

Індивідуальна свідомість досягає Нірвани, коли будь-яке відносне існування розпадається. Це - потусторонній світ мовчання. В одному сенсі це - самопотухання, в іншому - абсолютна свобода. Це затухання зірки при блискучому сході сонця чи танення білої хмаринки в літньому повітрі. Думка про те, що Нірвана - знищення, згідно слів Будди, є "брудною єрессю". [8]

Будда не намагається дати визначення нірвани, оскільки це корінний зачаток всього і не може бути визначеним. [3] Хоч і мається на увазі, що стан Нірвани є вищий вид діяльності, його все ж таки розглядають головним чином як дещо негативне, як пасивний стан. Справжня позиція Будди, вірогідно, полягає в тому, що Нірвана є станом досконалості, котрий ми можемо осягнути, а якщо нам доводиться характеризувати її, то краще всього відобразити її недоступність уявленню за допомогою негативних характеристик, а її багатство змісту позитивними предикатами, маючи весь час на увазі, що такі характеристики в кращому випадку хоч приблизно вірні. [6] [8]