Як глянули на людей, то аж в долоні сплеснули. «Ай! Що ж це ти наробив, Сатано?» — «А навіщо Ти їх створив такими аж занадто гарними?..» Тоді Господь узяли та й вивернули людей нутром наверх, а лицем усередину. Оскільки люди тепер вивернуті, то вони й не гарні, а потворні; а оскільки їх обблював диявол, то всередині в них міститься сморід.
Нічого не вдієш. Взяли Господь людей та й намочили їх на сім днів у помиях, щоб викисли з них гріхи. Коли гріхи викисли, Господь просушили людей проти сонця, а потім дмухнули на них — і стали люди живими. І прозвали Господь чоловіка Адамом, а жінку — Євою; і дали Адамові заступ й ланцюг, а Єві — кужіль і веретено, щоб вони жили собі в раю й працювали.
Якось вийшли Господь з Адамом орати; Самі стали за плугатаря, а Адама поставили погоничем. Ополудні Господь зупинили плуга й мовили: «Адаме, випряжи волів з плуга на полудень: хай поки попасуться, а Я тим часом перепочину під деревом. А ти гляди не спи; пообідай сам, попаси, напій худобу і, коли сонце поверне з полудня, розбуди Мене». Адам добре пообідав, походив трохи за худобою, потім присів під кущем, схилився на руки та й заснув. Господь прокинулися, поглянули на небо — сонце вже геть- геть над вечір спустилося; проте ні Адама, ні волів немає. «Адаме, агов!» — кличуть Господь. Та де там! Ні слуху ні духу! Кинулись Господь до кущів, — а Адам влігся під кущем та й спить собі, аж хропе. Тоді Господь його гистиком (лопатка, якою зчищають землю з плуга), — гистиком — раз, ще раз вдарили та й кажуть: «Прокляте ти створіння, занапащене дияволом, таке ж неслухняне, як і він! Не достойне ти жити зі Мною в раю! Іди ж собі к бісу!..» Отак і вигнали Господь з раю людей. — «Ось за що вигнали Господь людей з раю, — додає від себе оповідачка, — за непослух; а що кажуть, наче за яблучко, так то — неправда».
Без сумніву, в цій легенді ми маємо справу з природним прагненням пробудженої народної свідомості сповна осмислити — на засадах усе того ж легендарного переказу — як деякі вади в богоствореній людині, так і спосіб життя перших людей у раю, який вони мусили, за заповітом Божим, обробляти й зберігати. Так само в легенді видно прагнення осмислити й саме гріхопадіння, сутність якого полягає не в тому, власне, що Адам і Єва з'їли яблуко, яке саме в собі й по собі не містило нічого особливого, а в тому, що вони порушили заповіт Божий, не послухалися Господа. Гріхопадіння приписується Адаму, цілком імовірно, як главі; принаймні ми аж ніяк не схильні вбачати перенесення першої провини з Єви на Адама тому лиш, що легенда йде з вуст жінки.
Але оцей мій реферат був би неповним, якби ми я не навів ще тут надзвичайно характерного «Вірша на Різдво» (Різдво Христове), записаного в м. Куп'янську, який колоритно, з незрівнянним українським гумором пародіює гріхопадіння перших людей. Наводимо «Вірша» в оригіналі, в якому дотримано правопису П. Куліша, що, до речі, прийнято і в перекладі Євангелій Матвія і Марка українською мовою, недавно опублікованого:
Чи чули ви, панове, зроду,
Що Бог явивсь до нас аж Сам?
Та ще чого?! Щоб побити пику, морду
І очі виколоть бісам.
Бо старший біс хотів спізнаться з Богом:
Надувсь, як сич, аж очі лізуть рогом.
А Бог йому і каже: «А зась, поганий!
Нема тобі тут місця з нами».
Зайшов чорт з іншого тут краю:
Адама в гості пригласив,
А сам мерщій удрав до раю,
Та Єву яблуком скусив,
Та й Адама угостив.
Очнувсь Адам, аж баче — лихо:
Чорт сорочку з його зняв.
Адам питає Єву тихо:
А з ким це вчора я гуляв,
Що він сорочку з мене зняв?..
А що, стара, невже і в тебе її нема?
Не викупимось ми від сорома!
Задумався Адам, сів у куточку та й заснув; А Бог його збудив та й каже:
А де ти дів свою сорочку?
Мене, тато, чорт обманув.
Пішов же геть, поганий, з раю!
Це ти так раю доглядів,
Що чорт з Євою всі яблука поїв!..
Іди і ти, поганко, з раю прясти!
Тебе Адам щоб доглядав,
Щоб більш не сміла яблук красти,
Так я Адамові нагайку дав...
А йди і ти, проклятий чорте!
Ти що з Адамом це зробив?
Старого в гості пригласив,
А з Євою всі яблука поїв:
Хазяїна раю навіки погубив!
Чорт гласу Божого злякався,
Утік та й у пекло аж забрався.
А щоб Адама й Єву одягти,
Христос родивсь. Адам гуляє:
Є нова свита і кожух,
І Єва в плахті щеголяє,
І знов у всіх радіє дух.
Гуляйте же і ви, панове, хоть щодня,
Бо й ви Адамова рідня.
Так будьте з празником здорові!