Смекни!
smekni.com

Електровимірювальні прилади (стр. 4 из 5)

Змінюючи величину частоти генератора ГЧ, досягають такого стану, при якому частота биття напруги стане зовсім малою (десь одне коливання за 5.10 с). У цьому разі можна вважати, що частоти напруг генераторів ЗГ і ГЧ зрівнюються.

Якщо в цей час показання покажчика частотоміра, що проходить повірку, відрізняється від частоти, генерованої генератором ЗГ, то, віднявши від показу частотоміра ЧМ (у герцах) дійсну частоту, з якою працює генератор ЗГ, можна визначити величину похибки частотоміра.

Метод биття можна застосовувати у виробничих лабораторіях при повірках частотомірів завдяки нескладності потрібного обладнання та достатньо високої точності вимірювань.

Застосовуючи зразковий кварцовий генератор з багатоступінчастим подільником частоти, можна отримати зразкову частоту з похибкою близько 0,000001 %.

Використовуючи термостатовані камертонні генератори, можна досягти точності, на порядок чи два меншої. Їх можна використовувати й без подільників частоти.

Іноді для визначення рівності вимірюваної і зразкової частот як нуль-індикатор використовують телефонну трубку. Це зовсім простий метод, який не вимагає додаткової апаратури, треба лише, щоб величини напруг зразкової і контрольованої частот були достатніми (і безпечними) для телефонної трубки. Але користуватись цим методом доцільно тільки при порівнянні підвищених і високих частот, бо людське вухо нездатне сприймати звуки з частотою, нижчою за 12.15 Гц. Наявність такої "мертвої" зони при порівнянні частот порядку 1000.5000 Гц і вище майже не впливає на точність вимірювань, але при порівнянні частот порядку 40.60 Гц вона зовсім недоречна, бо суттєво зменшує точність порівняння.

2.2 Відношення двох частот

В універсальних цифрових частотомірах передбачена можливість вимірювання відношення двох частот: fxі fy. Сигнали вимірюваних частот подаються на формувачі імпульсів (рис.8), які формують імпульси з крутими фронтами для зменшення похибки від дрейфу рівнів спрацювання.

Якщо одна з частот набагато більша за іншу (fx>>fy), то імпульс тривалістю Ту з виходу формувача (рис.8, а) відкриває ключ і імпульси тривалістю Тх надходять на вхід лічильника імпульсів упродовж часу Ту. Числовий відлік лічильника імпульсів дорівнюватиме:

Якщо ж частоти fxі fyблизькі за значенням, то імпульси з частотою fyпісля формувача (рис.8, б) подаються на подільник частоти з коефіцієнтом ділення n. Числовий відлік лічильника імпульсів у такому разі дорівнюватиме:

Рис.8

Відсотковий частотомір. Сигнал частотою fxнадходить на формувач імпульсів (рис.9), який формує імпульси нормованої амплітуди з крутими фронтами. Сформовані імпульси подаються на подільник частоти з коефіцієнтом ділення n1. З вихідного сигналу подільника частоти формується імпульс тривалістю T1=n1Tx=n1/fx, Генератор стабільної частоти f0 і другий подільник частоти з коефіцієнтом ділення n2 формують другий імпульс тривалістю Т2=n2Т0=n2/f0. Обидва імпульси подаються на ключ, який влаштований так, що він відкритий упродовж часу ΔТ=Т21. За час ΔТ на вхід лічильника імпульсів через ключ проходять імпульси з періодом Т0. Покази лічильника в кінці вимірювання становлять:

Рис.9

Якщо виконати умову

де fхном - номінальне значення частоти, то

Якщо fxблизька до fхном і n2=100, то Nxвиражатиме наближено відхилення частоти від номінального значення у відсотках.

2.3 Похибки вимірювання частоти і інтервалів часу

Вимірювання частоти і інтервалів часу супроводжується такими складовими похибок вимірювання: похибка квантування; похибка, зумовлена нестабільністю частоти генератора кванту вальних імпульсів; похибка від нестабільності порогів спрацювання формувачів імпульсів.

Похибка квантування. Якщо генератор квантувальних імпульсів синхронізований з початком вимірюваного інтервалу часу (рис.10, а), то похибка квантування Δtвиникає в кінці вимірюваного інтервалу як різниця між результатом вимірювання NxT0і вимірюваним інтервалом Тх:

Δt=NxT0-Tx.

Оскільки вимірювана величина до вимірювання невідома, то кінець інтервалу Тх може з однаковою ймовірністю припасти на будь-який момент між сусідніми квантувальними імпульсами, тому похибку квантування Δtвважають випадковою і розподіленою за рівномірним несиметричним законом з граничним значенням Т0 (рис.10, б). Математичне сподівання похибки квантування дорівнює T0/2, а середнє квадратичне відхилення σ=Т0/√12. Синхронізувати генератор квантувальних імпульсів з початком вимірюваного інтервалу Тх часто не вдається, тому похибка квантування виникає на початку Δt1і в кінці Δt2вимірюваного інтервалу часу Тх (рис.11). Похибки Δt1і Δt2розподілені за рівномірними несиметричними законами з граничним значенням Т0. Сумарна похибка квантування Δt=Δt1+Δt2розподілена за трикутним законом (законом Сімпсона) з граничним значенням Т0. Математичне сподівання сумарної похибки квантування дорівнює нулю, а середнє квадратичне відхилення σ=Т0/√6.

Рис.10

Рис.11

Відносна гранична похибка квантування під час вимірювання частоти за визначений інтервал часу ТN дорівнює:

Отже, відносна гранична похибка квантування збільшується із зменшенням частоти. Для розширення частотного діапазону частотомірів у зону нижніх частот вдаються до таких заходів:

1. На нижніх частотах похибку квантування можна зменшити, збільшуючи N·T0, але це веде до збільшення тривалості вимірювання, тобто до зменшення швидкодії.

2. Застосувати множення вимірюваної частоти, в результаті чого вимірювана частота переноситься у зону високих частот.

3. Перетворити Tх→Uх,а далі відбувається визначення числового значення 1/Uх.

4. Виміряти відносне відхилення вимірюваної частоти за допомогою цифрового відсоткового частотоміра.

5. Застосувати спеціальні пристрої для вимірювання похибок дискретності Δt1і Δt2.

6. Вимірювати період Тх з наступним перерахунком періоду в частоту fx.

Відносна гранична похибка квантування у вимірюванні періоду дорівнює:

Таким чином, відносна гранична похибка квантування збільшується зі збільшенням вимірюваної частоти fxі зменшується зі збільшенням частоти квантувальних імпульсів f0.

Верхнє граничне значення частотного діапазону, якщо задано допустиме граничне значення похибки квантування, визначається швидкодією лічильника імпульсів, тобто максимальною частотою імпульсів f0, яку лічильник здатен підраховувати

fmах=σ·f0.

Похибка, зумовлена нестабільністю частоти генератора квантувальних імпульсів, виявляється в основному як повільний відхід частоти внаслідок старіння кварцового резонатора.

Похибка від нестабільності порогів спрацювання формувачів імпульсів зумовлена двома чинниками: зміщеннями рівнів формування в каналах і шумовими напругами, що діють на вхід формувача.

Похибка, зумовлена дрейфом порога спрацювання,

де Δu - дрейф порога спрацювання формувача імпульсів; vx - швидкість зміни вимірюваного сигналу. Якщо сигнал синусоїдний з амплітудою Umі часто тою fx, то максимальна швидкість зміни сигналу vx=2πfxUm, Якщо дрейф Δu виразити через швидкість дрейфу vdі період Тх, тобто Δu=vdTx,то вираз можна записати у такому вигляді:

Відносна похибка

Похибка, зумовлена впливом шуму із середнім квадратичним відхиленням σNна вхід формувача імпульсів,

Відносна похибка:

Отже, відносна похибка, зумовлена впливом шуму, не залежить від вимірюваної частоти, а визначається відношенням сигнал/шум.

2.4 Резонансний метод вимірювання частоти

Принцип дії аналогового резонансного частотоміра (рис.12 ґрунтується на порівнянні вимірюваної частоти fxз частотою резонансного контуру fр. Сигнал з частотою fх, яку необхідно виміряти, через взаємно індуктивні елементи подається на коливальний контур LCх. Резонансну частоту контуру можна змінювати, змінюючи ємність конденсатора Сх: