регистрация / вход

Спадковий договір в цивільному праві України

Цивільно-правова характеристика спадкового договору як інституту договірного права, визначення його юридичної природи, змісту та правового статусу сторін спадкового договору, підстав його припинення та особливостей правового регулювання відносин.

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Шама Наталія Петрівна

УДК 347.68 (477)

СПАДКОВИЙ ДОГОВІР В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Львів – 2008


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Коссак Володимир Михайлович, завідувач кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор.

Фурса Світлана Ярославівна, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародного права кандидат юридичних наук, доцент Кравчук Володимир Миколайович, Львівський державний університет внутрішніх справ, старший науковий співробітник.

Захист відбудеться "22"_травня__ 2008 р. о _14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 14).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий "15" квітня__ 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради ________________ В.О. Семків

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення в Україні ринкових економічних відносин зумовлює необхідність кардинального реформування як цивільного законодавства в цілому, так і окремих його складових, зокрема договірних відносин.

Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) передбачає низку нових інститутів, раніше не відомих цивільному законодавству України, серед яких, зокрема, й інститут спадкового договору, навколо якого виникає багато проблем, пов’язаних із внутрішньою суперечністю норм, які регулюють даний інститут, та їх практичною реалізацією.

Багато дискусійних питань виникає, коли йдеться про місце спадкового договору в структурі ЦК України. Очевидно, що як і будь-який інший договір, спадковий договір, у випадку його укладення, передбачає виникнення певних зобов’язань між його сторонами. Законодавець визначив за доцільне включити спадковий договір до Книги шостої, що регламентує спадкові відносини, тим самим констатуючи його тісний зв’язок із спадкуванням. Це, в свою чергу, зумовлює необхідність визначення правової природи спадкового договору, встановлення його специфічних ознак.

У дисертаційній роботі, присвяченій дослідженню інституту спадкового договору (С.В. Мазуренко) розглядалися питання правової характеристики спадкового договору як підстави виникнення договірних відносин, досліджувалося питання предмету спадкового договору, його суб’єктного складу, порядку укладення, виконання та розірвання. Однак поза увагою залишилися питання щодо поняття спадкового договору, його змісту, не досліджено спеціальних підстав припинення спадкового договору та ін. Окремі питання, які стосуються спадкового договору, досліджувалися також у працях В.В. Васильченка (питання юридичної сутності інституту спадкового договору та його вдосконалення в рамках цивільного законодавства України), З.В. Ромовської (питання загальної характеристики спадкового договору, особливостей суб’єктного складу та змісту спадкового договору), С.Я. Фурси, Є.І. Фурси (питання правової природи та практики застосовування норм, які регулюють інститут спадкового договору, органами нотаріату; змісту, форми та особливостей укладення спадкового договору залежно від виду майна, що передається у власність, а також питання суб’єктного складу спадкового договору), Ю.О. Заіки (питання загальної характеристики інституту спадкового договору).

Однак практика, яка вже склалася за останні роки, потребує докладнішого вирішення питань, пов’язаних із виконанням спадкового договору, його розірванням, правовими наслідками неналежного виконання спадкового договору та ін.

Дослідження зазначених питань має важливе значення для вдосконалення цивільного законодавства України та відповідає потребам практики. Все це обумовлює актуальність теми, за якою виконана кандидатська дисертація.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках теми науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка на 2005-2008 роки "Проблеми вдосконалення цивільного законодавства в світлі нового Цивільного кодексу України" (номер державної реєстрації роботи 0105U004945).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є цивільно-правова характеристика спадкового договору як інституту договірного права, а також визначення його юридичної природи, змісту та правового статусу сторін спадкового договору, підстав його припинення та особливостей правового регулювання відносин, які виникають на підставі цього юридичного факту.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:

дослідити виникнення і розвиток спадкового договору;

визначити сутність спадкового договору;

уточнити коло осіб, які можуть бути відчужувачем та набувачем у спадковому договорі, та проаналізувати положення цивільного законодавства щодо особливостей укладення спадкового договору за участю подружжя;

визначити зміст спадкового договору;

розкрити порядок укладення спадкового договору;

дослідити підстави припинення спадкового договору.

Об’єктом дослідження є правові відносини, які виникають у зв’язку з укладенням, виконанням та припиненням спадкового договору.

Предметом дослідження є спадковий договір як правова форма передання майна у власність після смерті відчужувача.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи.

Діалектичний метод пізнання супроводжував весь процес дисертаційного дослідження і дозволив розглянути тенденції розвитку інституту спадкового договору у цивільних правовідносинах.

Методи аналізу та синтезу використовувалися у зв’язку з формулюванням поняття спадкового договору.

Історико-правовий метод використовувався при дослідженні процесу виникнення, розвитку та становлення інституту спадкового договору, формально-юридичний – при аналізі змісту правових норм, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку з укладенням спадкового договору. Порівняльно-правовий метод дослідження був застосований при порівнянні цивільного законодавства України та зарубіжного законодавства у сфері правового регулювання інституту спадкового договору.

Теоретичну основу дослідження склали положення, викладені у працях вітчизняних та зарубіжних вчених: М.М. Агаркова, Б.С. Антимонова, М.І. Брагінського, Г. Брокса, Ф. Вайлєра, В.В. Васильченка, В.В. Вітрянського, Ф.І. Гавзе, К.А. Граве, С.А. Денисова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Ю.О. Заіки, О.С. Іоффе, Ю. Калєрта, В.М. Коссака, Н.С. Кузнєцової, В.І. Курдиновского, Л.А. Лунца, В.В. Луця, А.В. Луць, Д. Ляйпольда, С.В. Мазуренко, Й. Майєра, І.Б. Новицького, Д. Нолтінга, О. Огоновського, З.В. Ромовської, В.І. Серебровського, О.П. Сергєєва, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, С.Я. Фурси, Є.І. Фурси, Р.О. Халфіної, Є.О. Харитонова, Б.Б. Черепахіна, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершенєвіча та ін.

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали судової практики вирішення спорів, пов’язаних зі спадковим договором: 6 справ, розглянутих судами Черкаської, Херсонської, Донецької, Полтавської областей, а також Верховним Судом України у 2007 році, які розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації проведено комплексне наукове дослідження спадкового договору на основі положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16 січня 2003 року, та інших нормативно-правових актів. За результатами проведеного дослідження сформульовано основні науково-теоретичні положення та пропозиції, які виносяться на захист:

1. Одержали подальший розвиток теоретичні положення щодо сутності спадкового договору. Всупереч своїй назві, спадковий договір, який одержав правове регулювання у Гл.90 ЦК України, не передбачає переходу майна від відчужувача до набувача в порядку спадкування. До спадкового договору не застосовуються норми спадкового права. Сутність спадкового договору згідно ЦК України як інституту договірного, а не спадкового права проявляється в тому, що за таким договором відбувається розпорядження належним відчужувачеві майном ще за життя, але із набуттям набувачем права власності на майно після смерті відчужувача.

2. Дано авторське визначення спадкового договору: "За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати передбачені договором дії на користь другої сторони (відчужувача) або визначеної ним особи, а після смерті відчужувача набуває право власності на його майно".

3. Зроблено висновок, що відчужувачем у спадковому договорі може бути лише повнолітня дієздатна фізична особа.

4. Обґрунтовано положення про те, що набувачем у спадковому договорі може бути повнолітня дієздатна фізична особа, кілька фізичних осіб, які у випадку укладення спадкового договору є солідарними боржниками і після смерті відчужувача набувають майно на праві спільної сумісної власності, або юридична особа.

5. Уточнено, що предметом спадкового договору може бути рухома чи нерухома річ, яка визначена індивідуальними ознаками і належить відчужувачеві на праві власності.

6. Доведено, що обов’язки набувача за спадковим договором можуть полягати у вчиненні будь-яких дій майнового чи немайнового характеру, визначених на розсуд сторін і погоджених ними, за винятком дій, які передбачають одноразову сплату набувачем грошової суми, еквівалентної вартості майна, визначеного спадковим договором, а також передання у власність відчужувачеві майна в обмін на майно, яке є предметом спадкового договору.

7. Вперше обґрунтовано позицію про те, що з метою захисту інтересів набувача як сторони спадкового договору необхідно передбачити у законі обов’язки відчужувача щодо збереження майна, визначеного спадковим договором, які полягають у тому, що відчужувач зобов’язаний належним чином утримувати майно, визначене спадковим договором, не допускаючи його погіршення, а також без згоди набувача не передавати майно, визначене спадковим договором, в користування іншим особам, якщо договором не встановлено інше. У разі невиконання чи порушення відчужувачем цих обов’язків набувач має право вимагати відповідного зменшення обсягу його обов’язків.

8. Зроблено висновок про те, що з метою уникнення порушення прав набувача і зловживань з боку відчужувача, необхідно поставити невиконання останнім обов’язків за спадковим договором як підставу звернення відчужувача до суду з вимогою про розірвання спадкового договору в залежність від певних умов. Пропонується передбачити, що відчужувач може вимагати розірвання спадкового договору судом у разі невиконання набувачем своїх обов’язків протягом трьох місяців з моменту настання строку виконання.

9. Вперше обґрунтовано положення про те, що, зважаючи на особливість спадкового договору, пов’язану з моментом набуття набувачем права власності на майно відчужувача, замість права вимагати розірвання спадкового договору набувачем доцільніше буде закріпити в законі право набувача в будь-який час до моменту смерті відчужувача відмовитися від спадкового договору. У цьому разі набувач не має права вимагати повернення того, що було виконане ним за зобов’язанням до моменту відмови від договору.

Практичне значення одержаних результатів визначається новизною одержаних результатів, які можуть бути використані для подальших наукових досліджень, вдосконалення національного законодавства стосовно регулювання відносин, які виникають на підставі спадкового договору, а також для підготовки підручників і навчальних посібників для студентів юридичних факультетів, викладання курсу "Цивільне право України". Сформульовані теоретичні положення та практичні рекомендації можуть застосовуватись у діяльності органів нотаріату при укладенні та припиненні спадкових договорів, а також у процесі розгляду судами відповідних категорій справ.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції щодо вдосконалення законодавства України оприлюднено у повідомленнях та доповідях на ІІ міжвузівській науково-практичній конференції "Актуальні питання реформування правової системи України" (м. Луцьк, 27-28 травня 2005 р), ХІІ регіональній науково-практичній конференції "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (м. Львів, 9-10 лютого 2006 р), І Всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (м. Одеса, 24-25 лютого 2006 р), IV Міжнародній науково-методичній конференції "Римське право і сучасність" (м. Одеса, 19-20 травня 2006 р), ХІІІ регіональній науково-практичній конференції "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (м. Львів, 8-9 лютого 2007 р), ІІ Всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (м. Одеса, 30-31 березня 2007 р), ХІV регіональній науково-практичній конференції "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (м. Львів, 6 лютого 2008 р)

Публікації. Основні результати наукового дослідження висвітлено у 10 публікаціях, зокрема – 3 фахових, 7 – тезах доповідей.

Структура дисертаційної роботи обумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 199 сторінок, з них 15 сторінок займає список використаних джерел (172 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Загальна характеристика спадкового договору” досліджується історія становлення інституту спадкового договору, поняття та ознаки спадкового договору. Даний розділ містить два підрозділи.

Підрозділ 1.1 “Становлення інституту спадкового договору” містить аналіз виникнення та розвитку інституту спадкового договору. Спадковий договір виник та розвивався в рамках німецького національного права. Спадкові договори в Німеччині первісно охоплювали три види договорів: договір про призначення спадкоємця, який в сучасному німецькому праві, власне і позначається терміном “спадковий договір”, договір про встановлення легату та договір про відмову від права спадкування. На даний час в німецькому спадковому праві договір про встановлення легату втратив самостійне значення і став одним із розпоряджень, що складають зміст спадкового договору в сучасному його розумінні, а договір про відмову від права спадкування став самостійним видом договору в рамках спадкового права.

Згідно доктрини німецького спадкового права спадковий договір має подвійну правову природу: він одночасно є і розпорядженням на випадок смерті, і договором. Це означає, що такий спадковий договір є однією з підстав спадкування, а зроблене у ньому розпорядження на випадок смерті не підлягає односторонній зміні чи скасуванню.

Спадковий договір був відомий і застосовувався на території України задовго до появи його законодавчого регулювання у Гл.90 ЦК України від 16 січня 2003 року, з поширенням у 1811 році на території західноукраїнських земель дії положень ЦК Австрії, які застосовувалися аж до 1933 року, коли почав діяти польський кодекс зобов’язань. Згідно тоді чинного законодавства спадковий договір був однією з підстав спадкування, поряд із заповітом та законом, і вважався чинним лише за умови укладення його між подружжям.

Сучасне правове регулювання інституту спадкового договору в Україні кардинально відрізняється від його правового регулювання за часів перебування західноукраїнських земель у складі Австрійської монархії: спадковий договір є інститутом зобов’язального, а не спадкового права.

У підрозділі 1.2 “Поняття та ознаки спадкового договору” досліджується питання сутності спадкового договору. Спадковий договір є інститутом договірного, а не спадкового права, незважаючи на його розміщення у Книзі шостій ЦК України – “Спадкове право”. До спадкового договору не застосовуються норми спадкового права в силу відсутності юридичного складу спадкового правонаступництва. Такий висновок ґрунтується на тому, що:

1) відчужувач не може розпорядитися майном, яке є предметом спадкового договору, на випадок смерті;

2) майно, яке є предметом спадкового договору, не включається до складу спадщини;

3) набувач може оформити право власності на майно, яке є предметом спадкового договору, негайно після смерті відчужувача, а не по спливу 6-місячного строку, встановленого для оформлення права на спадщину;

4) майно, яке є предметом спадкового договору, не може бути предметом заповідального відказу;

5) на таке майно після смерті відчужувача не можуть претендувати особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині;

6) майно, яке є предметом спадкового договору, на момент його укладення визначене конкретно і не може бути відчужене.

Звертається увага на недоліки законодавчого формулювання поняття спадкового договору. Зокрема, некоректним є використання терміну "розпорядження відчужувача", який характеризує спадковий договір як договір, в якому зміст є невизначеним, неконкретним, а також словосполучення "і в разі його смерті", яке виражає лише ймовірність настання смерті, в той час, як смерть є подією, яка неминуче настане. Проведене дослідження дозволило зробити висновок про необхідність уточнення передбаченого у ст.1302 ЦК України визначення спадкового договору. Враховуючи необхідні уточнення, автор пропонує таким чином сформулювати визначення спадкового договору: "За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати передбачені договором дії на користь другої сторони (відчужувача) або визначеної ним особи, а після смерті відчужувача набуває право власності на його майно".

Незалежно від того, коли відчужувач склав заповіт стосовно майна, визначеного спадковим договором, – до чи після його укладення, це майно в будь-якому випадку не включатиметься до складу спадщини. Тому пропонується виключити ч.2 ст.1307 ЦК України, оскільки вона втрачає своє правове значення.

Автор притримується позиції, що спадковий договір є двостороннім, відплатним та консенсуальним договором.

Другий розділ дисертації “Сторони, зміст та укладення спадкового договору” містить 3 підрозділи.

Підрозділ 2.1 “Сторони спадкового договору” присвячений дослідженню питань суб’єктного складу спадкового договору. При визначенні кола осіб, які можуть бути відчужувачем у спадковому договорі законодавець відходить від традиційного критерію, який кладеться в основу визначення сторін цивільно-правового договору, а саме – поділу осіб на фізичних та юридичних. При такому формулюванні поза увагою залишається питання про те, що відчужувачем у спадковому договорі не може бути юридична особа.

В роботі обґрунтовується положення про те, що відчужувачем у спадковому договорі може бути повнолітня дієздатна фізична особа. Автор також обґрунтовує позицію, що набувачем у спадковому договорі, якщо йдеться про фізичну особу, може бути лише повнолітня дієздатна фізична особа. І відчужувачем, і набувачем у спадковому договорі можуть бути кілька фізичних осіб. Якщо набувачем у спадковому договорі є кілька фізичних осіб, вони стають після смерті відчужувача співвласниками майна, визначеного спадковим договором, на праві спільної сумісної власності, а їх обов’язок перед відчужувачем є солідарним. З метою уточнення кола осіб, які можуть бути відчужувачем та набувачем у спадковому договорі, та визначення правового режиму майна, набутого на підставі спадкового договору кількома фізичними особами, пропонується викласти ст.1303 ЦК України в такій редакції:

"Стаття 1303. Сторони у спадковому договорі.

1. Відчужувачем у спадковому договорі може бути повнолітня дієздатна фізична особа.

2. Набувачем у спадковому договорі може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

3. Якщо набувачем є кілька фізичних осіб, вони стають після смерті відчужувача співвласниками майна, визначеного спадковим договором, на праві спільної сумісної власності.

Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов’язок перед відчужувачем є солідарним".

Спадковий договір може бути укладений не лише подружжям як на стороні відчужувача, так і набувача, а й між подружжям. При цьому, спадковий договір щодо частки у майні, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, може бути укладений між ними без виділу частки кожного з подружжя у праві спільної сумісної власності подружжя.

Норма ч.2 ст.1306 ЦК України, яка визначає особливості спадкового договору за участю подружжя, зазначає про перехід спадщини від одного з подружжя до другого, що суперечить сутності відносин, які виникають на підставі укладення спадкового договору. Майно, яке є предметом спадкового договору, не включається до складу спадщини, а тому про перехід спадщини від одного з подружжя до другого в рамках спадкового договору йтися не може. З метою усунення суперечностей пропонується викласти ч.2 ст.1306 ЦК України в такій редакції: "Спадковим договором може бути встановлено, що після смерті одного з подружжя майно, визначене спадковим договором, переходить у власність другого, а після смерті другого з подружжя майно переходить у власність набувача за договором".

У підрозділі 2.2 “Зміст спадкового договору” автор приходить до висновку, що істотними умовами спадкового договору є умови про:

1) майно, яке після смерті відчужувача перейде у власність набувача (місцезнаходження майна, якщо йдеться про нерухомість; якісні характеристики майна; склад та вартість майна);

2) дії, які зобов’язаний вчинити набувач відповідно до умов договору (характер та зміст цих дій);

3) інші умови, на включенні яких до змісту договору наполягає хоча б одна зі сторін (це, зокрема можуть бути умови про обсяги, вартість та строки вчинення набувачем передбачених договором дій).

Автор обґрунтовує позицію, що обов’язки набувача за спадковим договором можуть полягати у вчиненні будь-яких дій майнового чи немайнового характеру, визначених на розсуд сторін і погоджених ними, за винятком дій, які передбачають одноразову сплату набувачем грошової суми еквівалентної вартості майна, визначеного спадковим договором, а також передання у власність відчужувачеві майна в обмін на майно, яке є предметом спадкового договору. При цьому, немає підстав пов’язувати момент виконання набувачем обов’язків за спадковим договором з моментом відкриття спадщини, як це зазначається у ст.1305 ЦК України. У зв’язку з цим пропонується викласти ст.1305 ЦК України в такій редакції: "Набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового чи немайнового характеру за життя відчужувача або після його смерті".

Предметом спадкового договору може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і належить відчужувачеві на праві власності. Якщо йдеться про рухомі речі як предмет спадкового договору, то виникають певні проблеми практичного характеру щодо забезпечення збереження об’єктів рухомого майна, оскільки на сьогоднішній день немає нормативно-правового акту, який би регулював дане питання. Для усунення вказаних проблем пропонується запровадити ведення єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів рухомого майна. Аби уникнути будь-яких непорозумінь щодо того, яке саме майно може бути предметом спадкового договору, пропонується доповнити Гл.90 ЦК України статтею 13021 такого змісту:

"Стаття 13021. Предмет спадкового договору

1. Предметом спадкового договору може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і належить відчужувачеві на праві власності".

Цивільне законодавство залишило нерегламентованим питання моменту набуття права власності на майно за спадковим договором. У зв’язку з цим пропонується доповнити Гл.90 ЦК України статтею 13022 такого змісту:

"Стаття 13022. Момент набуття права власності за спадковим договором

1. Право власності на майно, визначене спадковим договором, виникає у набувача після смерті відчужувача.

2. Якщо предметом спадкового договору є майно, яке підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації ".

З метою захисту інтересів набувача як сторони спадкового договору пропонується передбачити в законі обов’язки відчужувача щодо збереження майна, визначеного спадковим договором, які полягають у тому, що відчужувач зобов’язаний належним чином утримувати майно, визначене спадковим договором, не допускаючи його погіршення, а також не передавати без згоди набувача майно, визначене спадковим договором, в користування іншим особам, якщо договором не встановлено інше. У разі невиконання чи порушення відчужувачем цих обов’язків набувач має право вимагати відповідного зменшення обсягу його обов’язків.

Підрозділ 2.3 “Укладення спадкового договору” містить положення, які розкривають особливості укладення спадкового договору. Спадковий договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Враховуючи законодавчу вимогу про нотаріальне посвідчення спадкового договору, наявність пропозиції укласти спадковий договір з усіма визначеними законом необхідними для неї ознаками та повне і безумовне прийняття цієї пропозиції іншою стороною, що свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, не має наслідком укладення договору. Спадковий договір не буде вважатися укладеним, поки не відбудеться його нотаріальне посвідчення.

Укладення спадкового договору обмежує можливість відчужувача розпоряджатися майном, яке є предметом спадкового договору. Однак, у цьому відношенні, спадковий договір порівняно з іншими договорами, на підставі яких здійснюється передання майна у власність, має свої переваги, оскільки за відчужувачем, хоч і з деякими обмеженнями, але зберігаються окремі правомочності щодо розпорядження майном, яке є предметом спадкового договору (за винятком відчуження).

Третій розділ роботи “Зміна та припинення спадкового договору” містить три підрозділи.

У підрозділі 3.1 “Зміна спадкового договору” визначаються підстави зміни спадкового договору, які встановлюються з огляду на його сутність. З’ясовано, що сторони спадкового договору можуть змінювати умови щодо майна, визначеного спадковим договором, характеру та змісту дій, які зобов’язаний вчинити набувач, обсягів, місця та строків вчинення передбачених договором дій.

Однак після укладення спадкового договору сторони не можуть на підставі взаємної домовленості змінювати момент переходу до набувача права власності на майно, визначене спадковим договором, на момент, який передує смерті відчужувача; скасувати обов’язок відчужувача не відчужувати майно, визначене спадковим договором, а також скасувати обов’язок набувача вчинити зустрічне майнове задоволення. В протилежному випадку, йтиметься вже не про спадковий договір, а про інший договірний тип.

Спадковий договір може бути змінений за домовленістю сторін як шляхом вчинення правочину про зміну спадкового договору, який є додатковим до основного договору, його невід’ємною частиною, так і шляхом укладення нового спадкового договору на інших, погоджених між сторонами, умовах. При цьому, в останньому випадку не відбувається заміна зобов’язання (новація), оскільки новий спадковий договір лише містить відмінні від первісного договору умови, а не трансформується у договір іншого виду.

Підрозділ 3.2 має назву “Розірвання спадкового договору”. Проаналізувавши передбачені законом підстави розірвання спадкового договору на вимогу відчужувача, автор приходить до висновку, що з метою захисту інтересів набувача необхідно поставити невиконання останнім обов’язків за спадковим договором як підставу звернення відчужувача до суду з вимогою про розірвання спадкового договору в залежність від певних умов. Пропонується передбачити в ч.1 ст.1308 ЦК України, що відчужувач може вимагати розірвання спадкового договору судом у разі невиконання набувачем своїх обов’язків протягом трьох місяців з моменту настання строку виконання.

З огляду на принцип свободи договору та особливість спадкового договору, пов’язану з моментом переходу права власності на майно відчужувача, автор вважає за доцільне замість права набувача звернутися до суду із вимогою про розірвання спадкового договору у разі неможливості виконання ним своїх обов’язків (ч.2 ст.1308 ЦК України) передбачити право набувача відмовитися від спадкового договору. У зв’язку з цим пропонується виключити ч.2 ст.1308 ЦК України та доповнити Гл.90 ЦК України ст.1309 такого змісту:

"Стаття 1309. Відмова від спадкового договору

1. Набувач має право в будь-який час до моменту смерті відчужувача відмовитися від спадкового договору.

2. Набувач не має права вимагати повернення того, що було виконане ним за зобов’язанням до моменту відмови від договору ".

У всіх випадках, коли спадковий договір передбачає обов’язок набувача вчинити певні дії після смерті відчужувача, то особи, які можуть здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після смерті відчужувача (особа, яку призначає сам відчужувач, третя особа, якщо спадковий договір укладено на її користь, або ж спадкоємці відчужувача), позбавлені будь-яких механізмів впливу на поведінку боржника, оскільки вимагати розірвання спадкового договору може лише сторона договору. У зв’язку з цим пропонується закріпити в законі за вказаними особами право вимагати розірвання спадкового договору та повернення набувачем набутого на підставі цього договору майна у разі невиконання ним своїх обов’язків після смерті відчужувача.

Підрозділ 3.3 називається “Інші підстави припинення спадкового договору”. Автор пропонує доповнити Гл.90 ЦК України нормою, яка б регулювала підстави припинення спадкового договору. Зокрема, спадковий договір припиняється внаслідок смерті набувача у випадку:

1) якщо у набувача, який помер раніше відчужувача, немає спадкоємців, вони не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття або їх усунено від права спадкування;

2) за заявою відчужувача, якщо набувач помер раніше відчужувача, не приступивши до виконання своїх обов’язків у зв’язку з тим, що строк їх виконання ще не настав, незалежно від наявності спадкоємців та прийняття ними спадщини, якщо спадковий договір не передбачав вчинення певних дій на користь третьої особи. Можливість відчужувача припинити спадковий договір в цьому випадку вважається допустимою з огляду на те, що не відбулося порушення співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки жодна зі сторін ще не приступила до виконання своїх обов’язків.

Смерть відчужувача не є підставою для припинення спадкового договору у випадку, якщо спадковий договір передбачає вчинення набувачем певних дій на користь відчужувача (коли зобов’язання нерозривно пов’язане з особою кредитора) ще за його життя і відчужувач помер до настання строку виконання набувачем цих обов’язків. За таких обставин спадковий договір не може припинитися, незважаючи на те, що набувач ще не вчинив жодної з дій, передбачених договором, оскільки спадковий договір належить до алеаторних договорів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що проявляється у дослідженні договірних відносин, які виникають на підставі спадкового договору, і формулюванні на цій основі висновків та пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України. Основні висновки, одержані в результаті проведеного дисертаційного дослідження, можуть бути зведені до наступного:

спадковий договір, всупереч своїй назві і розміщенню в Книзі шостій ЦК України, присвяченій спадковому праву, не передбачає переходу майна від відчужувача до набувача в порядку спадкування в силу відсутності юридичного складу спадкового правонаступництва, тому до спадкового договору не застосовуються норми спадкового права, а отже розміщення спадкового договору в Книзі шостій ЦК України – "Спадкове право" є безпідставним;

спадковий договір є відплатним, консенсуальним та двостороннім договором;

норма ч.2 ст.1307 ЦК України втрачає своє правове значення, оскільки майно, визначене спадковим договором, не включається до складу спадщини;

істотними умовами спадкового договору є умови про майно, яке після смерті відчужувача перейде у власність набувача; дії, які зобов’язаний вчинити набувач відповідно до умов договору, та інші умови, на включенні яких до змісту договору наполягає хоча б одна зі сторін;

предметом спадкового договору може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і належить відчужувачеві на праві власності;

з метою забезпечення виконання спадкового договору після смерті відчужувача пропонується передбачити в законі коло осіб, яким надати право вимагати розірвання спадкового договору та повернення майна, набутого на підставі спадкового договору, у разі невиконання набувачем своїх обов’язків після смерті відчужувача.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Шама Н.П. Спадковий договір як підстава правонаступництва // Актуальні питання реформування правової системи України. Збірник наукових статей за матеріалами І Міжвузівської науково-практичної конференції 27-28 травня 2005 р., м. Луцьк. – Луцьк: Волинський державний університет імені Лесі Українки, 2005. (Частина ІІ). – С.82-86.

2. Шама Н.П. Правове регулювання спадкового договору в зарубіжних країнах // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції.9-10 лютого 2006 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. – С.491-493.

3. Шама Н.П. Правова природа спадкового договору // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2006. – № 2 (18). – С.144-148.

4. Шама Н.П. Порівняльно-правова характеристика спадкового договору за законодавством України та Німеччини // Збірник тез наукових робіт учасників І Всеукраїнської цивілістичної наукової конференції студентів та аспірантів.24-25 лютого 2006 р. – Одеса: Фенікс, 2006. – С.53-55.

5. Шама Н.П. Спадковий договір в римському та сучасному цивільному праві // Римське право і сучасність: Матеріали IV Міжнародної науково-методичної конференції. 19-20 травня 2006 р. – Одеса: Фенікс, 2006. – С.148-150.

6. Шама Н.П. Зміст спадкового договору // Вісник Академії адвокатури України. – 2007. – № 2 (9). – С.40-46.

7. Шама Н.П. Застереження про зміну спадкового договору // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІІ регіональної науково-практичної конференції.8-9 лютого 2007 року. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. – С.358-360.

8. Шама Н.П. Майно, що може бути предметом спадкового договору // Збірник тез наукових робіт учасників ІІ Всеукраїнської цивілістичної наукової конференції студентів та аспірантів.30-31 березня 2007 р. – Одеса: Фенікс, 2007. – С.241-242.

9. Шама Н.П. Підстави розірвання спадкового договору // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2007. – № 4 (24). – С.223-228.

10. Шама Н.П. Правовий статус сторін спадкового договору // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІV регіональної науково-практичної конференції.6 лютого 2008 року. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. – С.174-178.

АНОТАЦІЯ

Шама Н.П. Спадковий договір в цивільному праві України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню спадкового договору як виду цивільно-правового договору. Розглянуто питання щодо правової природи спадкового договору, а також поняття та ознак спадкового договору. Проведено аналіз питання суб’єктного складу спадкового договору, прав та обов’язків сторін спадкового договору. Розглянуто істотні умови спадкового договору, визначено предмет спадкового договору та момент виникнення права власності на майно у набувача за спадковим договором. Проаналізовано підстави припинення спадкового договору, а також правові наслідки невиконання набувачем обов’язків після смерті відчужувача.

На основі проведених у дисертації досліджень зроблено висновки та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України в сфері правового регулювання спадкового договору.

Ключові слова: спадковий договір, істотні умови спадкового договору, припинення спадкового договору.

АННОТАЦИЯ

Шама Н.П. Наследственный договор в гражданском праве Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко. – Львов, 2008.

В диссертации произведено комплексное научное исследование наследственного договора как разновидности гражданско-правового договора. Рассмотрены вопросы становления и развития института наследственного договора, определены правовая сущность и понятие наследственного договора.

Автором проанализирован наследственный договор с точки зрения его места в системе норм ГК Украины и на основании этого сделан вывод, что наследственный договор не является институтом наследственного права, так как к нему не применимы нормы наследственного права. Следовательно, его размещение в Книге шестой ГК Украины, посвященной наследственному праву, не имеет под собой никаких оснований.

Большое внимание уделено вопросу о субъектном составе наследственного договора. В частности, установлено, что отчуждателем по наследственному договору может быть лишь физическое лицо, достигшее совершеннолетия, и являющееся полностью дееспособным. Что касается приобретателя по наследственному договору, то им также может быть совершеннолетнее дееспособное физическое лицо, а также юридическое лицо. При этом, приобретателями по наследственному договору могут быть несколько физических лиц, в частности супруги. В этом случае они приобретают имущество по наследственному договору на праве общей совместной собственности, становясь по отношению к отчуждателю солидарными должниками.

Отдельно исследован вопрос относительно содержания наследственного договора. Существенными условиями наследственного договора являются условия об:

1) имуществе, которое после смерти отчуждателя перейдет в собственность к приобретателю;

2) действиях, которые должен исполнить приобретатель согласно условиям договора;

3) любые другие условия, на включении которых в содержание договора настаивает хотя бы одна из сторон.

Предметом наследственного договора может быть вещь, которая определена индивидуальными признаками и принадлежит отчуждателю на праве собственности. Обязанности приобретателя по наследственному договору могут выражаться в совершении определенных действий имущественного или неимущественного характера до или после смерти отчуждателя.

С целью обеспечения имущественных интересов приобретателя как стороны договора предлагается дополнительно предусмотреть в законе обязанности отчуждателя, касающиеся имущества, определенного наследственным договором, которые состоят в том, что отчуждатель обязан надлежащим образом содержать имущество, определенное наследственным договором, не допуская его ухудшения, а также не передавать без согласия приобретателя указанное имущество в пользование третьим лицам, если договором не установлено иное.

Особое внимание уделено вопросу о прекращении наследственного договора. В частности, установлено, что с целью защиты интересов приобретателя, который не исполнил обязательства, предусмотренные договором, вследствие объективных причин, необходимо ограничить право отчуждателя обратится в суд с требованием о расторжении договора, если приобретатель не исполняет своих обязанностей на протяжении свыше трех месяцев.

Кроме того, автор приходит к выводу, что исходя из принципа свободы договора и особенности наследственного договора, связанной с моментом возникновения права собственности на имущество у приобретателя, вместо права приобретателя требовать расторжения договора вследствие невозможности его исполнения более целесообразно будет предусмотреть право приобретателя в любое время до момента смерти отчуждателя отказаться от наследственного договора. При этом приобретатель не имеет права требовать возврата исполненного им по договору.

На основании произведённых в диссертации исследований сделаны соответствующие теоретические выводы и практические рекомендации, направленные на совершенствование законодательства Украины о наследственном договоре.

Ключевые слова: наследственный договор, существенные условия наследственного договора, расторжение наследственного договора.

SUMMARY

Shama N. P. Contract of inheritance in the Civil Law of Ukraine. – Manuscript.

The dissertation to competition for academic degree of Candidate of law sciences in specialty 12.00.03. – Civil law and Civil procedure; Family law; International private law. –Ivan Franko National University of Lviv. – Lviv, 2008.

The dissertation deals with research of the contract of inheritance as a kind of civil contract. It discloses issues of legal nature, notion and features of the contract of inheritance. The author analyzed issues of parties to the contract of inheritance, their rights and obligations, as well as examined essence of the contract of inheritance, determined object of the contract of inheritance and defined moment of acquirer’s accrual of property rights under the contract of inheritance. The author discloses legal grounds for termination of the contract of inheritance and consequences for non-performance acquirer’s obligations after alienator’s death.

On the basis of researches made in the dissertation the author formulated conclusions and propositions concerning improvement of effective legislation of Ukraine in the field of legal regulation of the contract of inheritance.

Key words: contract of inheritance, essence of the contract of inheritance, termination of the contract of inheritance.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

Комментариев на модерации: 3.

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Другие видео на эту тему