Смекни!
smekni.com

Агроекологія як наука (стр. 3 из 4)

Потрібно наголосити, що всі закони важливі, вони детально описані в сучасних екологічних і біологічних довідниках. Але ми вважаємо за необхідне навести лише кілька з них для прикладу.

- Біогенетичний закон. Організм в індивідуальному розвитку (онтогенез) повторює (в скороченому і закономірно зміненому вигляді) історичний розвиток виду.

Закон внутрішнього врівноваження. Природна система має внутрішню енергію, речовину, інформацію і динамічні якості, пов'язані між собою настільки, що найменші зміни одного з цих факторів викликають відповідні зміни в інших.

Закон мінімуму (основний закон). Витривалість організму визначається найслабкішою ланкою екологічних проблем, тобто лімітуючим є той екологічний фактор, частка якого близька до необхідного організму чи екосистеми мінімуму, а подальше зниження цього фактора призводить до загибелі організму чи деструкції екосистеми.

Закон відповідності умов середовища генетичній визначеності організму. Вид організму може існувати до того часу і настільки, наскільки його навколишнє середовище співпадає з генетичними можливостями пристосування цього виду до змін середовища. Докорінна перебудова природи небезпечна для нині існуючих видів, у тому числі й для самої людини.

Закон збіднення різнорідної живої речовини. Індивідуальна система, що перебуває в середовищі з рівнем організації нижчим, ніж рівні самої системи, приречена: поступово втрачаючи свою структуру, система через деякий час зникне з середовища.

Закон зниження енергетичної ефективності природного користування. З часом при видобуванні корисної продукції з природних систем на її одиницю витрачається все більша кількість енергії.

Закон біогенної міграції атомів (Вернадського): міграція хімічних елементів на земній поверхні і в біосфері в цілому відбувається або за безпосередньої участі живої речовини, або в середовищі, геохімічні особливості якого (02,С02, Н2 та ін.) зумовлені живою речовиною - і тією, що існує сьогодні, і тією що діяла на Землі за всю її геологічну історію.

Закон 10% - середньомаксимальний перехід з одного трофічного рівня екологічної піраміди на інший, який складає приблизно 10% енергії і, як, правило, не призводить до негативних для екосистем наслідків.

Закон константності (Вернадського) - кількість речовин біосфери (для одного геологічного періоду) є константа.

Закон необоротності (Долло) - організм (популяція , вид) не може повернутися до попереднього стану, вже здійсненого в ряду його предків.

Закон 1% - зміна енергетики природної системи в межах 1%, як правило, не виводить природну систему із врівноваженого стану.

Закон толерантності (Шелфорда) - лімітуючим фактором процвітання організму (виду) може бути як мінімум, так і максимум екологічного фактора, діапазон між якими визначає величину витривалості — толерантності організму.

Американський еколог Баррі Коммнонер у 1974 р. вдало узагальнив екологічні закони, звівши їх до чотирьох:

1)"все пов'язане з усім";

2)"все повинне кудись дітися" (закон збереження енергії);

3)"природа знає краще";

4)"ніщо не дається задарма" (за всі втручання в природні процеси ми змушені будемо розплачуватися).

Слід згадати також важливі екологічні закони, сформульовані в працях відомого американського еколога Д. Чіраса у 1991 - 1993 рр.він підкреслює, що Природа існує вічно (з точки зору людини) й опирається деградації завдяки дії чотирьох екологічних законів:

1)рециклічності або повторного багаторазового використання
найважливіших речовин;

2)постійного відновлення ресурсів;

3)консервативного споживання (коли живі істоти споживають лише те й у такій кількості, що їм необхідно;

4)популяційного контролю (природа не допускає "вибухового"росту популяцій, регулюючи кількісний склад того чи іншого виду шляхом створення відповідних умов для його існування й розмноження).

Найважливішим завданням екології Д. Чірас вважає вивчення структури та функцій екосистеми, їх врівноваженості, або неврівноваженості, тобто причин стабільності й розбалансування екосистем.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ ЕКОЛОГІЇ ТА АГРОЕКОЛОГІЇ

Методологічною засадою сучасної екології є комплексне використання натурних спостережень, вимірювань і досліджень, експериментальних лабораторних досліджень, екологічного картування і моделювання. Більшості екологічних досліджень властивий системний підхід. У сучасних екологічних дослідженнях широко використовують методи інших наук —хімії, фізики, геології, біології, математики. Агроекологія як розділ екології вивчає біологічну специфіку різних середовищ життя і взаємозв'язок організмів із середовищем з метою управління чисельністю популяцій, як в умовах природних біоценозів, так і агробіоценозах. При проведенні роботи доводиться поєднувати різні типи і методики дослідження. Користуватися різними загально-науковими і загально біологічними методами. Ці методи можна об'єднати в кілька груп:

1.Методи реєстрації та оцінки якості довкілля, насамперед різні типи екологічного моніторингу.

2.Методи кількісного обліку організмів і методи оцінки біомаси та продуктивності рослин і тварин.

3.Вивчення особливостей впливу різних екологічних чинників на життєдіяльність організмів (як складні й тривалі спостереження в природі, так і, частіше, експерименти в лабораторних умовах - токсикологічні, біохімічні, біофізичні та ін.)

4. Методи вивчення взаємозв'язків між організмами в багатовидових угрупуваннях.

5. Методи математичного моделювання екологічних явищ і процесів, а також екосистем, імітаційне моделювання; моделювання від локальних до регіональних і глобальних екологічних процесів і ситуацій.

6. Створення геоінформаційних систем і технологій для розв'язання екологічних питань різних масштабів і в різних сферах діяльності.

7. Комплексний еколого-економічний аналіз стану різних об'єктів, територій, галузей виробництва.

8.Геоекологічні методи дослідження, геоекологічний моніторинг з метою зменшення негативного впливу забрудників на довкілля.

9.Технологічні методи екологізації різних виробництв з метою зменшення їх негативного впливу на довкілля.

10.Ме дико-екологічні методи вивчення впливу різних чинників на здоров'я людей.

11.Методи екологічного контролю стану довкілля: екологічна експертиза, екологічний аудит, екологічна паспортизація.

Агроекологія як розділ екології вивчає специфіку різних середовищ життя і взаємозв'язки організмів та середовища з метою керування чисельністю популяцій як в умовах природних, так і культурних біоценозів (агробіоценозів). Для вирішення своїх завдань вона використовує методи і досягнення багатьох суміжних наук, що дало їй змогу розв'язати специфічні проблеми і стати теоретичною основою охорони сільськогосподарських угідь.

Методи екології умовно поділяють на три основні групи: спостереження в природі, експеримент і моделювання.

Агроекологічні дослідження зазвичай є польовими (стаціонарними або маршрутними) і лабораторними.

Під час проведення польових досліджень агроеколог має змогу не тільки спостерігати за життєдіяльністю організмів у реальних умовах, а й широко використовувати природний і штучний експеримент, за якого організм завжди потрапляє в незвичні умови, виявляє окремі боки своєї життєдіяльності. У польових дослідах поєднані різні типи і методики досліджень. Наприклад, визначають видовий склад об'єктів живлення, ворогів, паразитів та інших організмів, з якими вид, що вивчається, знаходиться в тих чи інших взаємовідносинах.

У лабораторних умовах часто застосовують фізіологічні й агрохімічні методи (здебільшого для вивчення відношення організму, який досліджується, до абіотичних чинників). Проте основою агроекології є кількісні методи досліджень.

Еколог вивчає організми в біоценозі: досліджує середовище проживання — біотопи, кормові ресурси, живлення і розмноження організмів, їх добове і сезонне життя, що визначає міграцію. Агроекологія організмів виявляється в чисельності (щільності) популяцій, яка підлягає складній сезонній і багаторічній динаміці. Методи кількісного обліку організмів різноманітні і залежать від середовища проживання та характеру об'єкта — його розміру, рухливості, способу життя тощо. Розрізняють суб'єктивний і об'єктивний облік. Суб'єктивний облік є приблизною оцінкою чисельності організмів, виражений у невизначених термінах «багато», «середньо», «мало», або в одиницях різних шкал, балах тощо. За такою методикою результати обліку,

проведеного різними дослідниками, можуть певною мірою не збігатись, а іноді виявляються непорівнюваними через суб'єктивні погляди спостерігачів на характер щільності організмів.

На відміну від суб'єктивного, об'єктивний облік характеризується максимальним наближенням до справжнього положення.

Облік організмів може бути візуальним (окомірним) та інструментальним (за допомогою приладів різних ступенів складності й точності).

Розрізняють повний і вибірковий облік організмів, а також лінійний, ділянковий і об'ємний. Лінійний облік застосовують для реєстрування особин, що трапляються на маршруті, яких спостерігач визначив у межах видимості. Ділянковий — для підрахунку всіх організмів, які проживають на земній поверхні, дні водойм, паразитують на тваринах і рослинах, тощо. Об'ємний — залежно від товщини шару води і ґрунту.

В останні роки для вирішення агроекологічних проблем часто вдаються до методу моделювання. Як модель матеріальна копія об'єкта екології зазвичай до певної міри спрощена. Наприклад, акваріум можна розглядати як модель ставка. На таких моделях отримують чимало корисної інформації, але загалом їх значення в екології порівняно обмежене. Реальні екосистеми — багатовидові, комплексні об'єкти, тоді як їхні моделі — значно спрощені, часто виявляються досить дорогими і потребують багато часу. Інший рід матеріальних моделей — реальні об'єкти природи, спеціально виділені для вивчення — «модель особини», «модель популяції» та ін.