5.Створення штучних геохімічних провінцій та їх вплив на здоров’я людини
Важливе значення в підтриманні сталості внутрішнього середовища організму відіграють різні мікроелементи, які в природі розподілені нерівномірно. Люди можуть отримувати їх з їжею, або з водою в недостатній або надлишковій кількості, що може призводити до патологічних станів. Такі захворювання називають ендемічними, а місцевості – геохімічними провінціями. Як правило, вони охоплюють велику кількість людей і характерні для окремої місцевості, де в мінеральному складі грунту і води відсутні чи присутні в надлишкових кількостях ті чи інші мікроелементи. В даний час, окрім природних ендемічних по тому або іншому хімічному елементу геохімічних провінцій, з'явилися штучні біогеохімічні райони і провінції. Їхня поява зв'язана з використанням різноманітних пестицидів, мінеральних добрив, стимуляторів росту рослин, а також з надходженням в грунт промислових викидів, стічних вод і відходів. В штучно створених ендемічних провінціях (внаслідок міграції екзогенних хімічних речовин з грунту в атмосферне повітря, воду або рослини) спостерігаються гострі і хронічні отруєння, випадки алергічних захворювань. Відмічається також підвищення небезпеки ґрунту, пов'язаної з підвищеним вмістом в ньому бензпирену і подібних йому канцерогенних сполук поблизу аеродромів, а також уздовж коридорів руху літаків. Штучні геохімічні провінції з підвищеним вмістом канцерогенних речовин в ґрунті спостерігаються також поблизу ТЕЦ з малоефективними золовловлювачами, після лісових пожеж, поблизу автомагістралей і т. п.
Місцеве населення постійно підпадає під несприятливий вплив екзогенних хімічних речовин. В таких штучних геохімічних провінціях спостерігається підвищення рівня захворюваності, вроджених вад і аномалій розвитку, порушення фізичного і психічного розвитку. Крім віддалених наслідків в штучних геохімічних провінціях спостерігаються випадки не тільки хронічних, але і гострих отруєнь при проведенні ручних і механізованих робіт на сільськогосподарських полях, городах, садах, оброблених пестицидами, а також на земельних ділянках, забруднених екзогенними хімічними речовинами, що містяться в атмосферних викидах промислових підприємств, їхніх відходах. Так, наприклад, забруднення грунту фторовмісними сполуками за рахунок промислових викидів призводить до розвитку флюорозу у людей, що харчуються плодами рослин, вирощених на цьому грунті. Відмічено несприятливий вплив фтору на функцію кровотворення у дітей. Спостерігаються також порушення фосфорно-кальцієвого обміну, виникнення хвороб печінки і нирок, гострих гастритів.
В незабрудненому грунті ртуть звичайно знаходиться у вигляді слідів. Підвищений вміст ртуті дуже негативно діє на організм людини. Спостерігається збільшення частоти захворювань нервової і ендокринної систем, сечостатевих органів у чоловіків, зниження фертильности.
В результаті штучного підвищення концентрації свинцюі надходженню його в організм людини спостерігаються патологічні зміни в кровотворній і репродуктивній системах, органах внутрішньої секреції, а також злоякісні новоутворення будь-якої локалізації. До мікроелементів, які при підвищеному вмісті їх в грунті негативно впливають на організм людини відносять також бор, ванадій, талій, вольфрам і ін.
Аналогічно накопиченню в грунті неорганічних хімічних елементів і речовин, що призводять до утворення штучних геохімічних провінцій, подібні провінції можуть виникати і при надмірному вмісті органічних хімічних сполук. До них відносяться передусім пестициди.
6. Закон „шагреневої шкіри” і закон неможливості усунення відходів. Формула Небела
На сьогоднішній день людство підійшло до світової кризи, яка охопила все живе, всю систему оточуючої природи. Існує реальна загроза, що вже через десятки років половина людства буде приречена на голод, нестачу води, енергоресурсів, загострені соціально-економічні взаємовідносини. Усе це, в свою чергу, викликатиме негативні відхилення в поведінці і здоров’ї людини.
У вирішенні проблеми захисту середовища існування людини, як глобального завдання сучасності, намічається ряд тенденцій. Одна точка зору зводиться до припинення використання технологій при освоєнні природи, що неможливо при сучасному рівні технічної цивілізації і споживацькій психології суспільства. Порушення природного балансу призводить до виникнення екологічних криз різного рівня і значних економічних втрат, загострення геополітичних взаємовідносин між країнами Світу, пов’язаних з вичерпністю невідновних ресурсів. Тому в останній час суспільство вимушено говорити про необхідність переходу до раціонального природокористування, в основі якого лежить еколого-економічна рівновага концепції сталого розвитку.
Людина, на відміну від інших видів живих істот, живе не тільки за рахунок відтворюваних ресурсів, але й абсолютно не відтворюваних, і чим далі, тим у більшій мірі. Тому для людини дуже важливо враховувати дію закону «шагреневої шкіри»: глобальний початковий природно – ресурсний потенціал у процесі історичного розвитку безперервно виснажується, що потребує від людства науково-технічного вдосконалення, спрямованого на ще більш широке і глибоке використання цього потенціалу.
Існує помилкова думка, що шлях до виходу з екологічної кризи лежить через так звані безвідхідні технології. Про те, що ця думка помилкова, свідчить той факт, що біосфера містить велику кількість біогенних геологічних порід. У випадку господарської діяльності існує закон, на жаль, ще не досить усвідомлений людством, — закон неможливості усунення відходів і побічних впливів виробництва (господарства); у будь-якому господарському циклі утворюються відходи, і виникаючі побічні ефекти неможливо усунути, вони можуть бути лише переведені з однієї фізико-хімічної форми в іншу або переміщені у просторі (інакше порушувався б закон збереження маси й енергії). Загальна кількість відходів у вигляді речовин, енергії й побічних ефектів фактично постійна: у виробничих циклах змінюється лише місце їх виникнення, час утворення та фізико - хімічна, або біологічна форма. Тому закон неможливості усунення відходів може бути доповнений законом постійності кількості відходів у технологічних ланцюгах.
Наприклад, перехід транспортних засобів на електротягу потребує виробництва електроенергії, а тому й добування первинних енергоносіїв (вугілля, нафти, ядерного палива), будівництва електростанцій, електромереж, станцій підзарядки і т. п. Цей ряд за кількістю відходів не кращий і не гірший за ряд безпосереднього одержання і переробки нафти на бензин та дизельне пальне.
Очищення — процес лише зміни фізико-хімічної форми речовин і переміщення забруднюючого агента в просторі. Воно дає невеликий (переважно тимчасовий, місцевий) ефект і потребує великих енерговитрат.
Чим раціональніший підхід до природних ресурсів і середовища існування людини, тим менші витрати, необхідні для успішного розвитку. У зв'язку з цим можна зробити висновок: екологічне — завжди економічне, а тому, в остаточному підсумку, економне, потребує менших енергетичних та інших витрат та зусиль. Тому з закону «шагреневої шкіри» слід виділити правило «екологічне — економічне» як один із провідних принципів охорони природи й середовища життя: збереження ресурсів завжди вигідне в соціальних та економічних відносинах, а також залишає час для кардинального вирішення демографічних проблем. Дія цих законів особливо помітна зараз, коли істотно зменшилися ресурси планети. Тому ринок визначає певні норми використання природних ресурсів і середовища життя. Ці норми встановлюються згідно з запасами природних ресурсів на основі законів компонентної й територіальної екологічної рівноваги, їх невиконання призводить до спустошення природних багатств. Важливою умовою для зниження негативної дії людини на природу є використання нових, нетрадиційних видів енергії і сировини, застосування безвідходних технологій виробництва.
Відомий американський еколог Б. Небел (1933), розглядаючи проблему впливу суспільства на навколишнє середовище, запропонував оригінальну формулу:
кількість населення • стиль життя
Екологічні наслідки = -------------------------------------------------
рівень екологічної свідомості
Таким чином, вплив суспільства на навколишнє середовище прямо пропорційний чисельності населення і рівню його життя, але зменшується з розвитком свідомості людини.
7.П’ять „залізних законів” П.Р. Ерліха
Добробут сучасної людини залежить переважно від рівня економічного розвитку суспільства. Сучасна споживацька політика та соціально-економічні закони розвитку країн, що спрямовані на постійний ріст виробництва роблять всі заходи по охороні навколишнього середовища лише відносними, оскільки провокують збільшення використання природних ресурсів. Ринок визначає певні норми їх експлуатації, але в гонитві за прибутком, розуміння відповідальності перед майбутніми поколіннями, на жаль, відступає на задній план, і ми спостерігаємо поступове спустошення природних багатств. В умовах сприйняття екологічних проблем суспільством під кутом економічної необхідності, принципи охорони природи були узагальнені в п’ять так званих „залізних законів” П.Р.Ерліха