Демографічна криза – це передовсім коротке життя. Питання не в тому, що нас стає менше. Менше стає населення більшості країн Європи, питання в тому, що ми живемо мало і живемо погано. І в цьому є ознака демографічної кризи.
37% 16-річних хлопчиків не мають шансу дожити до пенсійного віку. Аналог є в таких країнах як Росія, Білорусь, Казахстан, Албанія, це далеко не країни ЄС, до співдружності з якими ми прагнемо.
Питання в тому, що у нас надмірно висока смертність немовлят, в нас, практично, від усіх захворювань люди помирають раніше, ніж в більшості європейських країн. Додає проблем демографічних і соціальних неконтрольований відплив населення з України. Передусім, на жаль, від’їжджає висококваліфікована молодь.
На прикладі Львівської області, за останній рік, народилося на 438 дітей більше, ніж за попередній, в цілому за 10 років народжуваність зменшилась від 13,7% до 9,1%. Причин тут декілька. Це і міграційні процеси - виїзд молодих людей за кордон і, як наслідок, утворення неповних сімей, і соціально-психологічний дискомфорт (невпевненість у завтрашньому дні), і, безумовно, стан репродуктивного здоров’я. Показники захворюваності жінок дітородного віку, материнська і дитяча смертність (а саме вони є основними показниками стану репродуктивного здоров’я) в Україні ще дуже високі порівняно з середньоєвропейськими.
До того часу, коли дівчинка вступає в репродуктивний період, вона вже має цілий ряд захворювань. Здоров’я дитини закладається в антинатальному періоді, під час внутрішньоутробного розвитку. Тож не дивно, що лише 6 відсотків дітей народжуються практично здоровими”.
Анемії, серцево-судинна та ендокринологічна патологія, інші соматичні хвороби призводять до прямих репродуктивних втрат.
Окрім цього, велике занепокоєння викликає поширення захворювань, що передаються статевим шляхом, - тут п’ятдесят відсотків хворих становлять жінки віком від 15 до 39 років. За останні 10 років захворюваність на сифіліс, виявлена у вагітних, зросла у 20 разів!
Багато жінок не виношують вагітність, скажімо майже десять відсотків подружніх пар, які живуть на Львівщині, страждають на безпліддя. Часто виною цього є аборт. І, на превеликий жаль, аборт і надалі залишається основним регулятором народжуваності: переривається кожна третя вагітність. Вважає, що несприятлива ситуація з репродуктивним захворюванням значною мірою пов’язана з низьким рівнем сексуальної культури населення та браком відповідної поінформованості щодо питань планування сім’ї
У одній з Львівських обласних клінічних лікарень відбулась подія, напряму пов’язана з питаннями, що розглядали на “круглому столі”, “Здорова сім’я - міцна держава”. Тут було презентовано проект “Здоров’я матері й дитини”. Проект, впроваджуватимуть у життя в Криму, Донецьку, на Волині та Львівщині. Зокрема, у Львівській області його реалізація вже розпочалась.
Зростає кількість необґрунтованих кесаревих розтинів, материнська смертність на фоні не виявленої під час вагітності супутньої патології, 16 відсотків жінок, які пішли з життя при пологах, - помирають від кровотеч, 82 відсотки породіль (за даними опитування) виходять з пологових будинків з почуттям “приниження людської гідності”. Щоб змінити ситуацію, проект “Здоров’я матері й дитини” передбачає впровадження у перинатальну діяльність таких пріоритетних напрямів, як забезпечення доброзичливої ситуації під час пологів, підтримку грудного вигодовування, профілактику ускладнень вагітностей, демедиканізацію пологів (мінімальне використання медикаментів), створення більш комфортних умов для породіллі: палати сумісного перебування, присутність (за бажанням) батька при пологах тощо. Зробити неускладнені пологи максимально природним процесом, а не медичною операцією - головна мета проекту. Звертають увагу присутніх на використанні низькозатратних сучасних технологій в антинатальному (передпологовому) догляді за вагітною жінкою. Лише кілька прикладів: жінка вирішила перервати вагітність. Святий обов’язок лікаря, якщо для цього немає дуже вагомих підстав, - переконати її не робити цього. Додаткових коштів це не потребує. Немає потреби, щоб породілля і немовля (при неускладнених пологах) перебували у лікарні більше трьох днів. Інакше зростає ризик захворювання дитини: в жодному разі не можна після пологів класти лід на живіт жінки або використовувати без нагальної потреби скоротливі медикаментозні засоби - новонароджену дитину прикладають до материнських грудей, і за рахунок того, що вона смокче, відбувається природне скорочення матки.
Отже, українським лікарям доведеться ламати певні стереотипи. Незабаром оновлені пологові відділення приймуть перших породіль. Звісно, що вони відразу не вирішать існуючих проблем. Проте ці “перші ластівки” дадуть змогу простежити позитивність нового підходу до пологів і у майбутньому зробити так, щоб жінка виходила з пологового будинку лише з відчуттям щастя і бажанням прийти сюди знову.
Як не дивно, але найсильніша половина людства, як зазвичай називають чоловіків, у демографічному аспекті є найуразливішою
Чоловіки в Україні практично від усіх причин і в усіх вікових групах вмирають значно частіше і раніше, ніж жінки. Особливо вагомою є різниця в смертності від нещасних випадків майже в 5 разів.
Однією з причин підвищення уразливості чоловіків є зловживання алкоголем та тютюнопалінням. Важкі умови сільськогосподарської праці та сільського побуду, недоступність у більшості випадків своєчасної і кваліфікованої медичної допомоги обумовлюють підвищений рівень смертності сільських жителів, порівняно з городянами.
В 1,4 рази вище, ніж у міських поселеннях, смертність сільських жителів. Середня тривалість очікуваного життя у 2003-2004 роках становила для чоловіків 62,6, а для жінок – 74.
У 2002 році за цим показником наша країна відставала від країн Центральної Європи на 5,5 років, а від країн ЄС - на 10,9 років.
Звичайно, проблему народонаселення слід вирішувати через відповідну державну програму. За результатами Всеукраїнського перепису населення науковцями розроблено Концепцію демографічного розвитку України, яку передано до Уряду.
Позитивні тенденції спостерігаються завдяки значній матеріальній допомозі, яка надається матерям при народжені дитини. Втім демографи закликають до стриманості у прогнозах, оскільки ніякі заходи не здатні суттєво змінити демографічну ситуацію, оскільки вона є еволюційним процесом.
Виходячи із наявних даних, демографічна ситуація в Україні вже прогнозована на період до 2026 року.
Якою вона буде виглядати? говорить Ела Лібанова.
За будь-якими прогнозами, які розроблялись в інституті, враховувались найменш вірогідні варіанти: і позитивні, і негативні. Все поле варіацій обмежується десь 36-44 мільйонами. Тобто, найгірше – це 36, якщо не буде війни, і ніяких катаклізмів. Тобто якщо будемо розвиватися революційним шляхом. Є думки, що будуть зміни в цих прогнозах по результатах цього року (9.07.2005), тому що очікують в цьому році підвищення народжуваності, а ще більше – наступного року.
Серед факторів, які можуть позитивно вплинути на демографічну ситуацію в Україні, науковці називають створення позитивної громадської думки про родинні цінності, їхній пріоритет, пропаганду здорового способу життя, заборону реклами алкоголю та тютюнопаління, припинення популяризації на телебаченні так званих брудних фільмів, що спотворюють родинні цінності і саму суть людини – народжувати і плекати нове життя.
5. ПРОГНОЗИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ В СВІТІ
Деякі західні демографи (Д.-Дж. Боуг, Д. Медоус, Я. Тінберген та ін.) зводять проблеми народонаселення до демографічного вибуху і єдиним засобом їх вирішення вважають досягнення нульового приросту населення до 2025—2050 pp. завдяки скороченню народжуваності в країнах, що розвиваються. Прихильники цієї концепції твердять, що технологічними засобами контролю над народжуваністю можна регулювати демографічну ситуацію. На їхню думку, країни, що розвиваються, здатні проводити ефективну демографічну політику, залишаючись порівняно відсталими в економічному, соціальному й культурному відношеннях. Із критикою концепції нульового приросту виступило чимало вчених (А. Сові, К. Кларк, П. Куусі, Дж. Саймон та ін.), які відзначають, що стабілізація чисельності світового населення, як одна з умов вирішення проблем народонаселення, являє собою природньо-історичний процес: нульовий ріст населення є не причиною, а наслідком його поступового переходу до стаціонарного стану. При цьому країни, що розвиваються, можуть здійснити перехід від демографічного вибуху до простого відтворення населення або його помірного зростання тільки в процесі одночасного економічного, соціального та культурного розвитку.
Загострення проблем народонаселення поставило перед наукою нові проблеми: визначення допустимих меж чисельності народонаселення Землі (з урахуванням низки обмежувальних чинників — продовольчого, енергетичного, економічного, соціально-психологічного — називають цифри від 10 млрд до 20 млрд осіб); строки досягнення стабілізації чисельності населення планети (за прогнозами — середина XXI ст.); найактуальніша проблема науки й демографічної політики — стримування зростання населення в країнах, що розвиваються.
Незначне зниження темпів приросту народонаселення в деяких країнах, що розвиваються, стало помітним із другої половини 80-х pp. Уряди 125 країн заявили про схвалення програм планування сім'ї, хоча 14 країн (Болівія, Бутан, Габон, Джібуті, Ірак, Камбоджа, Катар, Кенія, Кувейт, Лаос, Ліван, ОАЕ, Оман, Екваторіальна Гвінея) не погодилися на такі кроки.
Історичний досвід свідчить про можливість вирішення проблем народонаселення в розвиненому індустріальному і постіндустріальному суспільствах.
ВИСНОВОК
В 1994 році в Каїрі відбулася третя Всесвітня конференція по народонаселенню та розвитку, в якій прийняло участь вже 179 держав. На конференції прийняли підсумковий документ-20-річна програма дій в галузі народонаселення та розвитку, яка складає 16 розділів, де розкриваються практично всі злободенні проблеми в галузі народонаселення.