Екологічний збиток від порушення НПС являє собою суспільно необхідні витрати, які виникають в результаті екодеструктивного впливу. Фактично збиток відображає зміни інтегральної еколого-економічної оцінки комплексу природних факторів (екосистеми) або будь-якого блага в результаті погіршення його стану. Дія еколого-економічного впливу проявляється у вигляді погіршення економічного стану конкретних господарчих суб’єктів: в одному випадку збільшуються його витрати на отримання результату (прибутку), який планується або очікується, а в другому - знижується вигідність чи корисність діяльності, яка здійснюється, тобто при тих самих витратах величина прибутку падає. Таким чином, під економічним збитком від порушення НПС розуміють виражені у вартісній формі фактичні та можливі збитки, котрі завдаються економічним суб’єктам в результаті екодеструктивного впливу, а також додаткові витрати на компенсацію цих збитків.
Розрізняють прямі та опосередковані екологічні збитки, котрі виникають внаслідок зміни природного середовища або його забруднення.
Прямі збитки виникають внаслідок безпосереднього знищення матеріальних цінностей, погіршення умов господарювання або впливу на здоров'я людини. Існують збитки різних часових інтервалів та ступенів впливу, наприклад, крім одномоментного збитку може виникати перманентний збиток (наприклад, ерозія та засолення ґрунтів). Можливе виникнення латентних (прихованих) збитків, котрі проявляються лише з плином часу.
Опосередковані збитки виникають внаслідок негативного впливу на продуктивні сили суспільства і на людину, зокрема. Такі збитки спричиняють зростання захворюваності та інвалідності. Частковим випадком збитків, що завдаються природному середовищу, є збитки, котрі завдаються середовищу, що оточує людину. Універсальних критеріїв оцінки цього виду збитків не існує. Соціальною межею збитків, що завдаються середовищу, котре оточує людину, є дискомфорт хоча б однієї людини, супроводжуваний порушенням її нормальної діяльності. В економічному аспекті такий поріг - це руйнування або перешкоди щодо функціонування важливих у господарському значенні об'єктів. Такий вид збитку може бути непомітним протягом короткого періоду часу, але може стати значним і навіть катастрофічним протягом тривалого часу.
Еколого-економічні збитки поділяються:
фактичні збитки - це втрати або негативні зміни, що виникають від забруднення НПС і можуть бути оцінені у вартісній формі за звітний період;
можливі, які можуть бути завдані об'єктам господарювання через відсутність природоохоронних заходів, тобто мають умовно теоретичний характер
відвернені - це різниця між можливим та фактичним збитками протягом певного періоду часу.
ліквідовані - та частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки здійсненню природоохоронних заходів;
потенційні - збитки, що можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення НПС.
Форми та види збитків, які утворились в результаті змін НПС під впливом господарчої діяльності.
Екологічний збиток формується під впливом трьох груп факторів:
впливу (характеризують ступінь забруднення того чи іншого елемента навколишнього середовища: концентрація шкідливих речовин, їх токсичність);
прийняття (представляють собою господарські об'єкти, які попадають в зону забруднення: чисельність та склад населення, елементи комунального господарства, ліса та сільгоспугіддя, основні фонди виробництва, транспорт, зв’язок);
стану (відбивають рівень нормативних економічних показників, котрі переводять натуральні показники у вартісні: розмір прибутку, який виробляється протягом дня робітником, виплати лікарняних листів протягом дня на одного працюючого, витрати на медичне обслуговування одного хворого протягом одного дня; витрати на утримання житлово-комунального господарства та міського транспорту, які необхідні для обслуговування 1 тис. чоловік, вартість виробництва продукції промисловості і сільського господарства; вартість засобів, які необхідні для виробництва одиниці продукції лісового господарства, витрати на утримання основних фондів промисловості, транспорту, вартість одиниці утилізованої цінної сировини.
В складі МОР використані олігомервмісні відходи Рівненського та Гродненського ДХП "Азот" - масло ПОД (МП), Чернігівського ВО "Хімволокно" (відхід першої дистиляції цеху регенерації є-капролактаму - К), фосфоліпіди - ФЛ, технічний мікробний жир - ТМЖ та ін.; дешеві технічні продукти - олігомерні четвертинні солі заміщеного амонію - ОС-2 та синергічні добавки як потенційні хелатоутворювачі за рахунок полідентатності лігандів з ендо- та екзоатомами азоту і кисню - похідні 1,2-бензімідазолу (1,2-БІ), 2-БІ та імідазолу (7 сполук) та ін. Ці рідини менш небезпечні [16].
Екологічний збиток W визначається сумою збитків атмосфері Wа, водоймам Wв та грунту Wгр
W=Wа+Wв+Wгр, грн/рік (4.1)
Wа=γаσfM; Wв=γвσкM; Wгр=γгрgM; (4.2)
γа,γв,γгр - питомі екологічні збитки, грн/ум. т.
γа=9,6; σ=4,0; f=1,0; M=åАі×mi; Аі=1/ГДКс. д. (4.3)
γв=57грн/ум. т.; σк=1,7; M=åАі×mi; Аі=1/ГДКр. з. (4.4)
γгр=7,2 і 4,8 грн. /ум. т. (для органічних і неорганічних речовин)
g=2, M=åАі×mi; Аі=1/ГДКгр (4.5)
МП. Wгр=7,2×2× М;
М=0,5×0,6+0,6×0,2+0,8×0,03+0,9×0,025+1×0,005+0,6×0,14= 0,3+0,12+0,024+0,022+0,005+0,084=0,555
Wгр=7,2×2×0,555=7,99грн/т
При захороненні відходу МП в атмосферу і водойми надходить по 10% забруднення, тоді
Wа=9,6×4×0,1×М;
М=3,6×0,6+6,2×0,2+16,7×0,03+25,0×0,025+333,3×0,005+8,3×0,14=
=2,16+1,24+0,50+0,62+1,67=6, 19
Wа=9,6×4×0,1×6, 19=23,89 грн. /т
Wв=57×1,7×0,1×М =2×0,6+8,3×0,2+20,0×0,03+50×0,025+1000×0,005+10×0,14=
=1,2+1,66+0,6+1,25+5+1,4=11,11
Wв=57×1,7×0,1×11,11=107грн/т.
W=7,99+23,80+107,66=139,45грн/т
При використанні 100т відходу МП на рік запобіжений екологічний збиток становитиме 13945грн.
К. Wгр= (0,97×7,2+0,03×4,8) ×2×
М =0,7×0,45+0,6×0,35+0,8×0,17+0,2×0,3==0,67
Wгр=7,12×2×0,67=9,54грн/т
Wа=9,6×4×1×М
М=16,7×0,45+6,2×0,35+10×0,17+500×0,03=7,51+2,17+1,7+15=26,38 ум. т
Wа=9,6×4×1×26,38=101,30грн/т
Wв=57×1,7×0,1М
М=10×0,45+6,2×0,35+20×0,17+20×0,03=4,5+2,17+3,4+0,6=10,67ум. т
Wв=57×1,7×0,1×10,67=103,39грн/т
W=9,54+101,30+103,39=214,23грн/т
При використанні в МОР 1,2,9 100т МП (75%) кількість потрібного К складає 26,27т (19,7%). Тоді
W=214,23×26,27=5627,11грн
ТМЖ. Wгр=7,2×2× (0,7×0,3) =3,02грн/т
Wа=9,6×4×1×0,1× (10×0,3) =11,52грн/т
Wв=57×1,7×0,1× (20×0,3) =58,14грн/т W=3,02+11,52+58,14=72,68грн/т
Кількість ТМЖ - 40т (30%) W=72,68×40=29,07грн
ФЛ. Wгр=7,2×2× (0,06×0,05) =0,043грн/т Wа=9,6×4×1×0,1× (6,7×0,05) =1,286грн/т
Wв=57×1,7×0,1× (4,2×0,5) =2,035грн/тW=0,043+1,286+2,035=3,36грн/т
Кількість ФЛ - 6,67т (5%) W=3,36×6,67=22,41грн
Загальний запобіжений екологічний збиток складає:
W=13945+5627,11+2907, 20+22,41=22501,72грн
Сучасні МОР - це складні багатокомпонентні системи. Розрізняють водні і масляні МОР. В залежності від дисперсності компонентів, які вводять до основної фази, водні МОР поділяють на чотири групи: розчини електролітів, синтетичні МОР, напівсинтетичні МОР, емульсії.
Мастильно-охолоджувальні рідини є невід'ємною частиною багатьох областей металообробної промисловості. Головними задачами МОР є надійне охолодження, гарні мастильні властивості і бездоганний відвід стружки навіть у самих складних умовах.
Крім того, мастильно-охолоджувальні рідини повинні довго служити і відповідати вимогам відносно шкідливих речовин TRGS 611.
Найважливішими вимогами до мастильно-охолодних рідин при обробці різанням є: зменшення зносу інструмента, досягнення оптимальної якості оброблюваної поверхні й мінімальна витрата. Тому, щоб звести витрати до мінімуму, варто визначитися, чому віддати перевагу - масла, або водозмішувальній МОР.
Використання мастильно-охолоджувальних рідин призводить до утворення на виробництві токсичних стоків, що сприяє забрудненню оточуючого середовища. Отже, існує нагальна необхідність застосування методів очистки відпрацьованих МОР. До таких методів належать: регенерація, деемульгування, електрохімічне очищення, ультрафільтрація, розділення, застосування флокулянтів.
Мастильно-охолоджувальні рідини (МОР) застосовують головним чином для відводу тепла від ріжучого інструменту. Вони знижують температуру в зоні обробки і тим самим підвищують стійкість ріжучого інструменту, поліпшують якість оброблюваної поверхні й зберігають від корозії різальний інструмент і оброблювану заготовку.
1. Бердичевский Е.Г. Смазочно-охлаждающие средства для обработки материалов: Справочник. - М.: Машиностроение, 1984. - 224 с.
2. Беспамятнов Г.П., Кротов Ю.А., ПДК химических веществ в окружающей среде. - Л.: Химия, 1985. - 528 с.
3. Брылов С.А., Штродка К., Грабчак Л.Г. и др. Охрана окружающей среды. - М., 1986. - 272 с.