За останніх 20 років світ втратив майже 200 мільйонів гектарів лісових масивів. Особливо велику екологічну загрозу представляє виснаження тропічних лісів – "легенів планети" і основного джерела біологічної різноманітності планети. Там щорік вирубується або спалюється приблизно 200 тисяч квадратних кілометрів, а значить, зникає 100 тисяч (!) видів рослин і тварин. Особливо швидко цей процес йде в найбагатших тропічними лісами регіонах – Амазонії і Індонезії.
Британський еколог Н. Мейерс прийшов до виводу, що десять невеликих областей в тропіках містять принаймні 27% всього видового складу цього класу рослинних формацій, пізніше цей список був розширений до 15 "гарячих точок" тропічних лісів, які мають бути збережені в що б те не стало.
У розвинених країнах кислотні дощі викликали пошкодження значної частини лісу: у Чехословакії – 71%, в Греції і Великобританії – 64%, в Германії – 52%.
Під впливом живих організмів, води і повітря на поверхневих шарах літосфери поступово утворюється найважливіша екосистема, тонка і крихка, - ґрунт, який називають "шкірою Землі". Це хранителька родючості і життя. Жменя хорошого ґрунту містить мільйони мікроорганізмів, що підтримують родючість. Аби утворився шар ґрунту завтовшки в 1 сантиметр, потрібне століття. Він може бути втрачений за один польовий сезон. По оцінках геологів, до того як люди почали займатися сільськогосподарською діяльністю, пасти худобу і відкривати землі, річки щорік зносили в Світовий океан близько 9 мільярдів тонн ґрунту. Нині цю кількість оцінюють приблизно в 25 мільярдів тонн.
Особливо важка ситуація виникає, коли зноситься не лише грунтовий шар, але і материнська порода, на якій він розвивається. Тоді настає поріг безповоротного руйнування, виникає антропогенна (тобто створена людиною) пустеля.
Один з найгрізніших, глобальніших і швидкоплинних процесів сучасності – розширення запустинювання, падіння і, в самих крайніх випадках, повне знищення біологічного потенціалу Землі, що наводить до умов, аналогічних умов природної пустелі.
Природні пустелі і напівпустелі займають більше 1/3 земних поверхні. На цих землях проживає близько 15% населення світу. Пустелі – природні утворення, що грають певну роль в загальній екологічній збалансованості ландшафтів планети.
В результаті діяльності людини до останньої чверті ХХ століття з'явилося ще понад 9 мільйонів квадратних кілометрів пустель, і всього вони охопили вже 43% загальній площі суші.
У 90-х роках запустинювання стало загрожувати 3,6 мільйонам гектарів посушливих земель. Це складає 70% потенційно продуктивних посушливих земель, або ? загальній площі поверхні суші, причому ці дані не включають площу природних пустель. Близько 1/6 населення світу страждає від цього процесу.
Як вважають експерти ООН, сучасні втрати продуктивних земель приведуть до того, що до середини століття світ може втратити майже 1/3 своїх орних землі. Така втрата в період безпрецедентного зростання населення і збільшення потреби в продовольстві може стати воістину згубною.
Таблиця 1. Причини деградації земель в різних регіонах світу
| Збезлісення | Надексплуатація | Перевипасання | С/х діяльність | Індустріалізація | |
| Весь світ | 30 % | 7 % | 35 % | 28 % | 1 % |
| Європа | 38 % | 11 % | 23 % | 29 % | 9 % |
| Африка | 14 % | 13 % | 49 % | 24 % | 0 % |
| Азія | 40 % | 6 % | 26 % | 27 % | 1 % |
| Океанія | 0 % | 12 % | 80 % | 8 % | 0 % |
| Сівши. Америка | 0 % | 4 % | 30 % | 66 % | 0 % |
| Южн. Америка | 41 % | 5 % | 28 % | 26 % | 0 % |
| Центр. Америка | 22 % | 18 % | 15 % | 45 % | 0 % |
Воду чоловік забруднює з незапам'ятних часів. За багато тисячоліть всі звиклися із забрудненням води, але все таки є щось блюзнірське і протиприродне в тому, що людина скидає всі нечистоти і грязь в ті джерела, звідки він бере воду для пиття. Як це ні парадоксально, але і шкідливі викиди в атмосферу, врешті-решт, опиняються у воді, а території міських звалищ твердих відходів і покидьків після кожного дощу і після снігорозтавання вкладають свій внесок в забруднення поверхневих і підземних вод.
Отже, дефіцитом стає і чиста вода, причому водний дефіцит може позначитися швидше, ніж наслідки "парникового ефекту": 1,2 мільярда людей живуть без чистої питної води, 2,3 мільярда – без очисних споруд для використання забрудненої води. Зростають витрати води на зрошування, зараз це – 3300 кубічних кілометра в рік, в 6 разів більше стоку однієї з найбагатоводніших річок світу – Міссісіпі. Широке використання грунтових вод веде до зниження їх рівня. У Пекіні, наприклад, за останні роки він впав на 4 метри.
Вода може стати і предметом міжусобних конфліктів, оскільки 200 найбільших річок світу протікають через територію два або більш за країни. Водою Нігера, наприклад, користуються 10 країн, Нила – 9, а Амазонки – 7 країн.
Нашу цивілізацію називають вже "цивілізацією відходів" або Ерою одноразових речей. Марнотратство індустріальних країн виявляється у величезній і зростаючій кількості сировинних відходів; гори сміття – характерна риса всіх промислових країн світу. США, де на душу населення доводиться 600 кілограм сміття в рік, - найбільший виробник побутових відходів в світі, в Західній Європі і Японії їх виробляється удвічі менше, але темпи зростання побутових відходів зростають скрізь. У нашій країні це збільшення складає 2-5% в рік.
Багато нових товарів містять токсичні речовини – свинець, ртуть і кадмій – в акумуляторних батареях, отруйні хімічні сполуки в побутових миючих засобах, розчинниках і фарбниках. Тому звалищами сміття в найбільших міст є серйозну екологічну загрозу – загрозу забруднення ґрунтових вод, загрозу здоров'ю населення. Вивіз на ці звалища промислових відходів створить ще більші небезпеки.
Сміттєпереробні заводи не є радикальним вирішенням проблеми відходів – в атмосферу викидаються оксиди сірки і азоту, окисел вуглецю, а в золі міститися токсичні речовини, зола потрапляє, кінець кінцем, на ці ж звалища.
Така звичайна субстанція, як вода, нечасто привертає нашу увагу, хоча стикаємося ми з нею повсякденно, швидше навіть щогодини: під час уранішнього туалету, за сніданком, коли п'ємо чай або каву, при виході з будинку в дощ або сніг, під час приготування обіду і миття посуду, під час прання... Загалом, дуже і дуже часто.
Усвідомлення екологічної проблеми привело до екологізації економічного розвитку в промислово розвинених країнах.
По-перше, це виразилося в тому, що витрати держави і монополій на охорону довкілля різко зросли.
По-друге, налагоджено виробництво очисної техніки - виникли "екоіндустрія", "екобізнес" - міжнародний ринок екологічно чистого устаткування і екологічно чистої продукції.
По-третє, була сформована система законів і організацій по захисту середовища (відповідні міністерства і відомства). Були розроблені програми екологічного розвитку окремих країн і регіонів.
По-четверте, посилилася міжнародна координація в області охорони довкілля.
Центр тяжіння глобальних проблем сучасності усе більш переміщається в світ країн, що розвиваються.
Тут посилюється і екологічний тиск, оскільки разом з "доіндустріальним" забрудненням все більше виявляється і нове, пов'язане з вторгненням транснаціональних корпорацій (ТНК), з "експортом" забруднюючих виробництв в "третій світ".
"Доіндустріальна" деградація – це, перш за все, запустинювання (підсумок антропогенних і природних чинників: надмірного випасу худоби і вирубки рідких дерев і чагарників, порушення ґрунтового покриву і так далі при крихких екосистемах арідних районів, що легко руйнуються) і масова вирубка лісів.
Сучасне "індустріальне" забруднення в країнах, що розвиваються, обусловлюється перекладом багатьох забруднюючих виробництв в "третій світ", перш за все - будівництвом металургійних і хімічних заводів. Концентрація населення в найбільшій агломерації зростає.
"Нове" забруднення в країнах, що розвиваються, визначається і хімізацією сільського господарства.
Отже, все нові моделі екологічного розвитку, всі новинки технології - доки доля розвиненого світу, на який доводиться близько 20% населення Землі.
Забруднення довкілля, виснаження природних ресурсів і порушення екологічних зв'язків в екосистемах стали глобальними проблемами. І якщо людство продовжуватиме йти по нинішній дорозі розвитку, то її загибель, як вважають провідні екологи світу, через два-три покоління неминуча.
У міру того, як негативні наслідки порушення екологічної рівноваги стали набувати універсального характеру, виникла необхідність створення екологічного руху. У створення таких можливостей включилися і приватні підприємці, намагаючись погоджувати вимоги по захисту природи із захистом права на здобуття прибули і можливості його здійснення. Ці вимоги вони прагнуть реалізувати двома способами: орієнтацією виробництва на створення засобів виробництва і проведенням робіт з метою захисту природного середовища і обмеженням господарського зростання.
Для вирішення сучасних екологічних проблем необхідна зміна індустріальній цивілізації і створення нової основи суспільства, де провідним мотивом виробництва буде задоволення істотних людських потреб, рівномірний і гуманний розподіл природних і створених працею багатств. Створення нової цивілізації навряд чи може статися без якісної зміни носія соціальної сили.