Якщо платежі можна вважати стимулюючими економічними механізмами, то пільгове оподаткування, переважний доступ до державних гарантій кредитування або пряме пільгове кредитування державними банками є стимулюючими механізмами.
Найважливішу роль в здійсненні інвестування природоохоронних заходів грає держава як шляхом законодавчого регулювання природоохоронної інвестиційної діяльності, так і шляхом напряму інвестицій з:
засобів централізованого державного бюджету;
місцевих бюджетів;
позабюджетних фондів;
відомчих інвестиційних фондів.
Економічні результати від реалізації природоохоронних інвестиційних заходів полягають в економії або запобіганні втратам природних ресурсів, живої і упредметненої праці у виробничій і невиробничій сферах народного господарства, а також у сфері особистого вжитку.
Тому специфічною особливістю екологічно природоохоронних інвестицій є той аспект, що дані інвестиції в більшості випадків не приносять позитивних прямих економічних ефектів. При цьому супутні - соціальний і екологічний ефекти від реалізації інвестиційних проектів такого роду можуть бути значними.
3.8.2 Теоретичний розрахунок економічної ефективності природоохоронних заходів
Економічна ефективність витрат означає їх результативність, тобто співвідношення між результатами і витратами, що забезпечили їх.
Розрізняють первинний ефект і кінцевий комплексний соціально-економічний ефект від средозахисні заходів.
Первинний ефект полягає в зниженні забруднення довкілля і поліпшенні її стану і виявляється в зниженні об'ємів забруднень і концентрацій шкідливих домішок в атмосфері, водному середовищі і ґрунті. Враховуючи необхідність поєднання економічних і екологічних інтересів підприємств, первинний ефект слід виражати безпосередньо у вигляді приросту продукції, випущеної без порушення екологічних норм.
Кінцевий ефект виражається в підвищенні рівня життя населення, ефективності виробництва. При цьому економічні результати виявляються як приріст чистої продукції, зниження втрат сировини і матеріальних ресурсів, економія витрат в невиробничій сфері, зниження витрат з особистих засобів.
Відповідно до розробленої в 80-і роки типової методики визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів для обґрунтування природоохоронних витрат використовуються показники загальної і порівняльної ефективності.
Визначення загальної (абсолютною) ефективності екологічних витрат необхідне, щоб оцінити фактичну результативність природоохоронних заходів при планеруванні досягнення нормативної якості довкілля, для економічного стимулювання підвищення ефективності средозахисної діяльності.
Загальна (абсолютна) економічна ефективність витрат екологічного характеру розраховується як відношення об'єму повного економічного ефекту до суми тих, що викликали цей ефект приведених витрат.
Эз = Э / (С + Ен * К),
где Эз – загальна ефективність природоохоронних витрат;
Э – повний річний ефект;
С – поточні витрати;
К – капітальні вкладення, що визначили ефект;
Ен – норматив ефективності капітальних вкладень.
Норматив Ен служить для приведення капітальних вкладень до річної розмірності, оскільки Ен = 1/Т, де Т – термін окупності капітальних вкладень. При середньому терміні окупності по народному господарству, рівному 8,3 років, норматив ефективності капітальних витрат Ен встановлюється у розмірі 0,12.Економічний ефект Е, або результат природоохоронних витрат, є економічний збиток, що запобіг, і додатковий прибуток від поліпшення виробничої діяльності підприємств в умовах кращої екологічної обстановки.
Э = ∆У + Д,
где ∆У – величина річного економічного збитку, що запобіг, від забруднення середовища;
Д – річний приріст доходу від поліпшення виробничих результатів.
Величина річного економічного збитку, що запобіг, від забруднення середовища ∆У визначається по формулі:
∆У = У1 – У2,
где У1 и У2 – величини збитку до проведення природоохоронного заходу і залишкового збитку після здійснення заходу відповідно.
Річний приріст доходу Д від поліпшення виробничих результатів може бути визначений таким чином:
n m
Д = ∑gj*zj - ∑ gi*zi,
j=1 i=1
где gj, gi – кількість продукції i-, j-го видів, що отримуються відповідно до і після здійснення оцінюваного заходу;
zj, zi – оцінка одиниці i-, j-й продукції.
Абсолютна економічна ефективність капітальних вкладень Ек в природоохоронні заходи визначається по формулі:
Эк = (Эг – С) / К,
где Эг – річний економічний ефект від впровадження природоохоронного заходу;
С – річні (поточні) витрати, необхідні для вмісту і обслуговування природоохоронних об'єктів;
К – величина капітальних вкладень.
Отримані в ході розрахунків показники ефективності капітальних витрат порівнюються з нормативними показниками. Дані напрями використання капітальних витрат вважаються ефективними, якщо розрахункові коефіцієнти ефективності Ек задовольняють умові Ек>Ен. Нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень в цілому по народному господарству останніми роками приймався рівним 0,12.
При розробці довгострокових прогнозів, програм з довкілля охорони в регіоні, при проектуванні різних природоохоронних заходів, виборі варіанту впровадження нової техніки або технології, направленої на екологізацію виробництва, використовується показник порівняльної (відносною) економічної ефективності природоохоронних витрат. Таким показником є мінімум сукупних витрат, тобто при виборі варіанту перевага повинна віддаватися варіанту з найменшою велічиной сукупних поточних витрат і капітальних вкладень, приведених до однакової розмірності за допомогою нормативу ефективності:
С + Ен * К → min,
где С – поточні витрати;
К – капітальні вкладення, що визначили ефект;
Ен – норматив ефективності капітальних вкладень.
Якщо проводяться заходи, що вимагають тривалого терміну реалізації капітальних вкладень (лісовідновлення, рекультивація земель і тому подібне), а також зміни в часі експлуатаційних (поточних) витрат, тоді переважний варіант визначається по формулі:
T
∑((Кn + Кgt + Сt) / (1 + Ен)t) → min,t=1
где Т – термін здійснення всіх заходів;
Кn – первинні капітальні вкладення в природоохоронні заходи;
Кgt – додаткові капітальні вкладення, необхідні для забезпечення нормальної роботи природоохоронних об'єктів в t-й рік (t = 1, 2, 3 …);
Сt – експлуатації експлуатаційні витрати t-го року;
Ен – нормативний коефіцієнт приведення різночасних витрат, що приймається відповідно до галузевих нормативів (зокрема, для витрат по промисловості, будівництву, комунальному господарству – 0,08, сільському господарству – 0,05, лісовому господарству – 0,03).
При розрахунках порівняльної ефективності капіталовкладень в охорону природи особливо поважно зіставляти варіанти по економічних результатах. Оскільки економічний результат природоохоронних заходів виражається в скороченні або запобіганні соціальному і економічному збитку від забруднення довкілля, порівнювані варіанти мають бути тотожні по мірі зниження рівня забруднення природного ресурсу, видам і величині втрат, що запобігли.
4. ПРІРОДООХОРОННІ ЗАХОДЬ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНІЙ СТАН КРАЇНИ
4.1 Безпосередні методі екологізації
Виходячи із специфіки впливу вуглевидобування і вуглепереробки на довкілля, основними природоохоронними заходами можуть бути:
· збільшення кількості і потужностей очисних споруд і підвищення їх ефективності як для водного, так і повітря басейнів у вуглевидобувних регіонах;
· інтенсивне використання у вугільній промисловості порідних відвалів і шлаконакопітелей для виробництва будівельних матеріалів, вилучення рідкоземельних елементів і т.п.;
· своєчасна рекультивація земель під сільгоспугіддя і лісонасадження.
Для запобігання шкідливому впливу підприємств вугледобувної промисловості на природні води необхідно провести наступні водозахисні акції: припинити скидати з шахт неочищену шахтну воду з механічними домішками; здійснити повне бактерійне очищення шахтних вод унаслідок реконструкції близько 400 водоочисних споруд; освоїти технологію демінералізації високомінералізованих шахтних вод; розробити екологічно обґрунтовані нормі і режимі скидань слабомінералізованних шахтних вод в річки і водоймища без нанесення шкоди їх фауні і питному водопостачанню; значно понизити вжиток пітної води для потреб виробництва за рахунок максимального використання для цих цілей шахтних вод. Для надійного забезпечення населення і сільського господарства вугледобувних регіонів чистою водою необхідно розробити і здійснити ряд організаційно-технічних заходів по прискоренню завершення будівництва каналу Дніпро-Донбас і введенню в експлуатацію водопроводу Дніпро – Західний Донбас з фільтрувальними станціями «Добропільська» і «Західна».