Смекни!
smekni.com

Техногенні катастрофи, як фактор загрози біорізноманіттю (стр. 4 из 5)

Джерело характеризується його природою й впливом, як функцією часу. Це визначається в конкретному випадку видом хімічних речовин на ділянці місцевості, їхньою рухливістю і концентрацією. Одна тільки концентрація дає мало даних про інтенсивність емісії, наприклад ризик при концентрації кадмію 500 частин/мл на ділянці, що є присутнім у вигляді хлориду, зовсім розрізняється від ризику через присутність того ж кадмію в концентрації 5 частин/мл, але у вигляді високо рухливого хлориду. Це має велике значення, оскільки на більшості ділянок містяться забруднюючі речовини у вигляді суміші і їхні властивості змінюються з часом. Особливо це важливо, коли починаються заходи і застосовуються технології по поліпшенню екологічного стану, а умови поступово змінюються. Прикладом цього може бути ситуація, коли в результаті зниження рівня ґрунтових вод перед виїмкою ґрунту відбувається відновлення рухливості важких металів при їхньому повторному окислюванні і перетворенні в розчинні речовини і їхньої наступної міграції уздовж шляхів конвекції, обумовленої процесом дренування. На рухливість забруднюючих речовин на ділянці впливають також фізичні фактори, такі як температура і тиск [18].

ДЖЕРЕЛО ЗАГРОЗИ - це та точка, у якій фокусується сприйняття ризику людьми, що аналізують дану проблему. Часто це потенційна небезпека на відповідній ділянці місцевості. Для характеристики ділянки використовується умовний опис, такий, наприклад, як хімічна авіабомба уповільненої дії чи передбачувана катастрофа. Однак ці уявлювані фактори повинні використовуватися при проведенні аналізу ризику.

Систематичне і кількісне застосування методології "джерело загрози - шлях проходження - об'єкт впливу" дає можливість перевести екологічні проблеми об'єкта впливу в характеристики емісії джерела. У свою чергу це дозволяє підійти до проблеми поліпшення етапу природного середовища з погляду маніпулювання характеристиками емісії джерела з мстою досягнення бажаного рівня на об'єкті впливу.

Для цього необхідно провести наступні кроки:

1. Перелічити всі можливі комбінації шляхів проходження "джерело загрози - шлях проходження - об'єкт виливу" включаючи ірраціональні і не обчислюванні.

2. Побудувати базу даних па основі наявної інформації, загального змісту, аналогічності ділянок і випадків чи лише простого припущення.

3. Використовувати базу даних і відповідну модель аналізу ризиків для оцінки негативного впливу джерела на об'єкти. При цьому більшість можливих зв'язків "джерело загрози - шлях проходження -об'єкт впливу" будуть виключені і залишаться тільки реалістичні комбінації.

4. Провести аналіз чутливості інших зв'язків з метою виявлення тих зв'язків, оцінки яких чутливі до параметрів, що погано вивчені (аналіз чутливості - фаза 1).

5. Провести аналіз ефективності витрат для випадків, коли не відомий той чи інший параметр із великим ступенем визначеності в порівнянні з вартістю повторної оцінки параметра (принцип вимагає вивчення).

6. Визначити параметри, що вимагають вивчення і повторити ступені, що стосуються даного питання поки не буде досягнута визначена довіра базі даних цього параметра.

7. Оцінити характеристики емісії джерела загрози, які б зменшили вплив на об'єкт нижче гранично припустимих значень.

8. Розробити схему розрахунків і витрат на управління заходами щодо поліпшення екологічної ситуації, що забезпечують досягнення таких характеристик емісій

9. Оцінка чутливості впливу на об'єкт у випадку похибок чи неспроможності розрахунків і застосування цієї схеми управління (аналіз чутливості - фаза 2).

10. У випадку істотної можливості невдач у розрахунках неприйнятного рівня, продовжувати проведення аналізу ефективності витрат, що необхідні для зменшення цієї можливості (вибірковий аналіз).

11. Підійти більш ніж на один цикл, якщо необхідно, до оптимальної стратегії керування.

Дуже доцільно формалізувати вищевказаний процес, так щоб він легко інтегрувався в операційне середовище на основі технології обробки інформації і у відповідну якісну систему.

Важливо підходити до вирішення проблеми екологічної оцінки виливу загроз відповідно до цієї методології. На багатьох ділянках є безліч джерел і доцільно визначити, чи будуть вони при аналізі розглядатися разом чи окремо.

Таким чином процес розрахунків може бути зведений до простого висновку про те, що використання процесів оцінки впливу на навколишнє середовище на основі аналізу ризиків для визначення стратегії управління необхідно фокусувати увагу при розрахунках на проблемі впливу на об'єкт аналізу, а не на саму ділянку місцевості.

2.3 Методологія, заснована на аналізі ризиків

На жаль, кожна методологія має свої обмеження і недоліки. Що стосується даної методології, то питання, пов'язані з її використанням доцільно розділити на три категорії.

Перша категорія питань, пов'язаних з методологією екологічноїоцінки на основі аналізу ризиків.

Є питання самої методології. Чи надійна ця методологія? Які ризики розглядаються як найбільш важливі? Які рівні ризику припустимі і хто і як це визначає?

Друге питання що вже згадувалося, пов'язане з невідповідністю баз даних. База токсикологічних даних явно недостатня, особливо для суміші хімічних речовин. Моделі майбутніх характеристик кривої емісії, механізми і міграція уздовж численних шляхів проходження речовин - усі ці питання залишаються без відповіді. Особливо важким питанням є включення цих невизначеностей у статистичну оцінку характеристик впливу [18].

Третя категорія технологічних питань відкидається через утруднення, що обумовлені невизначеностями в кожнім з елементів, що є складовими цієї проблеми. Ці питання будуть прояснюватися, тому що багато екологічних оцінок останнім часом ґрунтуються па цій методології, але тепер потрібно ще багато старання й уміння, щоб уникнути недовіри до неї. Вплив цього виявляється через дуже значні коефіцієнти запасу, що приходиться використовувати для того, щоб досягти задоволення самим твердим вимогам законодавчих органів, такі, як наприклад показники А, В, С, датського стандарту.

Найбільш серйозним питанням у даному випадку є можлива неправильна позиція інтересів і вчених на заходи, що пропонуються.

Труднощі методології - це недостатність досвіду багатьох у суспільстві, і розуміння в галузі проведення аналізу ризику. Все це ще ускладнюється тим фактом, що рідко можна провести чітку рису між чорним і білим у відповідях на прості відповіді, чи є це безпечним.

Ці питання можуть зважуватися тільки при наявності чітких і відпрацьованих процедур комунікацій, які б сприяли тому, щоб кожен знав, що в дійсності відбувається, і був задоволений тим, що його занепокоєння серйозне й адекватно сприймається.

Остання категорія проблем стосується самих інтересів. Для того, щоб методологія на основі аналізу ризику була підтверджена і прийнята, є декілька перешкод, які необхідно перебороти. Проте очевидні економічні переваги, отримані в результаті використання даної методології, роблять неминучим те, що ці перешкоди будуть переборені.

Ці перешкоди можна подолати тільки при керуванні екологічними ризиками, що є пріоритетними завідповідним критерієм оцінки, специфічним для кожного окремого випадку, а не для загальних висновків, а також при забезпеченні точного і надійного зв'язку між тими, хто пов'язаний з вирішенням цієї проблеми.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ЗАГРОЗ АНТРОПОГЕННИХ КАТАСТРОФ

3.1 Датський підхід до оцінки пріоритетності впливу загроз антропогенної діяльності на навколишнє природне середовище

У підході, що широко застосовується в Данії, вплив антропогенної діяльності на навколишнє природне середовище оцінюється за трьома пунктами [8]:

К - кількість або об'єм впливу на природне середовище. Наприклад, якщо не змінювати інші параметри, подвійний об'єм стічної води забруднює у два рази більше.

П - поширення певної речовини у навколишньому середовищі. Система оцінки дає більше балів великому та неконтрольованому розподілу, ніж маленькому тому що існує більше можливостей для роботи з забрудненням, при якому речовина не поширюється далеко.

Таким чином, ведеться розрізнення по глобальному ( висока оцінка ), регіональному ( середня оцінка ) та місцевому (низька оцінка) поширенню негативного антропогенного впливу.

Н - небезпечність. Деякі фактори впливу більш небезпечні для навколишнього середовища, ніж інші. Речовини також оцінюються за небезпечністю. Кожний з трьох факторів може отримати від одного до трьох балів, котрі потім помножуються:

(Кх П х Н = індекс загрози) (табл. 1).

Висока оцінка означає, що зусилля по боротьбі з цим впливом па навколишнє середовище стають найважливішими при розробці плану заходів і при відборі проектів в план екологічних заходів.


Таблиця 1. Комбінації балів при оцінці та пропозиціях

Оцінка Рівень проблеми (К х П х Н) Небезпечність
К П Н
3 3 3 27 Дуже небезпечно
3 3 2 Критична
3 2 3 18
2 3 3
3 2 2 Критична
2 3 2 12
2 2 3
3 1 3 Критична
3 3 1 9
1 3 3
2 2 2 8 Середня
3 2 1 Середня
3 1 2
2 1 3
2 3 1 6
1 2 3
1 3 2
2 2 1 Середня
2 1 2 4
1 2 2
3 1 1 Середня
1 3 1 3
1 1 3
2 1 1 Маленька
1 2 1 2
1 1 2
1 1 1 1 Маленька

Після виконання цих оцінок щодо негативних впливів на довкілля складається матриця для ранжирування впливів, згідно із якою і проводиться оцінка впливу на довкілля та біорізноманіття.