· життя створилося на Землі при космічних стадіях її історії в умовах, що не повторюються в пізніші геологічні епохи;
· життя було на Землі і в космічні епохи її минувшини, вона одвічна;
· життя, одвічне у всесвіті, з'явилося новою на Землі, її зародки приносилися в неї ззовні постійно, але зміцнилися на Землі лише тоді, коли на Землі виявилися сприятливі для цього можливості” . Цей механізм привнесло життя на землю відомий як ідея панспермії.
Інша точка зору, висунута і розроблена, зокрема, академіком А.І. Опаріним вам відома з шкільного курсу біології. Вона полягає в тому, що первинно жива речовина все-таки виникла з неживого в особливо сприятливих для цього умовах дна мілководих теплих морів катархея, води яких були багаті складеними органічними речовинами неорганічного походження. Там і могло початися утворення подвійних сахарофосфатних спіральних ниток високополімерних нуклеинових кислот із закріпленими на них підставами, “кодами”, що служать, для подальшого синтезу білків. Ці нитки, за деяких зовнішніх умов могли розвертатися в одинарні спіралі і синтезувати на кожній з них бракуючи другу спіраль, тобто породжувати пару собі подібних, передаючи їм ін.-формацію, закладену в підставах. Подібні полімери, що забезпечують достатньо тривале збереження і відтворювання вже можна розглядати як первинні організми. Їх розвиток, у свою чергу, виключив умову подальшого самозародження життя. Енергетичними джерелами подібного процесу могли служити грозові розряди, енергія діючих вулканів або, можливо – ультрафіолетового випромінювання не стримуваного озоновим екраном.
Подібні умови і ефекти, що нагадують перетворення природних неорганічних хімічних з'єднань в органічні, були знайдені в гарячих газах курильського вулкана Алаїд, в гідротермальних розчинах джерел Камчатки і Курильських островів, змодельовані в лабораторних умовах. Складні органічні речовини, аж до амінокислот, і синьо-зелених водоростей знайдені у ряді кам’яних метеоритів, зокрема, так званих вуглистих хондритах.
Генетичні основи еволюції. Будь-який організм містить в собі інформаційний запас розвитку, який визначається що міститься в ньому генетичним матеріалом, успадкованим від організмів попереднього покоління. Одиницями такого генетичного матеріалу (і інформації) є гени. Проте гени можуть нести не тільки схожі риси, але і відмінності, викликані спадковими зміною генетичного матеріалу, званою мутаціями. Мутації можуть, у свою чергу, викликатися помилками при копіюванні генетичного матеріалу, виникати в результаті хімічної дії або випромінювання. Вони випадкові, вельми рідкісні (лише у декількох особин одна на 100 000) і в більшості випадків несприятливі для свого носія.
Крім мутаційної, мінливість також виникає в результаті змішування генів при статевому розмноженні, тому що кожний нащадок одержує половину Генів від кожного з батьків. Загальна сума всіх генів, що є у даної популяції складає її генофонд.
Можна оцінити, скільки разів зустрічається той або інший ген в даній популяції і визначити частоту його зустрічається, наприклад в першому і другому поколінні. Різниця покаже нам зміни в генетичній фундації, тобто еволюцію, що відбувається в популяції. Під популяцією в екології розуміється сукупність організмів одного вигляду, в тому або іншому ступені ізольована від інших таких же сукупностей, здатна тривало існувати на єдиній території, самовідтворюватися і змінюватися унаслідок переважного розмноження тих або інших груп що входять в її склад особин. Таким чином, еволюція популяції є зміна частоти зустрічається одного або декількох генів в даній популяції, від покоління до покоління. Еволюціонуючи компоненту тобто компоненту, що змінюється в часі, визначає популяцію, а не окремий, входить в неї організм. Проте, накопичення змін частоти деяких генів в генофонді протягом багатьох поколінь може привести до різких змін і в популяції.
Знахідки організмів, нині не існуючих на Землі, переконували в тому, що в різний час Землю заселяли різні їх види. Геолог Чарльз Лейаль опублікував в 1830 р. перший том “Підстави геології”, в якій доводив поступовість геологічного розвитку Землі.
В 1809 р. Жан Батист де Ламарк висунув ідею, що організми протягом всього свого життя можуть придбавати ознаки, що підвищують їх пристосованість до середовища незаселеного, ці ознаки вони можуть передавати своїм нащадкам. Суть цієї теорії, що отримала назву ламаркізм, частіше за все ілюструють прикладом з шиєю жирафи. Оскільки жирафам постійно доводилося ви--тягати шию, щоб дотягнутися до листя на деревах, міркував Ламарк, то їх шиї витягувалися і вони передавали таку подовжену шию своїм нащадкам.
Проте незабаром з'явилася революційна теорія еволюції шляхом природного відбору висунута Чарльзом Дарвіним і Альфредом Расселом Уоллесом.
Примітно, що за декілька днів до того, як Ч. Дарвін готувався передати свій доклад у видавництво, Альфред Рассел Уоллес прислав йому свій нарис, присвячений питанням еволюції. Тим часом ідеї, що відносяться до еволюції, були практично ідентичні і Лейаль настояв на тому, щоб той і інший матеріали були опубліковані спільно. Відповідно в 1858 р. ними і була висунута теорія еволюції на засіданні лондонського Лінєєвського суспільства. А в 1858 р. була опублікована монографія Ч. Дарвіна “Походження видів” в якій була описана еволюція на основі механізму природного відбору. Книга була ілюстрована численними прикладами і викликала безліч суперечок, бо суперечила біблійним положенням про походження видів і затверджувала, що еволюція може відбуватися і без втручання людини або божественного початку.
Як класичний приклад природного відбору і перетворення вигляду, що відбувається на рівні популяції, була розглянута зміна кольору метелика березового п'ядуна на півночі Англії в результаті розвитку там промислового виробництва. Біологи звернули увагу на те, що метелики сірого кольору за останні 100 років сталі порівняно рідкісні і були заміщені метеликами чорного кольору. Особливо помітно це було поблизу крупних промислових міст. Причина такого зсуву кольору була імовірно пов'язана із загибеллю світло-сірих лишайників і почорнінням стовбурів дерев від кіптяви, що утворюється при спалюванні вугілля. Білі метелики були краще видні на темних стовбурах дерев і в першу чергу ставали жертвами птахів.
Був виконаний класичний експеримент – вирощено в лабораторії і помічено велику кількість чорних і світлих метеликів, які були випущені на волю в забрудненій і незабрудненій місцевості. Відсоток виловлених чорних метеликів був удвічі вищим в забрудненій місцевості, ніж незабрудненої. З другого боку, в незабрудненій місцевості птаха виловили на очах у спостерігачів чорних метеликів удвічі більше, ніж світлих. Отже, в забрудненій місцевості птахи поїдають більший відсоток метеликів, що містять ген світлого забарвлення і більший шанс вижити до статевої зрілості і залишити потомство належить метеликам, несучим ген сірого забарвлення.
Модель поступової еволюції не укладається в наявні палеонтологічні матеріали, зокрема схожість багатьох дуже стародавніх організмів з сучасними. Здавалося б, вони, ці організми, повинні були б змінитися більш істотно. І навпаки, буквально за декілька тисяч літ з'являлися нові види. На цій підставі була розроблена модель переривистої еволюції, що суміщала в собі можливість повільного еволюційного розвитку з революційним вибуховим.
1. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология: Учебник для вузов. -М.: ЮНИТИ, 1998. - 445 с. [1, 3, 5]
2. Вронский В.А. Прикладная экология: Учебное пособие для студ. Вузов. Ростов н.Д.: Изд-во "Феникс", 1996.- 512 с. [3]
3. Геоэкология урбанизированных территорий / Сб. Трудов Центра практической геоэкологии.- М.: ЦПГ, 1996.-130 с., англо-русский геоэкологический словарь.[8]
4. Гидрогеология. Охрана водных ресурсов. Экология. Гидрология. Эколого-гидрогеологический словарь/ Т.Бохенска, А.К.Бродский, А.Н.Воронов и др.; Под ред. А.Н.Воронова. - СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1996. - 160 с.
5. Зигмунд Фрейд: Хроника-хрестоматия: Учебн. Пособие / Составители Луков В.А., Луков В.А. –М.: Флинта: Московский психолого-социальный институт, 1999.-416 с.[15]
6. Келлер А.А., Кувакин В.И. Медицинская экология.- СПб.: "Петроградский и Ко", 1998.- 256 с[12]
7. Кормилицын В.И., Цицкишвили М.С., Яламов Ю.И. Основы экологии. Учебное пособие. М.: МПУ, 1997. - 368 с. ил.[4, 5]
8. Кузнецов В.И., Идлис Г.М., Гутина В.Н. Естествознание. М.: "Агар", 1996.- 383 с.[6]
9. Петрова П.Г. Экология, адаптация и здоровье (особенности Среды обитания и структуры населения Республики Саха)/ Под редакцией Н.А.Агаджаняна.- Москва-Якутск, 1996.- 272 с.[11, 12]
10. Экология: Учебник для технических вузов /Цветкова Л.И., Алексеев М.И. и др.; Под ред. Л.И.Цветковой.-М.:Изд-во АСВ; СПб.: Химиздат, 1999.-488 с.