Смекни!
smekni.com

Екологічні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС (стр. 4 из 7)

За період 1986-2005 роки в Україні з приводу раку щитоподібної залози прооперовано 3901 особу, яким на момент аварії було від 0 до 18 років.

Статистика свідчить, що більш як 70% (2801 особа) прооперованих з приводу раку щитоподібної залози становлять хворі, яким на момент аварії було від 0 до 14 років.

Рівень захворюваності на рак щитоподібної залози в Україні серед зазначеної популяції населення, за попередніми даними, залишається на рівні показників попередніх 6 років.

Зв'язок зростання захворюваності на рак щитоподібної залози з чорнобильською катастрофою підтверджує також географічний розподіл випадків цієї патології у дітей України. Більш як 60% осіб, які захворіли на рак у дитячому віці, на час аварії мешкали в найбільш забруднених північних регіонах країни, - Житомирській, Київській, Чернігівській областях. Первинна захворюваність на рак щитоподібної залози у цих областях після аварії в 10 разів перевищує цей показник на решті території України. На підтвердження зв'язку між аварією на ЧАЕС та зростанням захворюваності на рак щитоподібної залози свідчить також і наявність залежності рівня цієї патології від дози опромінення залози: у більшості хворих, прооперованих з приводу цього захворювання, доза була більшою за 100 сГр.

Наведені дані переконливо свідчать про необхідність проведення довгострокового скринінгового обстеження осіб, які на момент аварії були в дитячому та підлітковому віці та проживали на територіях, забруднених радіоактивним йодом. Тим більше, що за науковим прогнозом післядія "чорнобильського" йоду триватиме ще приблизно 10-15 років. Такий скринінг вівся впродовж 2005-2006 років.

За останні 5 років спостерігається незначне підвищення показника захворюваності дітей з 1382,6 до 1449,7 на 1 тис. дитячого населення. Підвищення відбулося насамперед за рахунок хвороб органів дихання, які завжди посідають перше місце у структурі захворюваності, незначного зростання кількості хвороб шкіри та підшкірної клітковини, вроджених вад розвитку. В останні три роки стабілізувалися показники захворюваності постраждалих дітей за такими класами, як хвороби органів травлення, нервової, ендокринної систем, крові та кровотворних органів, хоча за 24 років у цілому відзначається їх зростання у 2-2,5 рази.

За післяаварійні роки інвалідність, пов'язану з наслідками чорнобильської катастрофи, отримали понад 120 тис. осіб. На обліку в лікувальних закладах перебуває 82 924 інваліди дорослого віку та 1836 дітей до 14 років включно й інваліди з дитинства.

Показники смертності дорослого постраждалого населення, як і показники захворюваності, дещо підвищилися порівняно з минулим роком і становлять 19,4 на 1 тис. постраждалого населення (у 2004 році - 19,33). Структура смертності залишається незмінною і не відрізняється від такої у непостраждалого населення.

Смертність дитячого населення також залишається практично на одних і тих само показниках - 0,62-0,68 на 1 тис. відповідного контингенту. Минулого року відбулося зниження показника дитячої смертності до 0,54.

У структурі дитячої смертності перше місце постійно утримують травми та отруєння, які минулого року забрали життя 89 дітей із 222 померлих, вроджені вади розвитку та злоякісні новоутворення.

Дані по захворюваності потерпілих за 1999-2007 роки наведені у таблиці 2.1.


Таблиця 2.1. Показники захворюваності потерплих у динамиці за основними класами хвороб (випадки на 1000 осіб).

Найменування класів хвороб Зареестровано захворювань Темп приросту, %
1999 р. 2000 р. 2007 р. 2007 р. до 1999 р.
Хвороби системи кровообігу 1552,5 1895,6 2135,6 37,6
Хвороби органів травления 861,1 1145,6 1356,5 57,5
Хвороби нервової системи 1033,9 1126,6 1195,6 15,6
Хвороби органів дихання 478,4 778,5 618,3 29,2
Хвороби ендокринної системи, розлади харчування, порушення обміну речовин 265,4 281,6 331,2 24,8
Хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини 231,5 332,3 444,8 92,1
Хвороби сечостатевої системи 151,2 196,2 224,0 48,1
Новоутворення 40,1 34,8 41,0 2,2
ІНШІ 188,3 212,0 287,1 52,5
Усього 4802,5 6003,2 6634,1 38,1

З таблиці видно, що темп приросту показників 2007 року по відношенню до 1999 року загалом склав 38,1%, при цьому найбільший темп приросту захворюваності спостерігався по хворобам кістково-м'язової системи та сполучної тканини (92,1%) і хворобам органів травлення (57,5%).

Станом на 1 січня 2008 року в Україні проживало 2 млн. 526 тис. 216 громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, у тому числі:

- учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - 297 тис. 850 осіб;

- потерпілих від аварії на ЧАЕС - 1 млн. 636 тис. 319 осіб;

- дітей, віднесених до потерпілих від Чорнобильської катастрофи - 589тис. 455 осіб.

2.2 Дія основних радіоактивних речовин на здоров’я людини

В умовах постійного надходження цезій накопичується в органах і тканинах до певної межі. Спочатку процес протікає інтенсивно, потім поступово загасає, і наступає рівноважний стан, коли, незважаючи на присутність нукліда в навколишньому середовищі, його вміст в організмі залишається постійним. Час досягнення такої стабілізації залежить від виду тварин і їх віку. При цьому, чим старше тварина, тем у менших кількостях радіоцезій накопичується в органах і тканинах. Рівноважний стан у корів наступає приблизно до кінця місяця, в овець і кіз - через 10 днів. У людини радіоактивний цезій накопичується в організмі й у м'язовій тканині, зокрема, у пропорції 94:68, а рівноважний стан установлюється через 431 добу. Виводиться 137Cs в основному через нирки й кишечник. Протягом першого місяця після припинення надходження організм позбувається приблизно від 80% введеної кількості, причому процес виведення супроводжується повторним усмоктуванням значних кількостей цезію в кров у нижніх відділах кишечнику. За даними Міжнародної комісії з радіологічного захисту, біологічний період виведення половини накопиченого 137Cs для людини прийнято вважати рівним 70 добам. Виведення нукліда залежить від багатьох факторів (фізіологічного стану, харчування та ін.): у п'яти випадково опромінених людей біологічний період виведення суттєво різнився й становив 124, 61, 54, 36 і 36 діб. При рівномірному розкладі 137Cs в організмі людини з питомою активністю 1 Бк/кг потужність поглиненої дози, за даними різних авторів, варіює від 2.14 до 3.16 мкГр/рік. Для немовлят при однаковій питомій концентрації нукліда значення дози в 2.3 рази нижче,0, чим у дорослої людини. 137Cs високо токсичний незалежно від шляху надходження його в організм. Біологічна ефективність радіонукліда при зовнішньому й внутрішньому опроміненні в порівнянних поглинених дозах практично однакова. Відносно рівномірний розклад інкорпорованого нукліда в організмі приводить, як і при зовнішньому опроміненні, до рівномірного опромінення органів і тканин. Цьому сприяє також велика проникаюча здатність γ-квантів його дочірнього нукліда 137mBa (Eγ = 0.662 МеВ): довжина пробігу їх у м'яких тканинах людини досягає приблизно 12 см. У дослідах у пацюків гострі, підгострі й хронічні ураження розвивалися при введенні 137Cs у кількості 0.8; 0.65 і 0.37 МБк/г відповідно. При гострих поразках тварини гинули через два-три тижні, коли організм отримував дозу близько 30 Гр. Навпаки, у кількості 0.08-0.13 МБк/г цезій уже не впливав на тривалість життя пацюків. У людини можна чекати розвиток радіаційних уражень при надходженні цезію в ще менших питомих кількостях (у два-три рази в порівнянні із собаками), коли поглинена доза перевищить приблизно 2 Гр. Рівням надходження в 148, 370 і 740 МБк відповідають легка, середня й важка ступені ураження, хоча променева реакція відмічається вже при одиницях МБк. Ці висновки зроблені в результаті клінічних спостережень за людьми, що постраждали в різних ситуаціях. Складна ситуація склалася в регіонах радіоактивного забруднення в результаті вибуху на Чорнобильській АЕС. Після розпаду радіоактивного йоду, який був критичним нуклідом у початковий період, основним джерелом зовнішнього й внутрішнього опромінення населення став радіоактивний цезій. Дози опромінення залежать від щільності забруднення територій і ефективності заходів захисту. В основної частини населення вміст 137Cs в організмі, за даними дозиметричних вимірювань, знаходиться в межах тисяч Бк, що спричиняє опромінення з потужністю дози в межах часток одиниць сГр/рік. Опромінення в таких малих дозах не викликає ні гострих, ні хронічних уражень, однак у віддалений термін можуть проявитися онкогенні й спадкоємні ефекти. При збільшенні дози опромінення до 1 сГр, за оцінками Міжнародної комісії з радіологічного захисту, кількість онкологічних захворювань може скласти 730 випадків на 1 млн. чоловік. Це - незначна величина в порівнянні зі спонтанним рівнем онкологічної захворюваності (смертність від раку досягає 125 тис. на 1 млн. людей) і спадкоємної патології (кожна десята народжена дитина), однак в останні роки число онкозахворювань збільшилося на 2-3%.