Для області характерний рівнинний ландшафт. У її північно-східній частині розташована Придніпровська низовина, на півдні - Придніпровська низовина, що переходить у Причорноморську. Південно-східну частину займає Приазовська височина, а уздовж узбережжя простираються довгі вузькі піщані коси, намиті морем. Мінеральні ресурси представлені багатими покладами рудних корисних копалин, зокрема залізних і марганцевих. [1]
Запорізька область розташована в степовій зоні. Майже вся територія розорана. Ґрунтовий покрив досить одноманітний. Домінують чорноземи звичайні, малогумусні, що складають приблизно 75 % загальної площі ПСГР. Приуроченість цього природно-сільськогосподарського району до Азовського плато з його ерозійно-небезпечним рельєфом обумовила формування на значних площах змитих чорноземів, які складають більше половини площі. Крім того, для цих ґрунтів характерна руйнівна дія вітроерозійних процесів. Також в структурі ґрунтового покриву ПСГР знаходяться чорноземи на щільних глинах, головним чином несолонцюваті і слабосолонцюваті. Слід відмітити, що в складі загальної площі цих ґрунтів 93,0 % - у ріллі. Досить значні площі займають ґрунти, які приурочені до річкових заплав, днищ балок – лучні і чорноземно-лучні, переважно засолені і солонцюваті, а це спричинює загрозу розвитку ерозійних процесів в районі. [7]
Запорізька область розташована на Українському щиті, що є піднятою ділянкою платформи. По розмаїтості й багатству мінерально-сировинних ресурсів область займає одне із провідних місць в Україні. Відповідно до державного балансу запасів в області налічується 25 видів корисних копалин, розвідано 131 родовище, 114 родовищ враховано Державним балансом України, з яких 36 перебуває в експлуатації. [13]
1.6 Рослинний та тваринний світ
Природна степова рослинність збереглася лише по схилах ярів і балок. Ліси (клен, дуб, ясен, берест, уздовж рік - тополя, у лісосмугах - біла акація) і чагарники займають 1,8% території області. Площа полезахисних лісосмуг близько 40 тис. га. [13]
Для тваринного миру характерні лисиця, заєць-русак, вовк, звичайний хом'як, звичайна полівка; із птахів - переспівав, дрохва, дикі качки й сірий гусак, степовий і польовий жайворонки, болотна сова; з риб (в Азовському морі) - тюлька, хамса, осетер, севрюга, білуга й інші, у ріках - лящ, судак, щука, окунь.
Розділ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1 Мінеральні ресурси (надра) Запорізької області
Мінеральні ресурси представлені багатими покладами рудних корисних копалини, зокрема залізних і марганцевих. Частка регіону в сумарних запасах мінеральної сировини в Україні складає:
пегматит – 88,06%,
апатит – 63,42%,
марганцева руда – 69,1%,
вторинні каоліни – 22,9%,
вогнетривкі глини – 8,6%.
У регіоні перебувають значні запаси залізних і марганцевих руд, гранітів. Запорізька область поставляє на внутрішній і зовнішній ринки залізну руду, каоліни, вогнетривку глину, формувальні піски, будівельні й лицювальні камені. Визначено перспективи розробки нових видів корисних копалин: газу, графіту, золота й алмазів. Регіон має перспективні газові родовища, основним з яких є Приазовське газове родовище. На території Васильєвського й Токмакського районів перебуває одне з найбільших у світі Більше - Токмакське родовище марганцевих руд. За геологічним даними запаси руди становлять 70% від запасів України. Середній уміст марганцю в руді - 25,8% (для порівняння: на Нікопольському родовищі - 23%). [5]
2.1.1 Технологічні особливості видобутку та переробки мінеральних ресурсів
Пегматит — різнозерниста, переважно крупнокристалічна магматична гірська порода (або мінеральний комплекс).
Форма залягання. Жили, штоки, лінзи. Розміри пегматитових жил сильно варіюють і можуть досягати декількох кілометрів в довжину при декількох метрах у потужності. Окремість — пласт.
Власне гірська порода «пегматит» (письмовий граніт) використовується як недорогий камінь для виробів. Пегматитові жили є основним джерелом польових шпатів для керамічної і скляної промисловості. Порожнечі центральних частин пегматитових жил часто містять слюду і п'єзокварц — для електротехнічної промисловості, а також коштовні камені. У них містяться рідкометальні і рідкоземельні мінерали, а також (сподумен, берил, колумбіт, танталіт, лепідоліт, каситерит, поллуцит і ін.).
Апатит — мінерал класу фосфатів. Безводний фосфат кальцію острівної будови.Безбарвний, білий, жовтий тощо. Блиск скляний, жирний полиск.
Поширений як акцесорний мінерал багатьох магматичних порід і пегматитів. Зустрічається у контактово-метасоматичних утвореннях, гідротермальних жилах, є основною складовою частиною фосфатів. В Україні є в Запорізькій, Харківській, Чернігівській, Івано-Франківській та інших областях. Сировина для вироблення добрив.
Каолін. У 1998 р. розроблялося 22 родовищ первинного і лужного каоліну. Вторинні каоліни добували на 5 родовищах (Полозькому, Кіровоградському, Володимирівському, Новоселицькому і Мурзинському) відкритим способом. З виробництва каоліну Україна станом на 2000 р. займала 3-є місце в світі (США – 28%, Колумбія – 22%, Україна – 18%).
Марганцеворудна промисловість України – найпотужніша в світі. В кінці ХХ ст. країна добувала близько 29% світового обсягу марганцевих руд. В запорізькій області видобувають 69,1% від запасів України. Застосовуються системи розробки довгими стовпами з виїмкою руди механізованими комплексами. На відкритих роботах використовуються одноківшеві і роторні екскаватори. Руда збагачується на фабриках, оснащених мийними, відсаджувальними, флотаційними машинами, магнітними сепараторами і інше. Концентрати оксидних руд містять 37-45 % Mn, а карбонатних – 29-31 %. Основні споживачі концентрату – підприємства чорної металургії. Частина продукції йде на експорт.
Видобуток вогнетривких глин в кінці ХХ ст. вівся на 8 родов. – Новорайському, Пологському, П’ятихатському, Часів-Ярському, Веселівському та ін. Видобуток здійснюють відкритим способом. Потужність розкриву від 4 до 40 м, продуктивних пластів 0,5-20 м. Використовуються роторні і крокуючі екскаватори, комплекси машин безперервної дії. [14]
2.1.2 Екологічні проблеми використання мінеральних ресурсів
Пошкодження геологічного та всього природного середовища відбувається при пошуках корисних копалин – на стадії геологорозвідувальних робіт. Сучасні свердловини можуть досягати глибини кількох кілометрів. При бурінні таких свердловин на поверхню Землі піднімаються великі об’єми гірських порід, які захаращують і забруднюють околиці місце розташування свердловин. Залишені у вигляді відвалів ці техногенні відклади розмиваються дощовими й талими водами і забруднюють навколишню територію шкідливими для живих організмів сполуками.
При бурінні свердловин часто використовують бурові розчини, до складу яких входять водорозчинні солі, органічні речовини та різноманітні обважнювачі, які забруднюють не лише земну поверхню в місцях буріння свердловин, а й підземні водоносні та водопроникні горизонти. Атмосфера інтенсивно забруднюється у процесі бурових робіт. При бурінні глибоких свердловин кількість вихлопних отруйних газів двигунів бурових установок сягає близько 260 000 м 3 на добу.
Поверхневі розвідувальні виробки: шурфи, канави тощо активізують ерозійні процеси, стимулюють яроутворення, яке вилучає із сільськогосподарської сфери значні площі родючих земель. Крім того, в місцях проведення геологорозвідувальних робіт грунтоворослинний покрив, як правило, сильно пошкоджується транспортними засобами, забруднюється нафтопродуктами, засмічується виробничими та побутовими твердими відходами. Ці явища дуже поширені в Запорізькій області, тому що рельєф цієї місцевості є ерозійно-небезпечним.
При видобутку корисних копалин діють ті самі фактори руйнування середовища, як і при геологорозвідувальних роботах, але в значно більших масштабах. При підземному видобутку твердих корисних копалин підземні гірські виробки (штреки, штольні тощо), як правило, залишаються незабутованими (тобто незаповненими) відпрацьованою породою і над ними починається осідання земної поверхні, що захоплює великі території. Це осідання часто супроводжується заболочуванням земель, яке виводить їх частково або повністю зі сфери природокористування. Крім того, при видобутку та збагаченні твердих корисних копалин на поверхні Землі накопичуються величезні маси гірських порід, позбавлених корисних копалин, але все ще збагачених ендогенними мінералами. Ці нагромадження техногенних відкладів у вигляді териконів або відвалів вилучають із природного кругообігу значні площі, псують навколишні ландшафти, а при розмиванні дощовими й талими водами забруднюють навколишнє середовище шкідливими для живих організмів хімічними елементами. Особливо небезпечні нагромадження радіоактивних порід.
При видобутку корисних копалин відкритим способом (для Запорізької області це марганцеворудна промисловість) геологічне середовище порушується виїмками гірських порід – кар’єрами, площа яких може досягати десятків квадратних кілометрів, а глибина – сотень метрів. Щоб запобігти затопленню кар’єру, з метою пониження рівня підгрунтових вод кар’єр оточують колом гідрогеологічних свердловин, з яких безперервно викачують воду. Якщо у навколишніх товщах гірських порід містяться легкорозчинні відклади (вапняки, гіпси, ангідрити, кам’яна сіль тощо), такі відкачки сприяють розчиненню їх і утворенню глибинних карстових порожнин, які стають причиною виникнення карстових провалів на прилеглих до кар’єру територіях. [8], [9]