Для контролю за меліоративним станом земель необхідно передбачити мережу контрольних свердловин і засоби виміру витрат води. При площі системи більше 20 тис. га додатково слід організувати лабораторний контроль за вологістю і засоленням грунтів, якістю зрошувальних і дренажних вод з засобами автоматичної обробки інформації, а також метеорологічні станції та водобалансові ділянки.
Сучасні вимоги екологічного контролю зумовлюють необхідність організації ґрунтового моніторингу на великих зрошувальних системах, який має базуватись на достовірній діагностиці стану грунтів. Ґрунтовий моніторинг повинен передбачати спостереження за зміною структури ґрунтового покриву, трансформацією земельних угідь, оцінкою темпів зміни основних властивостей грунтів (гумусу, рН, ємкості поглинання, фізичного, водного, повітряного та харчового режимів, забруднення грунтів пестицидами, біологічної активності грунтів). Ґрунтовий моніторинг повинен включати оцінку інтенсивності процесів ерозії, показників меліоративного стану (якості зрошувальних вод, рівня залягання і мінералізації ґрунтових вод, засоленості грунтів та порід зони аерації, розвитку процесів вторинного засолонцювання), а також оцінку вторинної родючості земель.
Тепер такий підхід тільки позначається, але надалі ґрунтовий моніторинг стане основною ланкою функціонування меліоративних систем, а його розробка — обов'язковою складовою частиною матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище об'єктів меліоративного будівництва. Актуальність грунтово-екологічного моніторингу значно зростає при зрошенні стоковими та дренажно-скидними водами. Особливу увагу необхідю приділити вибору території для зрошення стічними водами для запобігання розміщенню систем на заплавних землях і болотяних масивах низинного типу, в районах виклинювання водомістких горизонтів, місцях виходу на поверхню сильно тріщинуватих та закарстованих порід, зонах санітарної охорони джерел водопостачання і територіях санітарної охорони курортів, а також в умовах незахищених ґрунтових вод і на ділянках з схилом більше 0,02. При розгляді проектів зрошувальних систем, розташованих на чорноземних грунтах, необхідно враховувати, що експертній оцінці підлягають рішення визначення придатності води для зрошення з дотриманням таких умов:
використання економних режимів зрошення;
виключення крупнокраплинного зрошування;
застосування оптимальних норм удобрювання;
підтримання оптимальних глибин ґрунтових вод (5 м і більше).
Література
1. Дмитренко І.А. Екологічне право України. Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001.
2. Екологічна експертиза: Право і практика / За ред. Андрейцева В.І., Пустовойта М.А. – К.: Урожай, 1992. – 208 с.
3. Екологія і закон: Екологічне законодавство України. У 2-х книгах / За ред. Андрейцева В.І. – К.: Юрінком, 1997. 8. Ільніцька Н.В. Основи екологічного права. – Львів, 1997.
4. Краснова М.В., Позняк Е.В. Правове забезпечення екологічної безпеки: роль науково-правового фактору. // Право України. -2000, -№3.
5. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення / А.Б. Качинський. – К.:НІСД, 2001. – 312 с.
6. Малишко М.І. Основи екологічного права України. – К.: МАУП, 1999.