Смекни!
smekni.com

Аграрно-тваринницький комплекс та його вплив на навколишнє середовище (стр. 3 из 3)

Для підвищення родючості землі людина використовує хімічні добрива, для знищення небажаних рослин і тварин - хімічні пестициди. Термін «пестициди» охоплює всі хімічні сполуки, що використовуються людиною для знищення рослин і тварин або контролю за ними, включаючи гербіциди, які використовуються для знищення бур'янів. Всі пестициди, а їх використовується близько 2000 різних видів, мають деякі загальні характеристики. Вони високотоксичні і мають подвійну дію: безпосередньо вбивають живий організм і в той же час знищують джерело їжі для іншого. Важливим фактором використання гербіцидів і пестицидів є їх вплив на грунт. Ці хімічні речовини під впливом грунтових мікроорганізмів здатні трансформуватися в інші, але можуть також і впливати на склад грунту.

Добрива та пестициди через грунт забруднюють продукти харчування, що позначається на здоров'я людини.

За Законом РРФСР «Про охорону навколишнього природного середовища» за перевищення норм вмісту хімічних речовин в продуктах харчування винні особи притягуються до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

З метою охорони здоров'я людини і навколишнього середовища від шкідливого впливу хімічних засобів Закон про охорону здоров'я громадян від 12 липня 1993 р. забороняє без відповідного дозволу МОЗ РФ застосування нових хімічних засобів і стимуляторів росту.

Чинне законодавство передбачає цілу низку правових заходів охорони сільського господарства від шкідливого впливу навколишнього середовища. Тим самим забезпечується її охорона від тих негативних змін, які виникають в результаті діяльності промислових, будівельних і інших підприємств.

Так, відповідно до водним законодавством сільгосппідприємства мають право на пред'явлення позову про відшкодування шкоди, заподіяної посівам, грунтам забрудненням навколишнього середовища стічними водами неочищеними та іншими відходами виробництва; відповідно до Закону про охорону атмосферного повітря - про відшкодування втрат у врожаї сільськогосподарських культур, що відбулися в результаті забруднення сільгоспугідь неочищеними і не знешкодженими викидами промислових підприємств. Земельний кодекс РФ передбачає обов'язок підприємств, діяльність яких пов'язана з порушенням грунтового покриву, знімати, зберігати і наносити родючий шар грунту на рекультивуються землі або малопродуктивні угіддя, а також після закінчення необхідних робіт приводити земельні ділянки у стан, придатний для їх використання за призначенням. Важливою мірою, спрямованої на охорону сільськогосподарських угідь, є відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва при вилученні земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб. Велике значення має також вимога, що стосується недопущення нанесення шкоди сільськогосподарському виробництву потрави посівів дикими тваринами.

Якщо несільськогосподарські об'єкти надають лише індустріальне тиск на екосистеми, що перебувають у сфері їх впливу, то сільськогосподарське виробництво має більш глибинні наслідки як для навколишнього середовища, так і для суспільства.

По-перше, сільськогосподарський фон не менш екологічно агресивний для природи, ніж промисловий. Тому навколо тваринницьких комплексів і ферм встановлюються санітарні зони шириною від 1,5 до 2 км.

По-друге, сучасне сільськогосподарське виробництво супроводжується застосуванням значної кількості агрохімікатів.

По-третє, функціонування сільськогосподарських виробничих систем не замикається в собі, як це відбувається в промислових системах, а вторгається у функціонування природних процесів. Так, землеробство змінює природні процеси в грунтах, що знаходяться у сфері господарської експлуатації, примушуючи їх давати позитивні або негативні результати (підвищення або зниження грунтової родючості, припинення або розвиток ерозійних процесів тощо). У силу цього сільськогосподарське виробництво при неправильній його організації може призвести до значних негативних процесів у функціонуванні екологічних систем, що знаходяться в сфері впливу агропромислового комплексу.

По-четверте, порушення взаємодії суспільства і природи в сфері сільськогосподарського виробництва в кінцевому рахунку може значно позначитися на здоров'я населення. Так, хімізація землеробства призводить до порушення низки природних геохімічних і біохімічних процесів, оскільки зростання врожайності сільськогосподарських культур супроводжується виносом з грунтів все більшої кількості мінеральних речовин, перш за все калію, фосфору, азоту і металів.

Законодавством передбачено три основних види вимог до об'єктів сільськогосподарського виробництва:

а) вони повинні бути екологічно безпечні самі по собі;

б) технології та прийоми сільськогосподарських робіт повинні бути максимально екологізованих, вплетені в природні процеси експлуатованих природних об'єктів;

в) вироблена сільськогосподарська продукція повинна бути безпечною для людського здоров'я. Виробництво її, а також транспортування і зберігання дозволяються при дотриманні санітарно-гігієнічних правил і норм.

Поряд із зазначеними вимогами законодавства встановлена правовий захист:

а) природних об'єктів - від шкоди, одержуваного в результаті сільськогосподарської діяльності. Так, органам, які здійснюють державний контроль за використанням земель, дано право припиняти ті агротехнічні роботи сільгосппідприємства, які можуть призвести до процесів, що знижує родючість грунтів; права сільськогосподарських підприємств та інших користувачів землі як землекористувачів можуть бути обмежені, якщо їх виробництво завдає шкоди природним об'єктам і тощо;

б) самої сільськогосподарської діяльності - від шкоди, завданої несільськогосподарської сферою виробництва. Наприклад, підприємства, які заподіяли сільськогосподарським угіддям шкоди в результаті забруднення атмосферного повітря виробничими викидами, зобов'язані відшкодувати господарствам - власникам, землевласникам та землекористувачам вартість заподіяних збитків (ст. 26 Закону РРФСР «Про охорону атмосферного повітря»).

Основні вимоги до нормування якості навколишнього середовища передбачаються в ст.19-31 гол. V «Нормування в галузі навколишнього середовища» Федерального закону від 10 січня 2002 р. «Про охорону навколишнього середовища», де регулюються: основи природоохоронного нормування, вимоги до розробки нормативів у галузі охорони навколишнього середовища, нормативи - якості навколишнього середовища, допустимого впливу на неї , допустимих викидів та скидів речовин і мікроорганізмів, утворення відходів виробництва та споживання і лімітів на їх розміщення, допустимих фізичних впливів на навколишнє середовище, допустимого вилучення компонентів природного середовища, допустимого антропогенного навантаження на навколишнє середовище.

Нормування якості навколишнього природного середовища проводиться з метою встановлення гранично допустимих норм впливу на навколишнє природне середовище, що гарантують екологічну безпеку населення та збереження генетичного фонду, які забезпечують раціональне використання і відтворення природних ресурсів в умовах стійкого розвитку господарської діяльності.

При порушенні вимог нормативів якості навколишнього середовища викид, скидання шкідливих речовин або інші види впливу на навколишнє природне середовище можуть бути обмежені, припинені або припинені за розпорядженням федеральних органів виконавчої влади в галузі охорони навколишнього середовища, санітарно-епідеміологічного нагляду.


Висновок

Екологічна безпека, так само як і продовольча безпека, найважливіша складова агропродовольчої політики сучасної російської держави, бо вони напряму відбиваються на якості життя і здоров'я населення.

Екологічні вимоги настільки істотні і принципово важливі, що, не дотримуючись їх, не можна говорити про економічну ефективність аграрного виробництва. Ефективність сільськогосподарського виробництва, темпи його росту залежать від стану грунтів, а також від правильної організації заходів щодо їх охорони. Проте в даний час стан земель Російської Федерації, що знаходяться у сфері сільськогосподарської діяльності, залишається незадовільним. Здійснювані перетворення, зміна форм власності та господарювання в агропромисловому комплексі не супроводжувалися в останні роки розширенням застосування природоохоронних і ресурсозберігаючих технологій. У результаті основні показники, що характеризують вплив галузі на навколишнє середовище, за останні роки суттєво не покращилися, екологічна обстановка в ряді регіонів залишається неблагополучною, а забруднення навколишнього середовища - високим.

На жаль, екологічний світогляд у багатьох керівників і фахівців аграрної сфери поки не сформувалося, і з цієї причини триває ведення сільськогосподарського виробництва з грубими порушеннями норм екологічного законодавства. Екологічний правопорядок, екологічна культура, етика природокористування та інші категорії повинні отримати прописку у вітчизняному аграрному секторі економіки.


Список використаної літератури

1. Про стан навколишнього природного середовища Російської Федерації у 1997 році: Державний доповідь / / Зелений світ. - 1998. - № 25. - С. 9

2. Земля і право: Посібник для російських землевласників / Под ред. проф. Боголюбова С.А. - М.: Норма-Инфра, 1998. - С. 37

3. Правова охорона навколишнього середовища в сільському господарстві / під. ред.: Ковбаси О.С. - М.: Наука, 1989 .- 188с.

4. Ральдін Б.Б. Геоекологічні аспекти землекористування в Республіці Бурятія / Б.Б. Ральдін, Л.Л. Убугунов, В.М. Хертуев, К.Ш. Шагжіев. - Улан-Уде, 2003. - С. 109-126

5. Гігієна тваринницьких комплексів та охорона навколишнього середовища / М.П. Вашкулат, Є.І. Гончарук, Я.І. Костовецький .- Київ: Здоров'я, 1985 .- 87 с.