Пошук етичних засад ставлення людини до природи репрезентований розробкою екологічної етики. Напочатку 70-х років ХХ ст. розділи з екологічної етики з”явились в курсах філософії в вищих навчальних закладах на Заході, а з середини 70-х екологічна етика виокремилась як самостійна філософська дисципліна.
На думку Р.Атфілда екологічна етика, як етика екологічної відповідальності, має розроблятися на засадах розуміння єдності біологічної еволюції і соціального прогресу. Х.Ролсон вважає, що як етично значиму цінність слід розглядати збереження природного гомеостазису, бо вона включена в більш загальну моральну цінність - сприяння життю людини. Цікавим є не лише цей висновок, а й сам хід міркувань дослідника. Він розглядає спроби вивести етичні цінності з екологічних, зауважуючи в той же час, що прагнення створити екологічну етику як натуралістичну систему перетворює природу в ідола, що подавляє людину. Водночас це одначає метафізичний розрив з загальнолюдськими цінностями. А тому коректніше розглядати екологічну етику як етику, що звернена до екологічних проблем. Порушувати екологічний закон означає ігнорувати зв”язок з моральними вимогами. Отже, передумовою для поєднання екологічного змісту з вихідними засадами етики є класичний етичний принцип - діяти на благо людині.
Втім, можливий і більш органічний зв"язок екологічного і морального. Етика стає екологічною за сутністю, якщо моральність пов"язується зі збереженням цілісності екосистеми. Слідування екологічній сутності речей при такому підході до екологічної етики стає фундаментальною ціллю. Сама єдність людини з її оточенням визначає основу для людських цінносте. Зрозуміло, що створюючи свої цінності людина виходить за межі екологічних настанов. Але вона має узгоджувати наміри своєї діяльності з екологічними законами, оскільки не впливати на природу деструктивним чином в умовах екологічної кризи є моральним обов"язком людини.
Б.Каллікот вважає, що екологічна етика має відповести на 3 питання: якою є природа природи, якою є природа людини і яким чином людина повинна ставитися до природи? Вона є науковим пошуком реальних альтернатив і навіть метафізичних принипів, що відповідають сучасній екологічній ситуації. Філософська проблематика екологічної етики полягає в конструюванні системи нормативних настанов, що визначають ставлення, поведінку, дії людини, які націлені на довкілля
Отже, недивячись на певні розбіжності в поглядах на шлях побудови екологічної етики, всі дослідники єдині у впевненості, що потрібно переосмислити самі метафізичні засади нашого мислення і усвідомити "екологічну складову" етичних принципів. Тобто, визнати новий смисл людської моральності, який розкривається в неруйнівному ставленні людини до всіх живих істот, загалом до природи.
Прямою відповіддю на питання - як людина повиння ставитися до природи, є концепція благоговіння перед життям, запропонована А.Швейцером. Етична концепція А.Швейцера може бути яскравим прикладом того, як питання екологічної етики органічно переростають в більш широкі - філософсько-світоглядні. Принцип самоцінності життя ( життя взагалі і життя окремої людини) розглядається як засада нового світогляду - оптимістичного, який розвивається в умовах гуманної культури.
Література.
Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере. - Биосфера. М.: 1967.
Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. М.:1989.
Дювиньо П., Танг М. Биосфера и место в ней человека. М.: 1973.
Философия и культура. М.:1987.
Моисеев Н.Н.Экология. нравственность, политика// Вопр.филос.-1989.- №5.
Атфилд Р. Этика экологической ответственности// Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. М.: 1990.
Фоули Р. Еще один неповторимый вид. Экологические аспекты эволюции человека. М.:1990.
Киселев Н. Мировоззрение и экология. К.: 1990.
Основи соціоекології / За ред.Бачинського Г. К.:1995.
Буровский А.М. Человек из биосферы. Постнекласическое знание versus классическая экология // Общественные науки и современность. - 1999. - № 3
Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы. М.: 1999.
Розеншток-Хюсси О. Прощание с Декартом// Вопр. филос.- 1997.- №8.
Агацци Э. Моральное измерение науки и техники. - М.:1998.
Апель К.-О.Апріорі спільноти комунікації та основи етики. До проблеми раціонального обгрунтування етики за доби науки// Сучасна зарубіжна філософія. - К.:1996.
Глобальные проблемы и общечеловечесмкие ценности. М.:1990.
Швейцер А. Культура и этика. М.:1973.
Сидоренко Л.І. Філософія сучасної екології: єдність наукових, етичних і філософських ракурсів//Практична філософія.-2000.- №1.