— забезпечення кожному, хто намагається в судовому порядку захистити свої права й інтереси, реалізації цього права шляхом утворення розвинутої мережі судів, наближених до населення і наділених повноваженнями розгляду справ у повному обсязі, тобто за суттю (суди першої інстанції);
— забезпечення реалізації права особи на перегляд її справи вищим судом шляхом утворення мережі судів, наділених повноваженнями перегляду справи в апеляційному або касаційному порядку;
— відповідного процесуального порядку розгляду й вирішення спору, що визначається особливістю його предмету.
Усі зазначені чинники знайшли своє нормативне відбиття в Конституції України.
Список літератури:
1. Бойко В. Нова Конституція і судова влада // Право України, № 1, 1997, С. 16—20.
2. Бойко В. Стан здійснення в Україні правосуддя в 1998 р. та завдання по удосконаленню організації роботи судів // Право України, № 3, 1999, С. 3—8.
3. Конституція України (офіційне видання), К., 1996.
4. Марченко М.Н. Общая теория государства и права, академический курс. Изд. Зерцало.Москва, 1998 р.
5. Общая теория государства и права: Учебник / Под ред. В. В. Лазарева. -М.: Юрист, 1999.
6. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: 2-ге
видання.-К., 1994.
7. Стефанюк В. Судова реформа в Україні // Право України, 1998, № 1, с. 20.
8. Стефанюк В. Реалізація судами норм Конституції // Право України, № 8, 1997, С. 7—10.
9. Шаповал В. М. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз. -К., 1995.
10. Юридична енциклопедія. - Київ, 1998.