Смекни!
smekni.com

Кислі рунти (стр. 4 из 7)

Окремим і дуже важливим ланцюгом ресурсозберігаючих технології є фітомеліорація. Вона включає підбір і розташування в сівозміні сільськогосподарських культур, що витримують і непогано розвиваються в кислому середовищі ґрунту, тобто більш толерантних до високої кислотності. В подальшому треба утримуватися від вирощування на кислих ґрунтах особливо чутливих до кислої реакції культур – коренеплодів, ярої та озимої пшениці, ячменю тощо. На цих ґрунтах перевагу слід надавати вирощуванню вівсу, озимого жита, моркви, проса, люпину, злакових трав і т. ін.

На сірих лісових ґрунтах та на чорноземах опідзолених з близьким заляганням карбонатів (леси) дуже важливо в систему чергування культур включати такі фітомеліоранти як люцерна, конюшина, люпин тощо, які здатні “перекачувати” кальцій з нижніх шарів ґрунту у верхні, поліпшуючи при цьому вапняковий потенціал кореневмісного шару, що сприяє нормалізації кислотно-лужної рівноваги ґрунтів.

Підсумовуючи вищеперелічене треба зазначити, що зараз за умов реформування сільськогосподарського виробництва до застосування хімічної меліорації (вапнування) на кислих ґрунтах треба підходити більш зважено. По-перше, вапнування треба обов’язково поєднувати з гармонійним внесенням органічних і мінеральних добрив, по-друге, треба відмовлятись від суцільного внесення меліорантів і добрив врозкид на поверхню ґрунту з подальшим їх заорюванням, як було прийнято за існуючими технологіями меліорації ґрунтів, бо це призводить до значних втрат матеріальних та енергетичних ресурсів.

2.2 Площі вапнування

Докорінне покращання агрохімічних, фізико-хімічних і фізичних властивостей кислих ґрунтів досягається проведенням хімічної меліорації провідною ланкою якої є вапнування. Недостатність використання на кислих ґрунтах цього ефективного агрозаходу в останні 10-15 років сприяє інтенсифікації процесів накопичення важких металів і радіонуклідів у рослинницькій, а за трофічним ланцюгом і тваринницькій продукції. В кінцевому результаті, це є впливовим, негативним чинником на здоров’я людей.

За даними Державного технологічного центру охорони родючості ґрунтів „Центрдержродючість” у 2005-2006 роках в Україні було провапновано відповідно, 41,7 та 43,9 тис.га кислих ґрунтів з внесенням на цій площі 243,1 та 283,4 тис тонн вапнякових меліорантів.

Практично, така мізерна за обсягом меліорація не вплинула на загальну ситуацію у державі з вирішення проблеми підвищення родючості кислих ґрунтів і отримання екологічно безпечної сільськогосподарської продукції.

Починаючи з 1990 року обсяги вапнування кислих грунтів, що проводилося за рахунок держбюджету, різко знизилися. Якщо наприкінці восьмидесятих років у республіці обсяги хімічної меліорації кислих грунтів досягли апогею, то починаючи з 2000 року вони різко знизилися і досягли абсолютного перигею у 2004 році (табл. 5).

Таблиця 5

Обсяги внесення вапнякових меліорантів на кислих грунтах

протягом 1990-2006 років

Показник Роки
1990 2000 2001 2004 2005 2006
Площа провапнованих земель, тис. га 1564,0 23,9 32,6 23,6 41,7 43,9
Внесення кальцієвмісних речовин, тис. тонн 7993,0 170,0 221,7 152,3 243,1 283,4
Середня доза, т/га 5,1 7,1 6,8 6,4 5,8 6,4

Багато в чому такий стан справ обумовлений тим, що за останній період у республіці взагалі різко знизилося застосування удобрювальних ресурсів через скорочення поголів‘я скота, подорожчання мінеральних добрив та меліорантів.

В останні роки проявляться лише дуже слабка тенденція щодо збільшення обсягів внесення вапнякових меліорантів на кислих грунтах. Втім, така мізерна за обсягом меліорація не вплинула на загальну ситуацію у державі з вирішення проблеми підвищення родючості кислих ґрунтів і отримання екологічно безпечної сільськогосподарської продукції.

2.3 Ефективність використовуємих агрозаходів з окультурювання кислих грунтів.

Отримання достовірної інформації про рівень економічної ефективності різних технологій окультурювання кислих ґрунтів у сучасних умовах пов’язано з певними труднощами. Це обумовлено нестабільністю цін на паливно-мастильні матеріали, добрива та меліоранти, невідповідністю між закупівельними цінами на сільськогосподарську продукцію і вартістю сільськогосподарської техніки, інфляційними процесами тощо. Втім, якщо взяти за основу існуючи ціни у певному відрізку часу, наприклад, на протязі періоду вегетації рослин або на протязі одного року, то можна отримати відносно достовірну інформацію. Економічну ефективність різних технологій окультурювання кислих ґрунтів встановлено на підставі існуючих у 2006 році цін на енергоносії, матеріали та послуги.

При встановленні економічної ефективності враховано такі показники: урожайність, умовно-чистий прибуток, собівартість, рівень рентабельності і окупності витрат, які було вкладено у покупку і внесення добрив та меліорантів, а також паливно-мастильних матеріалів. Також враховано й витрати на збирання та транспортування врожаю.

Проведеними дослідженнями встановлено, що за приростом урожаю технологія локального окультурювання кислих ґрунтів не поступається традиційній, а за приростом урожаю, що припадає на 1 тонну внесених органічних добрив, перевищує останню у 3,5-4 рази. За цих умов ефективніше використовуються мінеральні добрива та хімічні меліоранти: приріст урожаю в розрахунку на 1 кг діючої речовини мінеральних добрив збільшується у 2 рази (табл. 6).

Таблиця 6

Ефективність технології локального окультурювання

дерново-підзолистого супіщаного ґрунту (в середньому за три роки)

Технології Одержано ц.к.о.

Приріст урожаю
ц.к.о. на 1 га % на 1 тонну гною, ц.к.о. на 1 кг д.р.
міндобрив, ц.к.о.
Абсолютний контроль 34,5 - - - -
Традиційна технологія 68,7 34,2 99 0,57 0,13
Ресурсозбережувальна технологія локального окультурювання 74,2 39,7 115 2,28 0,29

Економічна ефективність різних технологій окультурювання дерново-підзолистого ґрунту свідчить, що традиційна система його окультурювання є економічно невигідною (табл. 7). Встановлено, що за економічною ефективністю технологія локального окультурення дерново-підзолистого ґрунту суттєво переважає традиційну технологію окультурення цього ґрунту. За традиційною технологією окультурювання дерново-підзолистого ґрунту сумарні витрати на одержання додаткової продукції становлять біля 431 гривні, а за технологією локального окультурювання лише 254 гривні на кожний гектар ґрунту. За ресурсозбережувальної технології підтримувального окультурення цей показник складає майже 354 грн/га.


Таблиця 7

Економічна ефективність різних технологій застосування добрив.
Технології Вартість додатково отриманої продукції, грн/га Сумарні витрати на одержання додаткової продукції, грн/га Чистий прибуток, грн/га Коефіцієнт економічної ефективності
Традиційна 519,5 431,2 88,3 1,2
Підтримувальна 531,2 353,7 177,5 1,5
Локального окультурювання 589,3 253,7 335,6 2,3

Треба зазначити, що скорочення витрат на отримання додаткової продукції дозволяє отримати чистий прибуток за технологією локального окультурювання на рівні майже 336 гривень з кожного гектара.

За традиційною технологією окультурювання ґрунту вартість додатково отриманої продукції значно менша, ніж витрати на її одержання, внаслідок чого коефіцієнт економічної ефективності (Кек.еф) становить лише 1,2. При використанні технології підтримувального окультурювання коефіцієнт економічної ефективності дещо підвищується і становить 1,5.

При застосуванні технології локального окультурювання вартість додатково отриманої продукції переважає витрати на її одержання, а коефіцієнт економічної ефективності перевищує одиницю і становить 2,3.

Таким чином, за результатами проведеної нами економічної оцінки застосування різних технологій окультурювання визначено переваги нової ресурсозбережувальної технології локального окультурювання кислих ґрунтів перед існуючою традиційною технологією і ресурсозбережувальною технологією підтримувального окультурювання. За коефіцієнтом економічної ефективності технологія локального окультурювання в середньому перевищує традиційну майже у 2 рази, а технологію підтримувального окультурювання практично в 1,5 рази.

Враховуючи сучасний стихійний стан формування цінової політики, окрім економічного аналізу, проведено оцінку енергетичної ефективності різних технологій окультурювання кислих ґрунтів. При цьому враховано, що енергетичні еквіваленти є стабільними і не залежать від кон’юнктури цін на сільськогосподарську продукцію, добрива та меліоранти.

Кількісним виразом енергоаналізу є співвідношення енергії, яка акумульована за рахунок фотосинтезу до сумарних витрат (прямих і непрямих) енергії. Оцінка енергетичної ефективності виконана шляхом підрахунку балансу витраченої і накопиченої енергії, яка міститься у прибавці врожаю.

У якості основного оціночного критерію енергетичної ефективності різних технологій окультурювання кислих грунтів нами використано коефіцієнт енергетичної ефективності (Кее).

Вміст енергії в рослинницькій продукції розраховували, виходячи з фактичної урожайності вирощуваних сільськогосподарських культур, досягнутої при різних технологіях, а також енергоємності продукції.

Розрахунки енергетичних витрат за різними технологіями окультурювання кислих грунтів у ланках сівозміни, які застосовують на Поліссі наведено у таблиці 8. Встановлено, що сумарні енерговитрати за традиційною технологією окультурювання у порівнянні з технологією локального окультурювання вище у 2,6 рази.


Таблиця 8