Міністерство Освіти України

РЕФЕРАТ

Київська Русь

Виконав: учень 10-А класу

СШ №1

Ублінських Олександр

м. Запоріжжя

2002 р.

План

1. Пожива.

2. Будування.

3. Вбрання.

4. Які ж були слов'яни, наші далекі предки?

5. Обряди

А) Подружжя

Б) У будень і свято

В) Ігри, танки, музика

Г) Поховання

1. Пожива

Пили молоко коров'яче й овече; кобиляче чорне молоко, або кумуз, яку дуже смакувало кочовикам, у нас не прийнялося. З молока робили сир, але про олію звісток не маємо. Споживали також яйця.

Зате далеко менше був поширений рослинний харч. Як уже знаємо, городини було тоді небагато: ріпа, часник, цибуля , може огірки, зі стручкових рослин.

Землеробство. З хлібних рослин оброблялись просо і гречка. Вирощувалися льон, коноплі. Південні землі (родючі ґрунти, древні скіфські землеробські традиції, зв'язки з державами Північного Причорномор'я) - обганяють північні землі в розвитку.

2. Будування.

Селитися слов'яни любили по берегах рік і озер, на високих місцях, щоб водою не залило під час весняних розливів.

Тисячу років тому не вміли слов'яни будувати гарних будинків. Вони сплітали собі житла з галузей, покривали соломою — аби укритися від дощу так непогоди, — жили й у землянках.
От що писав Ибн-Даста: "Холод у їхній країні буває до того сильний, що кожний з них викопує собі в землі рід льоху, до якого прилаштовує дерев'яний гострий дах, і на дах накладає землі. Узявши кілька дров і каменів, запалюють вогонь і розжарюють камені на вогні до червоного кольору. Коли ж розжаряться камені до вищого ступеня, наливають їхньою водою, отчого поширюється пар, що нагріває житло до того, що знімають вже одяг. У такім житлі залишаються до весни".

Негода і холоднеча змусили вже в стародавності предків наших задуматися про те, як би краще улаштувати собі дах.

Стали вони свої плетені курені обмазувати глиною. Там, де

було вдосталь лісу, навчилися робити стіни з щільно

складених колод і будувати хати.

Печей і димарів зовсім не вміли робити в стародавності, а влаштовували серед жител вогнища, де і розводили вогонь, а дим ішло в отвір у чи даху в стіні. Лави, столи і все домашнє начиння робилися з дерева.

3.Вбрання.

Негода та мороз змусили наших предків, що прийшли з півдня, подумати і про теплий одяг. Де нестаток, отут і допомога: ліси повні були хутровим звіром. Треба тільки приловчитися, а добути хутро можна було. Не погнатися людині за швидким звірком - за чи лисицею зайцем, не здолати йому силача ведмедя.

Так хитра людина, розумніша від звіра, — придумав тугу цибулю так гострі стріли. Швидка стріла наздожене і зайця в поле, і птаха в небі. Сильний лісовий богатир ведмідь, а і з ним може попоратися людина, коли в руках у нього чи рогатина спис так важка сокира, чи сокира, про запас.

Які ж були слов'яни, наші далекі предки?

По описах древніх істориків, вони були бадьорими, сильними, невтомними. Нехтуючи непогоду, властиву північному клімату, вони зносили голод і всякий нестаток. Слов'яни дивували греків своєю невтомністю і швидкістю. Вони мало пеклися про свою зовнішність, вважаючи, що головною красою чоловіків є міцність тіла, сила і легкість у рухах. Греки хвалили слов'ян за стрункість, високий ріст і мужнє приємне обличчя. Це опис слов'ян і антів залишили нам візантійські письменники-історики Прокопій, Кесарійський і Маврикій, що знали їхній ще в VI столітті.

Візантійські автори не згадують ні про одному зі слов'янських полководців, хоча наші предки громили легіони і трощили Римську імперію зі сходу. Слов'яни боролися не стіною, не зімкнутими рядами, а розсіяними юрбами і завжди пішими. Надзвичайна хоробрість слов'ян була відома усім. І не випадково, що в боях за інші країни і народи слов'ян ставили завжди перед основного війська. Древня слов'янська зброя складалася з мечів, дротиків, стріл, просочених отрутою, і великих, важких щитів.

Візантійські твори VI в. залишили свідчення про жорстокість слов'ян, але ця жорстокість була в дусі того часу, тому що до полонених слов'ян більш цивілізовані тоді народи (римляни, греки й ін.) теж відносилися по-варварськи. Але слов'яни, войовничі духом, завжди залишалися добродушними. Вони не знали ні лукавства, ні злості, зберігали древню простоту вдач, невідому грекам того часу. З полоненими слов'яни обходилися дружелюбно, завжди призначали їм термін покарання, відпускали їх на волю за визначений чи викуп жили з ними "у волі і братерстві". Настільки ж одноголосно древні автори свідчать про гостинність слов'ян.

Слов'янські жінки здавна любили виряджатися (наряджатися), прикрашали себе кільцями, сергами, намистами.

Цнотливість не тільки слов'янських дружин, але і чоловіків вважалося нормою життя. Слов'янки ходили іноді на війну з батьками і чоловіками, не боячись смерті. Так, при облозі Константинополя в 626 р. греки між убитими знайшли багато слов'янських жінок.

Мати, виховуючи дітей, готувала їх бути воїнами і непримиренними ворогами кривдників, тому що слов'яни, подібно іншим язичеським народам, викладалися забувати образу. У випадку убивства не тільки сам злочинець, але і весь його рід безупинно очікував своєї загибелі від дітей убитого, котрі вимагали крові за кров.

Говорячи про галявини, Нестор пише про їхню лагідність, соромливість дружин, освіченості. Про древлян же він говорить уже не так лестно, це і зрозуміло: Нестор сам був вихідцем із племен галявин. Він пише, що древляни мали дикі звичаї, що вони не знали шлюбів, заснованих на взаємній згоді батьків і чоловіків.

Венеды (слов'яни), як оповідає давньоримський історик Тацит, ледь закривали свою наготу. Ще в VI в. слов'яни боролися без каптанів, деякі навіть без сорочок, в одних портах. Шкіри лісових і домашніх звірів зігрівали їх у холодний час. Жінки носили довге плаття, прикраси з бісеру і металу, добутих чи на війні, чи виміняних в іноземних купців.

Слов'яни мали деяке поняття про мистецтво. Вони вирізували на дереві зображення людини, птахів, звірів, розфарбовували їх. Відома любов слов'ян до музики (музичні інструменти - гусли, волинки, гудки, дудки). Народними іграми і веселощами слов'ян були боротьба, кулачний бій, біг наввипередки.

Ще не знаючи грамоти, слов'яни мали деякі зведення про арифметику, хронологію. Домоведення, війна, торгівля привчили їх до багатоскладового числення. Спостерігаючи часи року, вони, подібно римлянам, поділяли його на 12 місяців: просинец (січень) - від синяв неба; сечень (лютий); сухий (березень); березол (квітень) - від березової золи; трав'яний (травень); изок (червень) - від якоїсь древньої назви пташки; червен (липень) - не від чи червоних плодів і ягід?; заграв (серпень) - від чи зорі від блискавиці; рюен, чи ревун (вересень) - від ревіння звірів; листопад (жовтень); груден (листопад) - від куп чи снігу мерзлого бруду; студений (грудень).

Київська Русь (стр. 1 из 3)

Міністерство Освіти України

РЕФЕРАТ

Київська Русь

План