Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо протягом одного року з моменту взяття її на облік у Центрі з усиновлення дітей не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування до себе в сім’ю.
Переважне право на усиновлення дитини - громадянина України мають іноземці, які є:
1) родичами дитини;
2) громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги.
За усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею вісімнадцяти років. Вона має право на збереження своєї національної ідентичності відповідно до Конвенції про права дитини, інших міжнародних договорів [7, 312].
Згідно з чинним законодавством не всі особи мають право на усиновлення дітей. Відповідно до ст. 212 СК України не можуть бути усиновлювачами особи, які:
1) обмежені у дієздатності;
2) визнані недієздатними;
3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не можуть бути поновлені;
4) були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасоване або визнане недійсним з їхньої вини;
5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
8) страждають на хворобу, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров’я України.
Окрім зазначених, не можуть бути усиновлювачами інші особи, якщо буде встановлено, що їх інтереси суперечать інтересам дитини, яку вони усиновлюють [8, 210].
г) умови усиновлення та порядок його здійснення.
Усиновлення здійснюється за взаємною згодою осіб. Згода на усиновлення усиновлювача та дитини, про що згадувалося вище, є необхідною умовою усиновлення. Але окрім зазначених, Законом передбачено ще ряд важливих умов, дотримання яких є необхідним для здійснення усиновлення.
Як правило, усиновлюються діти, які не мають батьків. Факт відсутності батьків у дітей, які підлягають усиновленню, посвідчується Свідоцтвом про смерть обох батьків або рішенням суду про оголошення їх померлими. Але досить часто усиновлюється дитина, яка має одного або й обох батьків. За таких обставин усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною і може надаватися ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку.
Закон застерігає про недопустимість плати за згоду батьків на усиновлення їх дитини. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батьками, опікунами чи іншими особами, з якими вона проживає, є нікчемною (ст. 217 СК України). Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом.
Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення, потрібна згода їхніх батьків.
Мати чи батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення. Лише в окремих випадках Закон дозволяє проведення усиновлення без згоди батьків дитини (ст. 219 СК України) [9, 219]. Так, усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони:
1) невідомі;
2) визнані безвісно відсутніми;
3) визнані недієздатними;
4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.
Без згоди повнолітніх батьків усиновлення дитини може бути проведено, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не виявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.
В силу ст. 220 СК України на усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально. Таким чином, згода на усиновлення дитини другого з подружжя є окремою умовою здійснення усиновлення. Усиновлення дитини може бути проведено без згоди другого з подружжя, якщо він визнаний безвісно відсутнім, недієздатним, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Чоловік, дружина можуть також усиновити дитину без згоди другого з подружжя у разі встановлення режиму окремого проживання подружжя (ст. 120 СК України).
На усиновлення дитини, над якою встановлено опіку або піклування, як і на усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку або піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника незалежно від згоди батьків.
Якщо опікун або піклувальник не дав згоди на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опіки та піклування. Якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам, воно може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування.
Відповідно до ст. 222 СК України в разі усиновлення дитини, яка не має батьків і перебуває у закладі охорони здоров’я або у навчальному закладі, потрібна письмова згода цього закладу. Без згоди закладу охорони здоров’я, навчального закладу усиновлення може бути проведене, якщо суд встановить, що воно відповідає інтересам дитини.
Справи про усиновлення дітей, які проживають на території України, розглядаються районним (міським) судом за місцем проживання усиновлюваної дитини. Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Форма такої заяви - письмова, а її зміст повинен відповідати вимогам ст. 252 ЦПК України [10, 252], а саме заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім’я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім’я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, їїмісце проживання, відомості про стан здоров’я дитини. Заява проусиновлення дитини може також містити клопотання про змінупрізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, прозапис заявника матір’ю або батьком дитини. Подання заяви через представника не допускається.
До заяви про усиновлення дитини за наявності мають бутидодані такі документи:
1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на цедругого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленнідитини одним із подружжя;
2) медичний висновок про стан здоров’я заявника;
3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати абокопія декларації про доходи;
4) документ, що підтверджує право власності або користуванняжилим приміщенням;
5) інші документи, визначені Законом.
До заяви про усиновлення дитини особами без громадянства,що постійно проживають за межами України, або іноземцями, крімдокументів, зазначених вище, додаютьсядозвіл уповноваженого органу виконавчої влади, висновоккомпетентного органу відповідної держави про умови їх життя іможливість бути усиновлювачами, дозвіл компетентного органувідповідної держави на в’їзд усиновленої дитини та її постійнепроживання на території цієї держави, зобов’язання усиновлювача,оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникамдипломатичної установи України за кордоном інформації проусиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною[11, 102].
До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка єгромадянином іншої держави, крім документів, зазначених вище, додаються згода законного представника дитинита згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.
Документи усиновлювачів, які є громадянами інших держав,мають бути у встановленому законодавством порядку легалізовані,якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода наобов’язковість яких надана Верховною Радою України. Такі документиповинні бути перекладені українською мовою, а переклад має бутизасвідчений нотаріально.
Заява про усиновлення повнолітньої особи повинна міститивідомості, зазначені вище, а також даніпро відсутність матері, батька або позбавлення піклування. Дозаяви мають бути додані копія свідоцтва про шлюб, письмова згода на цедругого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленнідитини одним із подружжя, а також згода особи на усиновлення.
Заявник (заявники) у разі зміни свого рішення може відкликати заяву про усиновлення. Така заява може бути відкликана особисто заявником (заявниками) до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
Суддя під час підготовки справи про усиновлення дитини дорозгляду вирішує питання про участь у ній як заінтересованих осібвідповідного органу опіки та піклування, а у справах, провадженняв яких відкрито за заявами іноземних громадян, - уповноваженогооргану виконавчої влади.
Орган опіки та піклування повинен подати суду висновок продоцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
До висновку органу опіки та піклування мають бути додані:
1) акт обстеження умов життя заявника, складений за місцемйого проживання;
2) свідоцтво про народження дитини;
3) медичний висновок про стан здоров’я дитини, про їїфізичний і розумовий розвиток;
4) у випадках, встановлених Законом, згода батьків, опікуна,піклувальника дитини, закладу охорони здоров’я або навчальногозакладу, а також самої дитини на усиновлення [12, 290].
Суд у разі необхідності може вимагати подання іншихдокументів.
Суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов’язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров’я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.
Суд розглядає справу про усиновлення повнолітньої особи з обов’язковою участю заявника (заявників), усиновлюваної особи, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.
Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках,встановлених Сімейним кодексом України, суд розглядаєсправу в закритому судовому засіданні.