У ХІV-XV ст. була значно посилена експлуатація карлів. До того часу більшість селян у Данії та Швеції уже була у поземельній залежності від феодалів та платила великі податки разом з виконанням повинностей. Особливо загострилося становище у Швеції, де карли відкрито показували свою невдоволеність. У 1434 р. спалахнуло повстання рудокопів та селян у Далекарлії. До повстання приєдналися і деякі феодали. Хоча воно і було придушено, проте карли добилися деяких поступок, а хвиля повстань прокотилася і в Норвегії, Данії та Фінляндії[14].
Протилежністю карлів були ярли – феодали. Ярли представляли собою найбільш заможну та впливову частину суспільства. Це були вожді племені та аристократія, що володіли та бавили великими територіями. Ярл зазвичай мав невеликий озброєний загін відданих йому воїнів, що були готові воювати за нього. Якщо ярл вирішував піти у похід, то багато чоловіків приєднувалися до нього[15].
Феодали повністю диктували свої умови королю. Вони, за рахунок щорічних зборів великих феодалів, вирішували найважливіші державні питання, визначали засади внутрішньої та зовнішньої політики, а також проводили судові процеси над карлами. Вони були звільнені від будь-яких податків і несли формальну кінну службу королю[16]. Дуже часто ярли організовували хрестові походи проти язичників з метою захоплення нових земель[17].
Найміцніше феодальні відносини закріпилися у Данії, найменш – у Норвегії. Після карлівських повстань, які, до речі, деякі ярли використали у власних цілях, феодали надали невеликі поступки селянству, проте реальна політична влада у Скандинавських країнах повністю знаходилась у руках крупних феодалів, що посилювало їх економічну міць та владу над карлами[18].
У Скандинавському суспільстві виділялася ще одна верства населення тролли. Троллами скандинави називали своїх рабів. У них не було ніяких прав. Троллів можна було продавати та купувати, як і в будь-яку іншу власність. Багато з цих рабів були захоплені під час набігів чи воєн. Серед рабів були і карли, котрі втратили свободу через борги або скоєні злочини. Діти троллів мали той же статус, що і їх батьки[19].
Більшість рабів працювали домашньою прислугою чи на фермі. Деякі займалися ремеслами. Той, хто багато працював, міг накопити достатню суму, щоб викупити себе та свою сім’ю з рабства. Рабство у державах Скандинавії було досить поширеним і зустрічалось аж до ХІV ст[20].
До інших суспільних верств належали духовенство, бюргерство та купці.
Перехід до християнства зайняв у Скандинавії майже два століття. Першими християнами, що потрапили до Скандинавії, були, скоріш за все, раби, захоплені під час набігів, або європейські купці. Згодом в усі скандинавські країни були направлені місіонери. Першою прийняла християнство Данія, потім Норвегія, останньою – Швеція. Однак багато людей продовжували поклонятися язичницьким богам, що призводило до повстань проти примусового насадження християнства. Християнізація у Скандинавії завершилася тільки у кінці ХІІ ст[21].
У своїй боротьбі за укріплення влади королі опиралися на християнську церков, яку вони наділяли великими земельними володіннями. Населення було зобов’язано платити церковну десятину. Церков першою почала насаджувати феодальні порядки. Духовенство добилося необмеженого права розпоряджатися земельною власністю. У церковних володіннях встановлювалась поземельна та особова залежність селян. Духовенство наділялося широкими імунітет ними привілеями[22].
Бюргерство у Скандинавії було слабке та не відігравало великої ролі у політичному житті. Але деякі датські та шведські міста добилися самоуправління. Причиною слабкості бюргерства було засилля німецьких купців, що позитивно впливало на економіку Скандинавії, але стримувало розвиток місцевого бюргерства. Це призвело до повстань. У Норвегії повстання були придушені, а у Швеції та Данії вони мали успіх. З німецьким засиллям було покінчено, ремесло і торгівля опинилися у руках місцевих бюргерів[23].
Окрема верства – купці. Міста у Скандинавії стали центрами ремесла та торгівлі значно пізніше, ніж у державах Західної Європи. Господарство довго залишалось натуральним, ремесло – примітивним домашнім, гроші були рідкістю, обмін проходив у натуральній формі. Тільки з другої половини ХІІ ст. значно оживилося ремесло і торгівля, особливо внутрішня. З середини ХІІІ ст. все більше значення приймали німецькі купці. Вони також вкладали гроші у гірські розробки. Купці, що давали у борг королям грошові суми, добилися великих привілеїв за рахунок обмеження в правах місцевого бюргерства. У Скандинавських містах все більше осідали німці, перетворюючись у впливову верхівку. У багатьох містах Швеції німці займали керівне положення у муніципальних органах. Німецькі купці позитивно впливали на економіку Скандинавських держав.
У Норвегії з кінця ХV ст. німецькі купці були витіснені голландськими, а у Швеції і Данії купців витіснило місцеве бюргерство[24].
Список використаної літератури
1. Філіп Уїнгейт, Енн Міллард. Викинги. Москва, «Росмэн», 1999.
2. Олексанра Кириллова. История средних веков. Москва, Просвещение, 1986.
3. Гуревич А. Я. Свободное крестьянство феодальной Норвегии. Москва, 1967.
4. Гуревич А. Я. Норвежское общество в раннее средневековье. Москва, 1977.
5. Гісем О. В., Мартинюк О.О. Всесвітня історія від найдавніших часів до початку ХХ ст. Довідник Для учнів та абітурієнтів. Тернопіль, Навчальна книга – Богдан, 2006.
6. Неусыхин А.И. Проблемы европейского феодализма. Москва, 1974.
[1]Олексанра Кириллова. История средних веков. Москва, Просвещение, 1986
[2]Гісем О. В., Мартинюк О.О. Всесвітня історія від найдавніших часів до початку ХХ ст. Довідник Для учнів та абітурієнтів. Тернопіль, Навчальна книга – Богдан, 2006
[3]Олексанра Кириллова. История средних веков. Москва, Просвещение, 1986
[4]Філіп Уїнгейт, Енн Міллард. Викинги. Москва, «Росмэн», 1999
[5]Неусыхин А.И. Проблемы европейского феодализма. Москва, 1974
[6]Олексанра Кириллова. История средних веков. Москва, Просвещение, 1986
[7]Олексанра Кириллова. История средних веков. Москва, Просвещение, 1986
[8]Неусыхин А.И. Проблемы европейского феодализма. Москва, 1974
[9]Філіп Уїнгейт, Енн Міллард. Викинги. Москва, «Росмэн», 1999
[10]Олексанра Кириллова. История средних веков. Москва, Просвещение, 1986
[11]Неусыхин А.И. Проблемы европейского феодализма. Москва, 1974
[12]Філіп Уїнгейт, Енн Міллард. Викинги. Москва, «Росмэн», 1999
[13]Гуревич А. Я. Свободное крестьянство феодальной Норвегии. Москва, 1967.
[14]Олексанра Кириллова. История средних веков. Москва, Просвещение, 1986
[15]Гуревич А. Я. Норвежское общество в раннее средневековье. Москва, 1977
[16]Неусыхин А.И. Проблемы европейского феодализма. Москва, 1974
[17] Філіп Уїнгейт, Енн Міллард. Викинги. Москва, «Росмэн», 1999
[18]Гуревич А. Я. Свободное крестьянство феодальной Норвегии. Москва, 1967.
[19]Гуревич А. Я. Норвежское общество в раннее средневековье. Москва, 1977
[20] Філіп Уїнгейт, Енн Міллард. Викинги. Москва, «Росмэн», 1999
[21] Гісем О. В., Мартинюк О.О. Всесвітня історія від найдавніших часів до початку ХХ ст. Довідник Для учнів та абітурієнтів. Тернопіль, Навчальна книга – Богдан, 2006
[22] Філіп Уїнгейт, Енн Міллард. Викинги. Москва, «Росмэн», 1999
[23]Гуревич А. Я. Норвежское общество в раннее средневековье. Москва, 1977
[24]Гуревич А. Я. Норвежское общество в раннее средневековье. Москва, 1977