22. Про об'їжджання, якщо судді до згоди прийти не могли
Також постановляємо: коли судді, від нас, господаря, взяті, або від Пани-Ради нашої, виїхали на копу, тоді мають судити наступним звичаєм: перш за все повинні сповістити самі себе і встановити місце, куди мають виїхати, і, зібравшись разом, вислуховують обидві сторони, як скарги, так і відповіді, і об'їжджають землі обох сторін, куди поведуть, і оглядають листи і знаки: чиї будуть листи або знаки кращі, того мають до свідчення допустити згідно зі звичаєвим правом. А якщо би судді спір мали про об'їжджене і не могли дійти до згоди, кожен свою сторону підтримуючи, тоді вислухавши скарги і відповіді, записати повинні, і не відбираючи у сторін їх прав на правосуддя, засвідчивши реєстр тих справ своїми печатками, мають послати до воєводи, в повіті якого те правосуддя буде, і науку у нього взяти, хто буде ближче до доказу, а самі звідти не роз'їжджаються поки науку від воєводи не одержать, і тільки науку взявши, мають в кінці-кінців правосуддя вчинити. А якщо судді однієї із сторін побачать, що докази іншої сторони достовірніші, а підтримають протилежну сторону і промовчать про це, до тих пір буде наука від воєводи. А що судді кожної із сторін на свідків і на суддів протилежної сторони накладуть, самі мають те відшкодувати.
23. Про людей, які приходять на волю * (* Воля — тимчасове звільнення від сплати податей осілих на землі феодала похожих людей) і відсидівши волю, геть ідуть, що мають платити
Також постановляємо: якби людина вільна прийшла до якого князя або пана і сіла на волю, і відсидівши волю хотіла піти геть, має перед цим відслужити тому пану стільки, скільки на волі сиділа. Якщо б не хотіла стільки відслужити, тоді має грошима заплатити: за кожний тиждень по шість грошей.
Якщо ж вона, відсидівши волю, втекла до іншого пана, тоді той, до кого втекла, має його видати не інакше як отчича. А якби при повідомленні про це, тієї людини видати не захотів, і це буде доведене судом, тоді має сам за нього платити: за кожний тиждень волі по шість грошей. А якби та людина йому передоручена була і він її видати не хотів, а та потім від нього втекла, тоді він сам повинен буде тому, від кого та [людина] перед цим до нього втекла, платити, як за отчича, десять коп грошей і за синів його, скільки з ним втече, по десять коп грошей, а також скільки та [людина] не працювала, сидячи на волі, за тиждень по шість грошей.
24. Чужої людини землю не повинні купувати без волі пана її
До того ж також постановляємо, що не повинен жоден боярин чи інша людина у чужої людини землю купувати без волі пані її. Якщо ж у чужої людини землю без волі пана купив, і що-небудь на ній посіяв, тоді те посіяне і гроші втрачає, а той пан, чия земля, має без виплати грошей землю ту до своїх рук прибрати; а він [хто купив] і до тієї людини, в якої землю купив, і до посередника, через руки якого гроші передав, права позову не має згідно із постановою нашою. Також і чужу людину не має права ніхто купувати без волі пана її.
25. Якби хто кому поміж людей своїх призначив судовий розглядпід загрозою програти справу, а сам не з'явився,той справу програє
Також постановляємо: якби хто встановив рок для себе і людей своїх під загрозою програти справу, а одна із сторін на той рок не з'явиться і суддів і людей своїх не надішле і перед роком завчасно іншу сторону не попередить про причини, за яких на рок не прибуде, тоді ту справу вона програє, і тій стороні, яка не з'явиться, судді мають рішення винести і встановити відшкодування з його обгрунтуванням. А якщо з якоїсь справи доказів не буде, тоді має присяга вчинена бути: якщо в справі мова йде про насильство і про відшкодування збитків, тоді сам пан [відшкодовує], а в справі людей його, люди.
Розділ ДЕВ'ЯТИЙ
ПРО ЛОВИ, ПРО ПУЩІ, ПРО БОРТНЕ ДЕРЕВО,
ПРО ОЗЕРА, ПРО БОБРОВІ ГОНИ, ПРО ХМЕЛЬНИКИ,
ПРО СОКОЛИНІ ГНІЗДА
1. Якби хто незаконно полював у чужих володіннях
Також постановляємо: якби хто незаконно полював у чужих володіннях, то тому, у чиїй пущі полював, мусить заплатити за насильство дванадцять рублів грошей, а нам, господарю, противень мусить заплатити згідно з ціною спійманої дичини, вказаною нижче. Якби хто послав мисливців на чию-небудь землю, у пущі або сам крадькома вбив звіра, і якщо проти нього будуть наведені обґрунтовані докази, що стільки-то звіра вбито, такий мусить платити за звіра за ціною, вказаною нижче. А якби спіймали стрільця над звіром, убитим у пущі, то його мають відвести до властей, а власті мають присудити його до смертної кари, як і інших злодіїв. А якби хто на своїй землі звіра підняв, а той звір утік би на чужу землю, то він може свого звіра переслідувати чужою землею і може вбити звіра на чужій землі. Якби хто підстрелив звіра на своїй землі, а той звір подався б у чужі володіння, то за своїм підранком мисливець може йти у чужі володіння.
2. Ціна звіра
Також встановлюємо ціну на дикого звіра: за зубра дванадцять рублів грошей, за лося шість рублів грошей, за оленя або за лань по три рублі грошей, за ведмедя три рублі грошей, за коня або кобилу три рублі грошей, за дикого кабана і свиню рубль грошей, за серну півкопи грошей, за рись рубль грошей.
3. Як мають використовуватися борті, озера і луки, якщо хто має їх у чужій пущі
Також постановляємо: хто має свої борті у пущі нашій господарській або також у княжій, панській, земянській, яким чином мають користуватися своїми бортями. А ось як: хто має у чужій пущі свої борті або озера, або сінокоси, а коло сінокосів хатинки, той до озера може їхати із неводом, але не повинен брати із собою ні собаки, ні рогатини, а також ніякої зброї, чим міг би спричинити шкоди звірові. А хто має сінокоси у чужій пущі, той має користуватися своїми старими сінокосами, а нових не мусить долучати; якби його старі сінокоси заросли, то може їх розчистити. А хто має борті у чужій пущі, тоді бортники, які мають ходити до своїх бортей, не повинні брати із собою ані псів, ані рогатин, ні якої іншої зброї, чим могли б завдати шкоди звірові; але бортники мусять мати тільки сокиру і пешню, якими роблять борті. А до сінокосів не мають права ні з чим іншим іти, а тільки із сокирою, чим зарості вирубати, і з косою, чим траву косити. Проте тим, хто має озера у чиїйсь пущі, коли прийдуть взимку ловити рибу у своїх озерах, можна буде у тій пущі набрати дров для своєї хатинки і зробити корита для риби. Ті, що мають сінокоси, можуть узяти дерево для обладнання скирди або стогу, або на будівництво сінника чи огорожі. А бортникам дозволено брати лико на виготовлення ледива або кору для лазбен та на інші потреби, які мають бортники у своєму занятті, скільки їм потрібно і скільки зможе на собі понести, а не вивозити возом, може з чиєїсь пущі взяти, де його борті. А коли дерево, в якому будуть його борті, впаде або з бджолами або без бджіл або хоч дерево і не впаде, він може витягнути із нього вулик із бортю, а верхівку і пень того дерева мусить лишити у пущі тому панові, якому належить пуща. А дерев на будівлю і дров, користуючись таким правом входу, ніхто не повинен брати із чужої пущі на свою потребу. Також, хто здавна має озера, сінокоси або борті у чиїйсь пущі, той не може займати озера, сінокоси і борті чужої пущі; а той, у чиїй пущі знаходяться озера, сінокоси і борті, також тих чужих входів у свою пущу відібрати не може. Той же, хто має свою пущу, а в його пущі знаходяться чужі борті, якщо схоче розкорчувати свою пущу, не повинен спричинити ніякої шкоди бортям і бортному дереву. Якщо ж хтось, розкорчовуючи поле, чиєсь дерево, бортне або приготовлене під борть, або годяще для борті із бджолами або без бджіл, підрубав або обпалив вогнем і пошкодив те дерево, і воно від цього може засохнути, тому, чиє дерево пошкодить, за це мусить платити у відповідності до нашої постанови, наведеної нижче. А якщо на чиєму полі буде знаходитися чуже бортне дерево, то, зоруючи це своє поле, не повинен чужу борть оборювати ближче, ніж на таку відстань, щоб із борозди можна було дістати її палкою, якою поганяють волів. А якщо близько підоре це дерево і якщо воно з цієї причини засохне, то буде зобов'язаний за це дерево платити тому, кому воно належить.
4. Що має платити той, хто виловить рибу з чужих озер, які знаходяться в його пущі, або скосить сінокоси
Якщо хто виловить рибу з чужого озера, яке знаходиться в його пущі, то мусить володарю озера заплатити за насильство, а нам, господарю, стільки ж, а за рибу стільки ж, скільки потерпілий укаже під присягою, якої йому спричинено шкоди у рибі. Також якщо хто у своїй пущі насильно скосить траву з чужого сінокосу і, витісняючи володаря з його сінокосу, поб'є його, то буде зобов'язаний платити за насильство, а нам, господарю, стільки ж. А якщо нікого і не бив, але скосив траву з чужого сінокосу, то мусить повернути сіно з пенею.
5. Якби хто у своїй пущі застав чиюсь людину і затримав її
Якби хто у своїй пущі застав чиюсь людину і відібрав у неї що-небудь, то за це він не мусить відповідати; але тільки мусить ту людину і те, що відібрав у неї, віддати його хазяїну на поруки і повести у пущу до пня, де відібрав, і довести спричинену йому шкоду. І якщо доведе, що той спричинив йому шкоди, то винуватий мусить йому відшкодувати її. Якщо ж у пущі не було б ніякої шкоди, а володар пущі безпідставно на те відібрав би що-небудь у затриманої людини, то мусить повернути відібране.
6. Як мають розглядатися у суді справи про борті або про входи в пущу, якби хто хотів іншого позбавити права володіти бортями і користуватися входами
Якби хто мав спір про борті або про входи у пущі і хотів кого позбавити права користуватися бортями і входами і якимось чином чиїсь борті або входи продав до чужих рук, як це часто трапляється серед селян, коли продає бджіл, будучи неспроможним віддати данину, або за дочкою віддає дерево із бджолами зятю у чуже село, а той тих бджіл помітить своїми мітками і на цій підставі буде мати вхід у цю пущу, і того першого, хто раніше мав у держанні ці входи, витіснить, а про це виникне суперечка, то мусять оглянути мітки у дереві: чия мітка буде старішою і яка більше вросла, тому мусять присудити борті і входи, а тому, чия мітка новіша, мають наказати, щоби собі не присвоював.