Політичні, економічні, технологічні, соціокультурні зміни в суспільстві завжди призводили до зміни стратегії структурних відносин. Сьогодні у зв’язку з активним розвитком місцевого самоврядування спостерігається поступовий перехід від найпростіших лінійних структур до найскладніших інтегрованих структурних форм. Особливо така тенденція характерна для систем місцевого самоврядування у великих містах.
Як зазначається в науковій правовій літературі, трансформаційні зміни в економіці України викликали зміни укладів суспільного розвитку, «перехід від індустріальної суспільної формації – до постіндустріальної або інформаційної» [3, c. 9]. За цих умов для ефективного вирішення питань місцевого значення недостатньо лише лінійно-функціональних структур. Для посилення адаптаційних можливостей органи місцевого самоврядування мають запроваджувати окремі механізми взаємовідносин, що мають діяти між суб’єктами органічних систем. Проведене дослідження дає підстави зробити висновок, що систему місцевого самоврядування ХХІ ст. можна визначити як взаємозалежну сукупність органів, що діють в інтересах територіальної громади й орієнтуються на споживача управлінських послуг. При збереженні загального керівництва ці органи будуть мати свою повноцінну систему управління (ієрархічну чи органічну – залежно від завдань, які стоять перед органом), можливість приймати самостійні рішення щодо питань взаємодії із зовнішнім середовищем та з іншими органами. Така організація забезпечить гнучкість і можливість швидкого реагування на зміни в суспільстві завдяки створенню нової системи комунікацій та інформації, коли більша частина останньої буде передаватися горизонтальними каналами зв’язку. Іншими словами, відбудеться поступовий відхід від монополії ієрархічних систем і перехід до оптимального поєднання їх з мережними. Процес визначення форм взаємодії суб’єктів системи місцевого самоврядування не може бути одноразовою дією, тому що постійний суспільний розвиток вимагає адаптації органів їх структурних підрозділів до нових умов, вимог, очікувань і запитів суб’єктів громадських відносин. Значне поширення вищеописаних змішаних структур у вигляді проектних груп, координаційних комісій, комітетів, робочих груп, що доповнюють основну ієрархічну структуру, пояснюється необхідністю ефективного вирішення широкого спектру завдань, які не можуть бути розв’язані лінійними структурами.
Таким чином, оптимальне поєднання різних форм взаємодії органів і посадових осіб місцевого самоврядування дає змогу: а) ліквідувати дублювання функцій у системі місцевого самоврядування, розпилювання сил органів, посадовців і коштів місцевого бюджету; б) отримувати найбільш повну й достовірну інформацію про всі процеси, які відбуваються на місцевому рівні; в) виявити недоліки і сформулювати відповідні пропозиції щодо їх усунення; г) підвищити результативність, ефективність і дієвість системи місцевого самоврядування в цілому й кожного її суб’єкта окремо.
Завданням подальших досліджень вважаємо створення системи аналізу і планування комплексних та організаційних змін, інструментарію визначення структурних, процесних, інформаційних і соціальних параметрів для проектування адекватних організаційних структур, які дозволять забезпечити ефективну й скоординовану взаємодію всіх органів і посадових осіб місцевого самоврядування при реалізації їх функцій і повноважень.
Список літератури
1. Бабаєв В.М. Проблеми підвищення ефективності управління сучасним містом // Актуал. пробл. держ. управління: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ «Магістр», 2003. – №2 (16): У 2‑х ч. – Ч. 1. – С. 28–33.
2. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем./ Сост. и общ. ред. Ю.Н. Давыдова. – М.: Прогресс, 1990. – 808 с.
3. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.
4. Дзюндзюк В.Б. Ефективність діяльності публічних організацій. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ «Магістр», 2003. – 236 с.
5. Молодцов О. Типи лідерства в контексті парадигм управління (або Що заважає реалізувати принципи командної роботи?) // Аспекти самоврядування. – 2003. – №3. – С. 15–17.
6. Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
7. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. – К.: ИГП НАН Украины, 1995 – 207 с.
8. Порядок документального оформлення етапів створення об’єкта підприємницької діяльності шляхом будівництва, реконструкції, переводу з житлового в нежитловий фонд // Партнери. – 2004. – №65 (серп.–вер.). – С. 14.
9. Принципи Європейської хартії місцевого самоврядування. Навч. посібник / М. Пітцик, В. Кравченко та ін. – К., 2000. – 136 с.
10. Советы народных депутатов и органы государственного управления / Под ред. Г.В. Барабашева, Ю.М. Козлова. – М.: Изд-во МГУ, 1987. – С. 5.
11. Ткачук А., Агранофф Р., Браун Т. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід. – К.: Заповіт, 1997. – 186 с.
12. 275–283.