Міністерство освіти України
Тема:
«Історіографія досліджень голодомору»
Виконала:
Учень К.з «НСЗШ I – III ст. № 24»
10-А класу
Міхневич Марія
Нікополь – 2008р.
ПитанняпропричиниголодоморунаУкраїнієоднимзнайскладнішихіводночасоднимз найважливішихпитаньновітньоїукраїнськоїісторії. Цієюпроблемоюзаймалисьізаймаютьсяне тількиукраїнськітаросійські, алетакожічисельнізахідніісторики. Насьогоднішнійденьсеред науковцівсвітуодностайноїдумкищодопричинголодоморунемає.
Докінця 1980-хроківпроблематикоювизначенняпричин, масштабівтанаслідківголодомору займаласятількизахіднаісторіографія. Цепояснювалосятим, щодотогочасурадянській історичнійнауцівціломуіукраїнськійзокремабулозабороненовивчатицеісторичнеявище, бо радянськийурядневизнававсамогофактуголодунаУкраїніу 1932-1933рр. Більшістьзахідних істориківсхиляєтьсядодумки, щоосновнимипричинамиголодоморубулинаціонально-політичні чинники. ПершезначнедослідженняголодоморупровівУ. Чемберлен, якийназвавголодомор засобомнаціональноїполітикибільшовиків, свідомовжитийдлятого, щобзламатиопір українськогоселянстваколективізації. ВидатнийісторикДжеймсМейсвважаєголодомор московськимінструментомпригніченнянаціональнихпочуттівукраїнськогоселянства, якебуло основнимносіємнаціональнихрисукраїнськогонароду. Крімцього, більшовикималивсіпідстави ворожеставитисядоселянства, бо, якзазначаєусвоїйстатті„Політикаголодомору" Дж. Мейса покипролетаріат... грабуєнаграбоване, експропріюєекспропрійоване..., селянамтимчасомєщо втрачати - землю, насамперед, нажитевласноюпрацеюіуспадкованевідпредківгосподарство тощо".
АналогічноїдумкидотримуєтьсяіРобертКонквест, авторпершорядногодослідженняпроголод „Жниваскорботи. Совєтськаколективізаціяітерорголодом". Усвоїхпрацяхвіндоводить, щоголо; буввлаштованийбільшовикаминасампереддлятого, щобзламатиукраїнськийнаціоналізм. осередкомякоговважалосяселянство,
Проблемаголодоморунезалишиласяпроблемоювласнеісториків, томущоїїбулозалучено західнимидержавамидоідеологічноїборотьбизСРСР. Так, у 1983 роціамериканськийуряд висунувнапершийплануборотьбізСРСРправалюдини^ щонадалоційтемібільшеполітичного змісту. Алезайваполітизація, використанняісторичноїнаукивполітичнійборотьбінесприяли об’єктивномуаналізуданогоісторичногоявища. Досихпірзахіднаісторіографія, яказробила значнийвнесокувивченняпроблемиголодомору 1932-1933 рр., дотримуєтьсядумкипроте, що голодбуврезультатомцілеспрямованихдійбільшовицькогоурядунаправленихназнищення селян-українців. Середзахіднихісториківєі прибічникипоглядівСтефенаВіткрофта (Мельбурнськийуніверситет), якийвважавголод результатомполітичнихпомилок, злочинногонедбальстваідужескрутногоекономічного становищаСРСР, алеажніякнерезультатомцілеспрямованоїполітики. Російськаісторіографія 1980-1990-хроківневиокремлювалапроблемиголодунаУкраїні, не виявляючидослідницькогоінтересудоцього явища. ІсторикиВ.П. Данилов, I.Є. Зеленін;М.О. ІвнцькийтаД.О. Волконоговцілкомслушноіаргументовановиділялиосновніекономічніта соціальніпричиниголодомору (колективізація, розкуркулення, хлібозаготівлі), Алевонине виходилизарамкиінтернаціональноїпозиціївоцінцігеографії тамасштабівголодомору, цілковито заперечуючийогоантиукраїнськунаправленість. Дотогожрозбіжностіупоглядахросійськихта українськихдослідниківнабулиполітичногозабарвлення. Так, М.0. Іваницький, одинзпровідних спеціалістівІнститутуросійськоїісторіїРАН, уоднійзісвоїхстатейвисловивпідозру, щоукраїнська сторонабажаєвикористатитрагічністорінкизагальноїісторіїУкраїнитаРосіїдляобґрунтування непростихросійсько-українськихвідносинсучасності.
Сьогодніочевидноюєнеобхідністьпозбутисяполітичноїза ангажованостіприаналізіданого історичногоявищатаоб'єднатиіснуючігіпотези.
Першимиукраїнськимидослідниками, якізаймалисяпитаннямпропричиниголодоморубули представникиукраїнськоїдіаспори: М. Вербицький, 0. Второпай, В. Гришко, В. Давиденкотаінші. Публікуючивеликукількістьрозвідокіматеріалівстосовноголодомору, вонинамагалисядати відповідьнаголовнепитання - якіпричиниголодоморуіхтовньомувинен. Вонивважають. що основнимзавданняморганізованогобільшовикамиголодоморубулоякщоневинищення, то всебічнеослаблення, упокоренняукраїнськоїнації.
ВукраїнськійрадянськійісторіографіївпершепоставивпитанняпроголодС.В. Кульчицький. Він вбачаєуголодоморінасампереднайбільшжахливийкаральнийзасіб, застосованийСталіним протиколгоспників, якізробилиспробудобросовіснопрацюватитількинаприсадибнійділянці, ане вгромадськомугосподарстві.
УкраїнськідослідникиВ. ДаниленкоіП. Бондарчуквважаютьнадмірнізаготівлі (афактичновилучення) зернауселянпрямоюпричиноюголодомору. Дослідникизазначають. щонаціонально-культурнийрозвитокУкраїнизачасівукраїнізаціївикликавглибокезанепокоєнняуМоскві, яка бояласьдецентралізаціїсуспільногожиттяСРСР, по-перше, могутнімкаталізаторомукраїнізації" вмістівиявилосьсело, якебулобазоюукраїнізації"...По-друге, у 20-тірокивідбуваласьчіткадиференціаціяміждвома національнимикультурами - архаїчноюімодерною. Дляпершоїбулохарактерним...існування разомзколоніальноюструктурою. Інша - модернаідинамічна - буланетерпимадоколоніальних структурінамагаласяїхзнищити, Однієюзознак такоїнаціональноїкультурибулогасло ХвильовогогетьвідМоскви". В. ДаниленкоіП. Бондарчуктакожнаголошуютьнанеобхідності розглядатибільшглибокіпричиниорганізованогобільшовизмомголодомору. Сталіннаголошував натому, щобезселянськоїарміїнебуваєінеможебутисильногонаціональногорухуіщо національнепитанняєпитаннямселянським. Тобтонаціональнатаселянськаполітикабільшовиків евзаємопов'язаними - ударпоселянствубувлишеоднієюзіскладовихполітикинаступуна українськийнаціональнийрух, Отже, надумкудослідників, головноюпричиноюголодомору 1932-1933 роківєполітикаМоскви, направленанапідривтапридушенняукраїнськихнаціональнихсил.
Такимчином, цілкомслушнимєзауваженняДж. Мейса, щоможназрозумітиполітикутапроцесилишевконтекстісукупності (тотальності) їхніхвзаємовідносин, вконтекстіпроектусуцільної трансформаціїсуспільствапідпроводомрежиму, якийфанатичноувірував, щовін (ітількивін) володієнауковими" формуламистворенняутопії".
Наосновіцієїдумкимимаємозвернутиувагусаменапершоджерелакомуністичноїідеології. Вжеу «маніфестікомуністичноїпартії» МарксатаЕнгельсаможназнайтидеякіпоясненняголодомору 1932-1933рр. У„Маніфесті" написано, щоселяни ,,нереволюційні, аконсервативні. Навітьбільше, вониреакційні: вонипрагнутьповернутиназадколесоісторії", Вжетутмибачимовороже ставленнятворцівкомуністичноїідеологіїдоселянства, якенебулосхильнимдоідеї, що заперечувалаприватнувласність, втойчасколидляселянинасвояземлябуланайціннішим засобоміснування. Тобтоу„ світломукомуністичномумайбутньому " основоположникимарксизму невиділялимісцяселянамяк традиційномукласу.
РозглядаючиситуаціювласневРадянськійРосіїпісля 1917 року, мизнаходимопередумови більшовицькоготерорупротисела. Післязахопленнявладибільшовикипочалибудуватиідеальнесуспільствоувідсталійаграрнійкраїні, десучаснийсектор економікибувнезначним. ІснуючатодіуРосіїпромисловістьнемоглазабезпечитимодернізацію, тобтоперехідсільськогогосподарстванановийтехнологічнийіорганізаційнийрівень індустріальногогосподарства. Більшовикизробилиспробумодернізаціїсільськогогосподарстване еволюційним, априскореним, сутополітичнимшляхом - впровадженнямкомунякновогоспособу організаціїсільськогосподарськоговиробництва. Алевбільшостісвоїйселянствонетількине підтрималоцюспробубільшовиків, алейвиступилопротирадянськоївладизізброєюзруках. Шляхомпоступок (відмінакомуніпродрозкладки) татероруопірселавдалосязламати. Увсіх партійнихдіячівсклалосятвердепереконаннявтому, щоселянство (якізазначалиМарксз Енгельсом) являєтьсянереволюційнимкласом, апотенційнимворогомрадянськоївладичисельнимтадоситьжорстоким, щопродемонструвалиподіїгромадянськоївійни.Процещев квітні 1917 рокупопереджавбільшовицькекерівництвоЛенін: „Неможнапролетарськійпартії покладатитепернадіїнаспільністьінтересівзселянством".
Теоретичнобільшовикимализмогуповільноздійснюватимодернізаціюселашляхомйого технологічноїмодернізаціїіпоступовогоперетворенняселянваграрнихробітниківіндустріального тилу. Цепотребуваловеликихкапіталовкладеньусільськегосподарствоічасудля„комуністичного перевиховання" селянства. ЯкзазначилаЄ. Шаталіна, „вольовіідеолого-політичні, урядово-партійнірішеннявладизгідноздоктринерськимипрограмамийшливрозрізіззакономірностями об’єктивногопроцесусоціально-економічногозбалансованогорозвиткувсіхгалузейнародного господарства". Поступовий, еволюційнийваріантрозвиткуунеможливлювавсямесіанським характероммарксизмувзагаліійогоросійськоговаріантузокрема. Метоюбільшовиківбулоне будівництвокомунізму„уокремовзятійкраїні", асвітовареволюція. Ленінтвердив, щопролетаріат, якийперемігуоднійкраїні, повинен„ повстати... протикапіталістичногосвіту, залучаючидосебе пригніченікласиіншихкраїн... виступаючиуразінеобхідностінавітьзвоєнноюсилоюпроти експлуататорськихкласівтаїхніхдержав", Сталін, продовжуючидумкувождяпролетаріату, вбачав значенняЖовтневоїреволюціївтому, що„ вонаскладаєпершийетапсвітовоїреволюціїта могутнюбазуїїподальшогорозгортання". ДестабілізаціяекономікитаполітичноголадуСШАі західноєвропейськихкраїнвнаслідоккризиперевиробництватасвітовоїдепресії 1929-1933 рр. спонукалаСталінаприскорититемпипідготовкидодругогоетапусвітовоїреволюції. В 1929 роцінапленуміЦКВКП(б) буловирішеноприскорити„ будь-якоюціною" розвитокмашинобудуваннятаіншихгалузейважкоїпромисловості. Iвтомужроцібулоприйнято курснафорсовануколективізацію, босільськегосподарствобулоневзмозізабезпечитиміста навітьнеобхідниммінімумомпродовольства - з 1928 рокувмістахбуловпровадженохлібні картки. Сталінописувавцюситуаціютак. „Основанашиххлібнихтруднощівполягаєвтому, що зріствиробництватоварногохлібаідевнасповільніше, ніжзрістпотребухлібі... Виробництво товарногохлібаростестрашенноповільнимитемпом". ПричиноюцихтруднощівСталінвважавте, щовскладінародногогосподарстваєелементи, „щонепіддаютьсяпокищоплануванню. є, нарешті. ворожінамкласи, якінеможнаподолативиключнопростимдержплановським плануванням".