Смекни!
smekni.com

Історія друкарства в Україні (стр. 3 из 3)

Не довго пробули друкарі наші в Луцьку і скоро пере­бралися в Чорненський монастир; пізніше 1635 р. ієродия­кон Сильвестр в духівниці своїй відписав свою друкарню Луцькому братству. Але братство скористало з цеї дру­карні мало, бо видрукувало лише одну книжку: «Апостолы и Євангелія через вси недели и празд: и избранным ст: на ввесь год», що вийшла 1640 р., 181 л. Книжка ця «первоє изобразися в монастыру Луцком Братском»; зміст її трохи відмінний від видання Угорцівського 1620 р.; шрифт цього видання дрібніший від шрифту «Собранія» 1618 р. і значно більший від «Апостолів» 1620 р. Цікаво за­значити, що в кінці цеї книжки, на л. 181 об. уміщено знака з хрестом в середині,— такого самого, якого знаходимо ще в угорцівських «Собраніях» 1618 р.; дрібний шрифт «Апо­столів» 1640 р. трохи нагадує шрифт «Апостолів» угорців­ських 1620 р.

Поза цими виданнями ми не знаємо більше луцьких видань; звичайно, цілком можливо, що не всі луцькі видан­ня збереглися до нашого часу. У всякому разі в Луцьку, сто­личнім місті єпископів луцьких, довго жив переказ про дав­нє луцьке друкарство; так, ще 1772 р. єпископ Луцький Сильвестр Рудницький, відновляючи Почаївську друкарню, писав в умові з почаївським монастирем, що єсть приві­леї.

Трохи пізніше, 1787 р., засновує в Луцьку свою друкар­ню домініканський кляштор, що 1783 р. одержав на це й королівського привілея; цим привілеєм домініканам до­зволялося випускати книжки різними мовами. Ще 1804 р. 10 травня Волинський губернатор їв. Ессен писав, що в домініканській луцькій друкарні «печатаніе производится на языках: россійском, латинском, французском и польском». 1803 р. ця друкарня згоріла. Домініканська луцька друкарня випустила більше 30 книжок, переважно підруч­ників для шкіл.

Житомирська друкарня

В давнину Житомир не мав своєї друкарні; перша дру­карня постала тут лише 1783 р., її заснував головний жи­томирський суд. Друкувалися тут лише судові справи, пер­ше польською мовою. Року 1804 управляв друкарнею сек­ретар суду Рожанський.— Пізніше, 1840 р. Бердичівську кармелитську друкарню перенесено також до Житомира.

Жидівське друкарство на Волині

Найстаршою жидівською друкарнею на Волині була друкарня в Острозі. Видання цеї друкарні широко розхо­дилися не тільки на Волині, але також і по Поділлі та Ки­ївщині. Пізніше вона припинила своє існування, але 1792 р., з дозволу власника міста Малаховського, місцеві міщани — Шмуль Беркович та Арон Йосійович знову відкрили жидів­ську друкарню. З дозволу Рижської цензури вони друку­вали багато своїх релігійних книжок. Ця друкарня проіс­нувала аж до нових часів, і тільки 1832 р. її закрито з наказу уряду.

В м. Полоннім з 1788 р. заклав друкарню Шмуль Беркович.

В м. К о р ц і, Новоград-Волинського повіту, з 1790 р. заклав друкарню Шмуль Беркович.

В м. Славуті, Заславського повіту, з дозволу дідича кн. Сангушка, з 1790 р. заклав друкарню Мошко Пинхасович.

В місті Дубні жидівську друкарню заклав кн. Любомирський 1802 р., а 1804 р. її вже веде Йона Якубович.

В місті Житомирі з 1803 р., з дозволу губерніаль­ного правління, заклав жидівську друкарню Гершко Шимонович.


Список використаної літератури:

1. Огієнко І.І. Історія українського друкарства. – К., Либідь, 1994 – 448с.

2. Овчинніков В. Історія книги. – Львів, 2005.

3.