2. норми соціального обслуговування пенсіонерів, інвалідів та дітей, які перебувають на утриманні держави;
3. норми харчування та забезпечення непродовольчими товарами у державних і комунальних закладах соціального обслуговування.
-Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування
1. гранична норма оплати послуг з утримання житла, житлово-комунальних послуг залежно від отримуваного доходу;
2. соціальна норма житла та нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим громадянам;
3. показники якості надання житлово-комунальних послуг.
-Державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування та зв'язку включають:
1. норми забезпечення транспортом загального користування;
2. показники якості транспортного обслуговування;
3. норми забезпеченості населення послугами зв'язку.
-Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров'я включають
1. перелік та обсяг гарантованого рівня медичної допомоги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров'я;
2. нормативи надання медичної допомоги, що включають обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур;
3. показники якості надання медичної допомоги;
4. нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення лікарськими засобами та іншими спеціальними засобами;
5. нормативи забезпечення стаціонарною медичною допомогою;
6. нормативи забезпечення медикаментами державних і комунальних закладів охорони здоров'я;
7. нормативи санаторно-курортного забезпечення;
8. нормативи забезпечення харчуванням у державних і комунальних закладах охорони здоров'я.
-Державні соціальні нормативи у сфері забезпечення навчальними закладами
1. перелік та обсяг послуг, що надаються державними і комунальними закладами дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти;
2. нормативи граничного наповнювання класів, груп та співвідношення вихованців, учнів, студентів і педагогічних працівників у навчальних закладах;
3. норми матеріального забезпечення навчальних закладів та додаткових видів соціального матеріального забезпечення учнів.
-Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування закладами культури
1. перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;
2. показники якості надання населенню послуг закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;
3. нормативи забезпечення населення закладами, підприємствами, організаціями та установами культури
-Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування закладами фізичної
культури та спорту
1. перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами фізичної культури, спорту, а також дитячо-юнацькими спортивними школами;
2. нормативи забезпечення населення закладами фізичної культури та спорту.
-Державні соціальні нормативи у сфері побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування
1. нормативи забезпечення населення побутовими послугами;
2. показники якості надання побутових послуг;
3. нормативи забезпечення торговельною площею та місцями у закладах громадського харчування;
4. показники якості та безпеки товарів і послуг підприємств громадського харчування [60].
Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
До числа основних державних соціальних гарантій включаються:
мінімальний розмір заробітної плати;
мінімальний розмір пенсії за віком;
неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні державні соціальні гарантії визначаються виключно законом.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо:
рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
рівнів оплати праці працівників різної кваліфікації в установах та організаціях, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;
стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державних навчальних закладів;
індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін;
надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування;
забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки [53].
В Україні система державного соціального страхування включає в себе: пенсійне страхування, страхування з тимчасової втрати працездатності, страхування на випадок безробіття та страхування від нещасного випадку на виробництві.
Розглянемо пенсійне страхування. Пенсійне страхування (один із видів соціального страхування) — це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працездатності. Одна із основних форм соціального захисту, в основі якої лежить страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріального забезпечення громадян [34].
У новому законі офіційно передбачено три рівні пенсійного страхування:
1. Солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
2. Накопичувальна система загальнообов'язкового державно-го пенсійного страхування. Умовами запровадження накопичувальної системи є зростання валового внутрішнього продукту протягом двох років не менше, ніж на 2% порівняно з попереднім роком, збалансованість бюджету Пенсійного фонду, прийняття законодавчих актів для функціонування накопичувальної системи, проведення тендерів і підписання договорів з компаніями щодо управління активами накопичувального фонду.
1. Система недержавного пенсійного забезпечення. Вона базується на умовах добровільної участі громадян, роботодавців або їх об'єднань у формуванні пенсійних виплат. Умови та порядок формування цих накопичень визначені в Законі «Про недержавне пенсійне забезпечення» (набрав чинності з 1 січня 2005 р.), прийнятому водночас із Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності – це загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФСС ТВП).
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за такими принципами:
· законодавчого визначення умов і порядку здійснення цього виду страхування;
· обов'язковості страхування осіб, які підлягають цьому виду страхування згідно із законом, та добровільності страхування інших осіб;
· державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
· обов'язковості фінансування ФСС ТВП витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг;
· формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування;
· цільового використання коштів;
· паритетності в управлінні ФСС ТВП представників держави, застрахованих осіб та роботодавців;
· відповідальності роботодавців та ФСС ТВП за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги.
Страхування від нещасного випадкує самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Завданнями страхування від нещасного випадку є:
- проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;
- відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;