Задуманий і почасти виконаний переворот Верховної влади був зроблений, крім вимоги народної волі - це не потребує доказів, хоча конституція вироблялася і з'явилася під тиском змов, політичних убивств і збройних повстань, але все це не може, зрозуміло, рахуватися проявом народної волі саме на творення того, що вона учинила.
З боку народу не було ніяких ясних вимог, значних петицій і т.д. на користь зміни Верховної влади.
Виробітка конституції не була зроблена яким-небудь Земським собором, а зроблена в тиші канцелярій і навіть потай. Вона потім не була повалена на рішення яких-небудь Земських соборів, не віддана на всенародне голосування. Словом, ні в якій законній-установчій формі цей переворот не був ні необхідний, ні підтверджена народною волею, і ніякої санкції з боку нації вона не одержала.
Мало того, вона не могла навіть сказати, щоб одержала революційну санкцію. Революціонери, що складали змови, що кидали бомби, що вбивали урядових осіб і билися на барикадах, потребували цілком не того, що дала "конституція".
Вони на всі лади, усно, у прокламаціях і т.д., потребували знищення Самодержавства і скликання Установчих зборів. Але конституція не дала Установчих зборів і зберегла в законі слово "Самодержавство"... Революціонери, утім, і самі негайно заявили, що конституції 1906 року не приймають.
Але, не маючи ніякої опори в народній волі, спроба перевороту суб'єкта Верховної влади точно так само зроблена без уповноваження волі Монарха.
1. Жарова Л.Н., Мишина И.А. "История Отечества". Москва, "Просвещение", 1992.
2. Сахаров А., Троицкий С. "Живые голоса истории". Москва, "Молодая гвардия", 1978.
3. "Поп Гапон", журнал "Родина", № 12 - 1993, с.24. Москва, "Пресса", 1993.
4. Карамзин. История государства Российского, т.2, Москва, 1995 г.
5. Ю. Тихомиров. Абсолютизм в период с 1905-1907 г. г. // Государство и право, № 6, 1978 г.
[1] Жарова Л.Н., Мишина И.А. "История Отечества". Москва, "Просвещение" , 1992.
[2] Жарова Л.Н., Мишина И.А. "История Отечества". Москва, "Просвещение" , 1992.
[3] Сахаров А., Троицкий С. «Живые голоса истории». Москва, «Молодая гвардия», 1978.
[4] Сахаров А., Троицкий С. «Живые голоса истории». Москва, «Молодая гвардия», 1978.
[5] Поп Гапон», журнал «Родина», № 12 – 1993, с.24. Москва, «Пресса», 1993.
[6] Поп Гапон», журнал «Родина», № 12 – 1993, с.24. Москва, «Пресса», 1993.