2) надання податкових пільг виробникам пріоритетної продукції й експортерам;
3) розробка і фінансування програм розвитку пріоритетних експортоорієнтованих проектів у рамках спеціально створених фондів;
4) адміністративно-організаційна підтримка національних виробників;
5) розвиток міждержавного лізингу;
6) розробка і прийняття міждержавних документів про координацію ринків цінних паперів, єдині принципи заставних операцій, страхування ризиків, валютний й експортний контроль;
7) розробка і впровадження нових систем обслуговування торгово-економічних відносин, у т.ч. механізму клірингу;
8) створення сприятливих умов для організації і функціонування двосторонніх і багатосторонніх торгово-промислових палат, бізнес-центрів і представництв у країнах найближчих торгових парнерах України;
9) створення сприятливих умов і надання допомоги суб'єктам господарювання у розвитку різних форм спільного підприємництва: транснаціональних фінансово-промислових груп, лізингових компаній і інших фірм і організацій;
10) заохочення прямих інвестицій національних інвесторів;
11) використання бюджетних форм підтримки національних виробників і експортерів.
За 2006 рік системних успіхів на американському напрямі досягти не вдалося. Підтримка США зовніш ньополітичного курсу України залишається фактично нереалізованою через внутрішньополітичні проблеми. Україна виявилася не готовою до реалізації низки спільних ініціатив. Стан відносин України та США не достатньою мірою сприяє формуванню стратегічного партнерства між країнами.
За 2006 рік системного прогрессу у відносинах з РФ теж не вдалося досягти. Попри певні успіхи, в політиці України на російському напрямі відчувається дефіцит скоординованості, стратегічних підходів, ефективності дій у відстоюванні національних інтересів. Цей комплекс проблем, з одного боку, помітно послаблює позиції України в умовах асиметрії відносин і неспівмірності економічного та воєннополітичного потенціалів країн. З іншого – об’єктивно провокує зростання жорсткого тиску з боку РФ. Цивілізаційна близькість до Європи дає Україні унікальний шанс змінити систему координат формування своєї ідентичності з формули «Україна – не Росія» на формулу «Україна – невід’ємна частина Європи». Репрезентація України як частини політичної і економічної Європи у відносинах з Російською Федерацією дає її колосальні преференції і дозволяє, з одного боку, зняти весь комплекс геополітичних претензій Росії, з іншого – значно посилює потенціал економічної співпраці.
Знаходячись на перетині геополітичних інтересів країн Заходу, Сходу, Півночі та Півдня Україна має величезні можливості для варіації зазначеними інтересами, а відтак знаходити собі партнерів, союзників і просувати свої інтереси на цих чотирьох напрямах, завойовуючи собі статус регіонального лідера, з яким буде змушена рахуватися Російська Федерація.
1. Василенко Ю. Експортна діяльність України. 2007 р., с. 17–20
2. Ватманюк Г. та ін. Макроекономіка /Київ – 2001 р., с. 275
3. Інтернет:http //www.
4. Климко Г., Нестеренко В. та ін. Основи економічної теорії / Київ. Вища школа – 2002 р., с. 328
5. Кокорін В. Конкурентоспроможність економіки України. Газета «Бізнес і Економіка» – 2003 р., с. 9–11
6. Макконел К.Р., Брю С.Л. Економіка /М.12004 р., с. 123–146
7. Мочерний С. Основи економічних знань / Київ.2008 р., с. 94–105
8. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України. Підручник. Київ: КНЕУ – 2005., с. 23–31
9. Паламарчук В. Важлива умова економічного зростання. 2007., с. 8–10
10. Ревенчук К. Проблеми іноземних інвестицій. 2006., с. 54
11. Філіпенко А., Шнирков О. Новий етап зовнішньоекономічних зв’язків України/Економіка України – 2002., с. 25–33
12. Журнал: Політика і час №7/2008
13. Онищенко В. Сучасні проблеми зовнішньоекономічної політики України. «Газета Економіка України.» 2006. №2.
14.Гончарова О. Торгівельні бар'єри на шляху до вільної міжнародної торгівлі. «Российский Экономический Журнал.» 2004. №8.
15.Беляцький З. «Міжнародний економічний взаємозв'язок і взаємозалежність: проблеми і тенденції. «2007. №6.
16. Фомичев В. І. «Международная торговля.» Підручник–М., 2004.
17. Шреплер Х.А. Міжнародні організації: Довідник.–М., Міжнародні відносини. 2005.