Юридична відповідальність, яка базується на обов’язку завдавати визначенні обмеження, виникає безпосередньо з факту правопорушення, в цей час як реалізація санкцій вимагає визначеної правозастосовчої діяльності таких державних органів, як суд, прокуратура, міліція, слідчі органи, виправно-трудові заклади.
В юридичній практиці трапляються випадки, коли юридична відповідальність має місце, а заходу державного примусу не існує. Так буває тоді, коли, наприклад, спливає строк давності, коли не виявляється правопорушник чи коли правопорушник виявлений, але суд дотримуючись закону, визнає наявність юридичної відповідальності, поряд з цим звільняє правопорушника від застосування покарання і т.п..
Потрібно мати на увазі, що усесторонні засоби державного примусу взагалі не пов’язанні з юридичною відповідальністю Так трапляється, коли, наприклад проводиться в примусовому порядку медичний огляд, встановлюється карантин і т.п..
Таким чином, юридична відповідальність існує на всіх етапах виникнення і розвитку правових відносин, основою виникнення яких є правопорушення.
Підводячи підсумок вищевикладеного потрібно зазначити, що здійснюючи правомірну поведінку, суб'єкт вступає у сферу дії права і виявляє свій вибір між різними варіантами вчинків (правових і неправових). Вибір правового варіанта забезпечує йому низку переваг: інші суб'єкти зобов'язані сприяти його діям або не втручатися у них; у випадку невиконання ними своїх обов'язків держава в правовій формі примусу забезпечує відновлення порушеного права і виконання зобов'язаним суб'єктом відповідних обов'язків. Відтак, правомірна поведінка як юридичний факт тягне за собою не просто виникнення правовідносин, а певну дію засобів правового регулювання, спрямовану на гарантування, захист і охорону правової форми реалізації інтересів суб'єкта і суспільства. Ця дія права і держави є лише одним із засобів їх реакції на правомірну поведінку. До інших слід віднести пряме заохочення з боку держави правомірних вчинків. Це стосується як використання суб'єктивних прав, так і виконання обов'язків.
Здійснення ж правопорушень тягне за собою юридичну відповідальність у вигляді застосування заходів державного примусу каральної спрямованості, понесення ними втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру. У результаті правопорушень виникають охоронні правовідносини, за яких держава має право вживати карні та відновлюючі заходи до правопорушників. Останні зобов'язані нести визначені втрати та відшкодувати потерпілому понесені ним збитки.[15]
Соціальне призначення юридичної відповідальності — охорона суспільних відносин — реалізується в її правоохоронній і виховній функціях. Правоохоронна функція юридичної відповідальності, в свою чергу, поділяється на правовідновлюючу і каральну, а виховна — на функції спеціальної і загальної превенцій.
Держава здійснює своє право щодо застосування заходів юридичної відповідальності у три етапи: а) заборона суспільне небезпечних вчинків і передбачення відповідних заходів у санкціях правових норм; б) індивідуалізація санкцій щодо конкретних правопорушників; в) забезпечення відшкодування правопорушниками відповідних втрат.
Процеси реалізації юридичної відповідальності суворо регламентуються законом і здійснюються на засадах законності, обґрунтованості, доцільності, невідворотності, справедливості.
1. Базылев В.Т. Юридическая ответственность (Теоретические вопросы). — Красноярск, 1995.
2. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. — М., 1996.
3. Волков А. Я. Юридическая ответственность работников милиции за вред, причиненный гражданину или организации. — М., 1991.
4. Гойман. В.И. Формирование правовой активности личности. — М., 1988.
5. Гойман В.И. Действие права (Методологический анализ). — М., 1992.
6. Гусарєв С. Д. Теорія держави та права. Альбом схем. — К., 1997.
7. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности. — Л., 1993.
8. Завадская Л.Н. Реализация судебных решений. — М., 1992.
9. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права. К.: Юрінком Інтер. 2000р.С.320.
10. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. Із змінами та доповненнями станом на 11.07.2001 р.
11. Кодекс про адміністративні правопорушення від 7.12.1984 р. Із змінами та доповненнями станом на 7.02.2002 р.
12. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року: Офіційне видання. – К.: А.С.К., 2002. – 223с.
13. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. — М., 1992.
14. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. — М., 1998.
15. Лисенков С.Л. Конституція України / Матеріали до вивчення. – К., 1997.
16. Марченко М.Н. Теория государства и права. Московский университет 1987. С.413.
17. Общая теория государства и права / Под ред. В.В. Лазарева. – М., 1994
18. Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности. — К., 1995.
19. Орзих М.Ф. Право и личность. — К.—Одесса, 1998.
20. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – К., 1999.
21. Разумович Н.Н. Политическая и правовая культура. — М., 1989.
22. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. — М., 1991.
23. Сурилов А.В. Теория государства и права. – К. – Одесса, 1989.
24. Щербак А. И. Социальный механизм юридической ответственности должностных лиц. — К., 1990.
25. Явыч Л.С. Теория государства и права. Л. – 1999.
[1] Див: Марченко М.Н. Теория государства и права. Московский университет 1987. С.413.
[2] Див: Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – К., 1999.
[3]Див: Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – К., 1999.
[4]Див: Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – К., 1999.
[5] Див: Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – К., 1999.
[6] Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року: Офіційне видання. – К.: А.С.К., 2002. – 223с.
[7] Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року: Офіційне видання. – К.: А.С.К., 2002. – 223с.
[8] Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року: Офіційне видання. – К.: А.С.К., 2002. – 223с.
[9] Кодекс про адміністративні правопорушення від 7.12.1984 р. Із змінами та доповненнями станом на 7.02.2002 р.
[10] Кодекс про адміністративні правопорушення від 7.12.1984 р. Із змінами та доповненнями станом на 7.02.2002 р.
[11] Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. Із змінами та доповненнями станом на 11.07.2001 р.
[12] Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. Із змінами та доповненнями станом на 11.07.2001 р.
[13]Див:Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – К., 1999.
[14]ДмитрукВ. И. Теория государства и права / Учеб. пособие. - Мн.:Амалфея, 1998.
[15]Див: Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – К., 1999.