4. Заявник оплачує Патентному повіреному передбачений договором аванс — 50% суми договору.
5. Патентний повірений виконує роботи по дослідженню предмета захисту і оформленню документів на державну реєстрацію (протягом одного місяця за звичайним тарифом):
— аналіз предмета захисту і визначення системи захисту його складових;
— класифікація технічних рішень предмета захисту відповідно до Міжнародної патентної класифікації;
— патентно-iнформацiйнi дослідження, пошук аналогів i визначення прототипу з використанням національної бази Укрпатенту, бази Роспатенту чи міжнародних БД;
— визначення форми представлення технічного рішення на реєстрацію і системи його захисту;
— оформлення заяви, опису, формули, креслень, реферату та ін. заявочних матеріалів відповідно до «Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель» ;
— подання особисто заявки в Укрпатент на одержання патенту з реєстрацією дати подання заявки і отриманням розписки;
— сплата збору за подання заявки і проведення експертиз.
6. Заявник оплачує Патентному повіреному 30% суми договору.
7. Патентний повірений оплачує передбачений в кошторисі державний збір за реєстрацію заявки і проведення експертизи заявки (згідно постанови КМУ №543 вiд 22.05.2001).
8. Укрпатент установлює пріоритет заявки і видає Патентному повіреному рішення про реєстрацію заявки з підтвердженням дати пріоритету (протягом місяця).
9. Заявник оплачує Патентному повіреному 20% суми договору.
10. Патентний повірений супроводжує формальну експертизу Укрпатентом заявки і приймає певні рішення чи надає відповідні додаткові документи на запити експерта (протягом п’яти місяців).
11. Укрпатент публікує інформацію про заявлене технічне рішення в офіційному бюлетені «Промислова власність» (по закінченні 18 місяців від дати подання заявки).
12. Патентний повірений надає Заявнику інформацію про наявність тимчасової правової охорони на заявлене технічне рішення (відповідно до ст.21 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).
13. Укрпатент проводить кваліфікаційну експертизу технічного рішення, що заявлено на отримання патенту, і видає Патентному повіреному рішення про видачу патенту Україні на винахід (протягом часу не менше сім місяців з дати подання заявки).
14. Патентний повірений супроводжує кваліфікаційну експертизу заявки і приймає певні рішення чи надає відповідні додаткові документи на запити експерта. При незгоді Заявника з рішеннями експертизи Патентний повірений оскаржує їх в установленому порядку, в т.ч. і в Апеляційній палаті Держдепартаменту і суді.
15. Патентний повірений оплачує державне мито за видачу патенту України на винахід і надає відповідний документ в Укрпатент (згідно Декрету КМУ «Про державне мито»).
16. Укрпатент проводить державну реєстрацію патенту на винахід, публікує відомості про винахід в офіційному бюлетені «Промислова власність» і видає Патентному повіреному патент України на винахід (протягом трьох місяців).
17. Патентний повірений вручає патент України на винахід з терміном дії 20 років Заявнику і виконує роботи по його правовому супроводженню.
Питання тимчасової правової охорони визначено в ст. 21 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року N 3687-XII.
Опубліковані згідно з частиною шістнадцятою статті 16 цього Закону відомості про заявку на патент на винахід надають заявнику тимчасову правову охорону в обсязі формули винаходу, з урахуванням якої вони опубліковані.
Заявник має право на одержання компенсації за завдані йому після публікації відомостей про заявку збитки від особи, яка дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою з зазначенням номера заявки про те, що відомості про заявку на винахід, який нею використовується без дозволу заявника, опубліковані. Зазначена компенсація може бути одержана заявником тільки після одержання ним патенту.
Дія тимчасової правової охорони припиняється від дати публікації в офіційному бюлетені відомостей про видачу патенту на винахід чи повідомлення про припинення діловодства щодо заявки.
Дія тимчасової правової охорони за міжнародною заявкою починається від дати публікації відомостей про неї Установою на умовах, викладених у частині другій цієї статті.
Патент на винахід має територіальну дію, тому патент України на винахід не є чинним в жодній з інших держав. Аналогічно і патенти на винахід, видані в інших державах, не є чинними в Україні. Приміром, патент США на винахід не є чинним в Україні, так само як патент на винахід України не є чинним в США.
Це випливає з міжнародних договорів, учасницею яких є Україна, зокрема з положень Паризької конвенції про охорону промислової власності.
Патент на винахід надає його власнику право використовувати винахід за власним розсудом та виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід без його дозволу в Україні (Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (Закон), ст. 28). В інших державах заборонити використовувати свій винахід власник патенту не може і винахід може вільно використовуватись.
Але вихід з такої ситуації є: патентувати винаходи в інших державах.
Законодавством України передбачена можливість для заявників України запатентувати винахід і в інших державах, таким чином набувши прав на винахід в цих державах. У свою чергу, іноземні заявники можуть запатентувати винаходи в Україні. Такі ж можливості передбачено національними законодавствами інших держав та міжнародними угодами.
Статтею 37 Закону визначено, що будь-яка особа має право запатентувати свій винахід в іноземних державах. Але перш ніж подати заявку на винахід до патентного відомства іноземної держави, необхідно подати її в Україні. У разі порушення цих вимог Закону патент визнається недійсним в Україні.
Слід зазначити, що патентною експертизою, яка проводиться в патентних відомствах, передбачена перевірка винаходів на новизну.
Ця перевірка визначає чи не є заявлений винахід відомим серед усіх загальнодоступних у світі до дати подання заявки відомостей. Якщо цей винахід є вже відомим, то патенти на такі винаходи не видаються.
Якщо винахідник в Україні створив винахід і не подав заявку на видачу патенту на винахід, а винахідник в США створив такий самий винахід пізніше, але подав заявку на отримання патенту, то, дійсно, про винахід українського винахідника ніхто не буде знати. Більше того, запатентувавши свій винахід в Україні, заявник із США буде мати монопольне право на цей винахід і зможе заборонити його використовувати навіть тому українському винахіднику, який його створив раніше.
Тому найкращим захистом прав на винаходи є подання заявки на винахід до Державного департаменту інтелектуальної власності та отримання патенту.
2. Патентування об'єктів у зарубіжних країнах. (Європатент та його особливості. Євроазіатський патент та його особливості. Американські патенти. Афромалагадасійський патент.)
Патентне право регулює правовідносини у зв’язку зі створенням і використанням об’єктів так званої промислової власності. Згідно з Конвенцією від 14 липня 1967 р., яка заснувала Всесвітню організацію інтелек-туальної власності (Convention Establishing World Intellectual Property Organization, далі — ВОІВ), розрізняють такі основні види об’єктів промислової власності:
• винаходи (inventions) в усіх сферах людської діяльності;
• наукові відкриття (scientific discoveries);
• промислові зразки (industrial designs);
• товарні знаки (trade marks), знаки обслуговування (service marks), фірмові найменування (trade names) та комерційні позначення (commercial indісations).
Україна — учасниця Конвенції про заснування ВОІВ. Паризька конвенція з охорони промислової власності (Paris Convention for the Protection of Industrial Property), укладена 20 березня 1883 р., серед об’єктів промислової власності називає ще й корисні моделі (utility models). Те, що у Конвенції від 14 липня 1967 р. має назву “комерційні позначення”, у Паризькій конвенції називається “вказівка джерела або назва поход-ження” (indication of source or appellations of origin). Паризька конвенція передбачає придушення недобросовісної конкуренції (repression of unfair competition). Конвенція від 14 липня 1967 р. у зв’язку з цим говорить про “захист від недобросовісної конкуренції”.
Зазначений перелік об’єктів промислової власності не вважається вичерпним, оскільки Конвенція від 14 липня 1967 р. поширюється і на інші права щодо інтелектуальної власності у виробничій, науковій, літературній та художній сферах. Україна бере участь у Паризькій конвенції з 25 грудня 1991 р. Потрібно зазначити, що поняття “інтелектуальна власність” ширше, ніж поняття “промислова власність”. Інтелектуальна власність окрім промислової охоплює права, що стосуються літературних, художніх і наукових творів; виконавчої діяльності митців, звукоза-пису, радіо- та телевізійних передач.
Останнім двом групам прав у курсі лекцій присвячується окрема тема. Перша група цих прав відома як авторське право — копірайт (copyright), друга — суміжні права (related rights, neighbouring rights). Отже, схематично інтелектуальну власність можна зобразити так:
Інтелектуальна власність = Промислова власність + Копірайт + Суміжні права
У сфері промислової власності Паризька конвенція є своєрідним “ветераном”.
Паризька конвенція передбачає, що держави-члени можуть укладати між собою окремі спеціальні угоди. Ці угоди можуть охоплювати певні аспекти промислової власності. Зрозуміло, що згадані спеціальні угоди мають узгоджуватися з нормами Паризької конвенції і не суперечити їй. Країни — учасниці Паризької конвенції утворюють Паризький cоюз з охорони промислової власності. Станом на 15 січня 2001 р. учасницями Паризької конвенції стали 160 держав.