Центром міста була площа, хоча цей термін не вживався місцевим населенням у ХУІІІ ст., а сам базар і був площею. Центр площі ділився на земельні ділянки, які займали комори і лавки. Вони до речі так і називалися „коморные места" і „лавочные места”. Дуже часто комори тіснилися одна до одної рядами. Коморні ряди стали прототипами торгових рядів, які виникли пізніше. Назви рядів залежали від товару, що в них продавався. В описі будівель, що згоріли під час пожежі 1781 року значились „лавки харчевые питейные и с некоторым разным товаром…”. Власниками комор і лавок були, звичайно, зажиточні люди - козацька старшина, багаті міщани, духовенство, а також монастирі, багаті цехи, ратуша. Прилуцькій ратуші належала комора на базарі, яка здавалася в оренду. Торгівля проходила не тільки в лавках, але і в жилих будинках, які переважно перетворювалися в „шинки”. Особливо така практика торгівлі розповсюдилась після 1721 р., коли було козакам дозволено „шинковать” у власних будинках. Слід зазначити, що слово „шинкувати” у ХУІІІ ст. вживалося у досить широкому розумінні чим нині. Це слово частково означало „продавати” і було його синонімом. В любому випадку (і тільки його) використовували, коли мали на увазі продажу горілки, дьогтю, олії і інших рідких товарів. Так у „Ведомости” 1728 р. про отримання доходів казною від Прилуцького полку читаємо: ”за шинки з дьогтю”.
На початку ХІХ ст. центр торгівлі перемістився на Верхні Кустівці. Саме тоді до існуючих долучилися ще два ярмарки: Василівський та Провідській. Отож, у другій половині ХІХ ст. в місті проводились уже п’ять ярмарків, та запроваджений новий Здвиженський, або як ще називали Хрестовоздвиженським чи Воздвиженським ярмарком. Проведення ярмарку співпадало з християнським святом - Хрестовоздвиженням. Вважається, що в цей день хрест набуває чудодійної сили.
На поч. ХХ ст. ярмарки припиняють свою діяльність. Багато ремесел, такі як прядіння, ткацтво і, навіть, пошиття одягу втратили свою необхідність.
Та повернімося до наших днів.
Не перевелися в Прилуках ще майстри: Каращук Катерина Семенівна - заслужений майстер народної творчості України, Яцків Ніна Андріївна - вишивальниця, Чуб Володимир Васильович - лозоплетіння, Герасимчук Микола - різьба по дереву. Відродився Здвиженський ярмарок.
прилуччина ремесло селянське ткацтво
Хоча в наш час ярмарок триває лише один день, але і за цей короткий проміжок часу прилучани встигають познайомитися з різноманітною продукцією, котра представлена на ярмарку. Під час проведення таких свят відчувається невидимий зв’язок з величним та прекрасним минулим нашого міста, котре переповнює душу.
1. Гайдай Г. ПРИЛУКИ: Місто старовинне. - Прилуки АІР-Поліграф, 2003 р.
2. Савон О. Матеріальна культура Прилуччини. Промисли і ремесла. - Прилуки 2004 р.