Найголовнішим був обряд “ Відкривання уст ” , він проводився не на тілі покійного фараона , а на його статуях у повний зріст . Ці статуї, кількість яких сягала часом більше двох десятків , зберігались у нішах центральної зали Долинного храму . Син фараона або його нащадок мав окропити статуї водою , умастити пахучими маслами , здійснити перед ними жертвопринесення і доторкнутись до уст кожної з них священними “ знаряддями ” , такими як тесло і різець . Після цього ритуалу статуї з Долинного храму ніби отримували здатність зберігати в собі душу “ Ка ” фараона .
Після завершення цих церемоній у Долинному храмі набальзамоване тіло фараона з усіма царськими ознаками його влади і з його внутрішніми органами ( їх виймали з тіла , бальзамували і розміщали окремо в спеціальних ємностях – канопах ) урочиста процесія, в якій могли брати участь тільки ритуально очищені особи, відносила в Поминальний храм . Процесія ця рухалась пандусом . Стіни галереї , збудовані на пандусі , були досить високі , що оберігало процесію від непосвячених очей. У поминальному храмі , що будувався поряд із пірамідою , повторювався ритуал “ Відкривання уст ” над статуями покійного . Тільки після цього тіло володаря Єгипту несли до місця його вічного упокоєння в глибині піраміди .
Ритуал поховання фараона супроводжувався складними обрядами . Тут не можна було зробити навіть найменшої помилки . Адже від воскресіння “ Ка ” фараона та від його благополуччя в загробному житті залежали життя і добробут усього Єгипту .
Використана література
1. Бичко А. К. та ін. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1992. – 392с.
2. Левчук Л. Т. та ін. Історія світової культури. – К.: Либідь, 1994.– 320с.