Смекни!
smekni.com

Трасологічна експертиза слідів ніг людини (стр. 3 из 4)

Після виливання в слід половини розчину кладеться попередньо змочений каркас. Шпагат бирки кріпиться до каркасу, а сама бирка кладеться поза слідом, потім в слід заливається залишок розчину. Через 25 – 30 хв. зліпок можна виймати.

Частки грунту, що пристали до гіпсу, змиваються водою. Ні в якому разі не можна чистити зліпок щіточкою, чи ганчіркою навіть під струменем води. Дрібні деталі будуть знищені і зліпок зіпсований. Ще крще повну очистку зліпка робити після його просушки і повного затвердіння при кімнатній температурі на протязі 2 – 3 годин.

Зліпок можна закріпити, помістивши його на півгодини в розчин калієвих квасців (на 5 частин води 1 частину квасців) чи на 10 – 15 хв. в 20% – ний розчин виннокам'яної кислоти або в І5% – ний розчин кремнієвої кислоти.

Якщо слід залитий водою, то застосовують насипний спосіб. Перед цим можна спробувати видалити надлишок води спринцовкою, але дуже обережно, бо разом з водою всмоктується і грунт, що може утворити помилкові “додаткові особливості”.

В слід з водою обережно засипають сухий гіпс, котрий зверху розрівнюють. Якщо води недостатньо, її доливають крізь покладену поверх засипки ганчірку. Каркас та бирку застосовують також. Далі робота зі зліпком така ж, як і наведена вище.

Для виготовлення зліпків зі слідів на снігу гіпс розчиняють в максимально охолодженій воді з доданням кухонної солі (1 – 1,5% від ваги гіпсу). Через тканину густого плетіння або сито на дно сліду висівають порошок гіпсу шаром 1,5 – 2 мм. А далі виготовлення, зліпку – за вище розглянутими правилами.

Сліди на сипучих матеріалах (дорожній пил, мука, сухий річковий пісок і т.ін.) перед виготовленням зліпків закріплюють спеціальними розчинами (6 гр. лугу в 100 гр. спирту, 10 гр. целулоїду в 90 гр. ацетону, 5 гр. каніфолі в 95 гр. спирту). Спочатку, щоб не пошкодити слід, розчин наноситься пульверізатором, сопло якого спрямовується вгору, аби розчин падав назразок дощу. Після утворення видимої оком плівки сопло можно спрямовувати на слід.

Після утворення захисної плівки зліпок утворюють за загальними правилами.

Для закріплення слідів можна застосовувати гас. Його наносять на сліди також з допомогою пульверизатора спочатку – з відстані 80-60 см, потім – з 20 – 30 см до просичення гасом стінок сліду. Гас підвищує зчіплювання частин речовини.

Через 10 хв після просичення в слід можна обережно залити рідкий розчин гіпсу (консистенція молока). Пісня його загустіння в слід додатково вводиться розчин гіпсу звичайної консистенції.

Існують різні зліпочні маси на базі полімерів, їх також можна застосовувати для фіксації слідів ніг за методикою, вказаною в посібниках, що додаються до них.

Перед виготовленням зліпків за допомогою цих мас в необхідних випадках також провадиться укріплення стінок сліду за розглянутими нами правилами.

Доріжка слідів крім фотографування фіксується виготовленням схем з нанесенням данних необхідних вимірів елементів доріжки.

Вимірювання елементів доріжки слідів ніг провадиться, якщо на місці події кожною ногою залишено не менше 6 – ти слідів.

Довжина кроку правої (лівої) ноги вимірюється по відстані між центром її заднього краю каблука (п'ятки) і центром заднього краю каблука (п'ятки) лівої (правої) ноги.

Розворот ступні для кожної ноги визначається кутом між віссю сліду і лінією напрямку руху.

Ширина постановки ніг – це відстань між двома лініями, проведеними через центри слідів задніх зрізів каблуків, відповідно, правої і лівої ніг.

Для вимірювання елементів доріжки слідів ніг застосовуються великі шкільні циркулі, ортопедичні кутоміри та рулетки.


6 Методика трасологічної експертизи слідів ніглюдини і взуття

Мал. 3. Слід низу підошвивзуття, у якомувідобразились виробничо-технологічніознаки. Розмічені деякі мікроознаки, які індивідуалізують даний слід

Об'єктами трасологічної експертизи слідів ніг можуть бути:

- сліди взуття чи босих ніг, виявлені у ході огляду місця події (разом з предметами, на яких вони залишені; масштабні фотознімки слідів; слідокопіювальні матеріали з відбитками поверхневих слідів; нарешті, зліпки об'ємних слідів);

- взуття, знайдене на місці події;

- взуття, панчохи, шкарпетки, вилучені у підозрюваного;

- експериментальні сліди ніг або взуття підозрюваного.

Проведення трасологічного дослідження слідів ніг складається з тих же стадій, що і всі інші криміналістичні дослідження, а саме: попереднього, детального, роздільного, порівняльного і формування висновків.

Отже, отримавши завдання і уяснивши задачі дослідження, експерт приступає до огляду об'єктів, які підлягають дослідженню. Вивчає їх стан, умови утворення та фіксації слідів.

Відносно взуття, яке є ототожнюваним об'єктом, необхідно встановити: як довго воно носилося після можливого залишення слідів, чи ремонтувалося у цей час.

Оцінюється якість експериментальних зразків, які надійшли на експертизу, у разі потреби експерт надсилає запит слідчому про додаткові дані та матеріали.

Детальне дослідження, доцільно почати з взуття, бо його ознаки більш очевидні ніж на слідах і тому їх відбитки простіше виявити і відрізнити від випадкових утворень, які могли з’явитися внаслідок умов слідоутворення.

Спочатку вивчаються загальні ознаки ототожнюваного об'екта;

-конфігурація і розміри підошви і її частин;

- спосіб кріплення з верхом;

- тип (вид) і номер взуття;

- особливість низу взуття;

- розміщеннярельєфних малюнків і їх поєднання з частинами підошви, вид деталей рельєфних малюнків;

- розміщення рельєфних позначок (буквенних, цифрових і т.ін.);

- ознаки ремонту, зношення і т.ін.

Далі виявляють особливі ознаки:

- поєднання фрагментів рельєфних малюнків по лініям зрізу підошви;

- конфігурацію і розміщення ділянок зносу;

- дефекти рельєфних малюнків та інші нерівності (їх форму, розміри, положення);

- кількість і розміщення цвяхів, шпильок і гвинтів;

- наявність металевих деталей;

- випадкових включень сторонніх предметів;

- ознаки ремонту і т. ін.

У процесі роздільного дослідження слідів (їх зліпків, фотокопій та ін.):

- визначають конфігурацію відображення в них низу взуття і їх частин;

- довжину сліду, довжину і ширину кожної його частини;

- форму відображення малюнків, буквенних і цифрових позначок, металевих деталей;

- ознаки способу кріплення низудо верху т.ін.

Мал.4.Вимірювання сліду взуття

АБ - довжина сліду; ВГ - ширина підметкової частини сліду; ДЕ - ширина проміжної частини сліду;ЖЗ -ширина каблучної частини сліду.

Мал.5. Вимірювання сліду босої ноги


АБ - довжина сліду; ВГ - ширина плюсневої частини сліду; ДЕ - ширина проміжної частини сліду; ЖЗ - ширина пяточної частини сліду

По конфігурації відображення вирішують взуттям для якої ноги (правої чи лівої) залишений слід. Тобто пощук ознак в слідах аналогічний пошуку на взутті. В слідах ковзання визначають протяжність трас, їх ширину та кількість.

У результаті роздільного дослідження експерт може встановити, що відображення ідентифікаційних ознак в слідах або їх копіях відсутні, скажімо, внаслідок несприятливих умов слідоутворення, а тому досліджувані об'єкти непридатні для ототожнення.

В такому випадку,експертне дослідження на цьому закінчується.

Порівняльне дослідження починається з співставлення загальних ознак. Збіг загальних ознак служить відправним моментом для порівняння особливих ознак.

При порівнянні особливих ідентифікаційних ознак і їх відображень в слідах дотримуються такої послідовності:

Спочатку в сліді знаходять найбільш чітке відображення якої–небудь ознаки. Це відображення і схожу ознаку на взутті порівнюють між собою по формі, розмірам і дрібним деталям. В позитивному випадку цю ознаку використовують як орієнтир для пошуку інших ознак.

При встановленні такої кількості співпадаючих ознак, (загальних, особливих), які за переконанням експерта, становлять індивідуальний комплекс, можна робити висновок про тотожність взуття, яке залишило слід.

Встановлення розбіжностей особливих ознак, навіть при збігу загальних ознак, як правило, є достатньою підставою для висновку про відсутність тотожності.

При порівняльному дослідженні застосовуються традиційні методи: співставлення, суміщення і накладення.

Прийом співставлення використовується при безпосередньому порівнянні сліду (або його копії) з низом (підошвою) взуття.

Результати такого порівняння можуть бути проілюстровані на одномасштабних фотознімках шляхом нанесення позначок з одноіменними цифрами. Для більшої наглядності можна використати метод геометричних побудов.

Дослідження слідів ковзання доцільно супроводжувати методом суміщення.

Експериментальні сліди ковзання утворюють досліджуваним взуттям на матеріалах, близьких по своїм фізичним якостям слідосприймаючому об'єкту з місця події. Для експериментів можна також використовувати пластилин, віск та інші матеріали, які більш повно відображають ідентифікаційні ознаки.

Досліджувані і експериментальні сліди фотографують в одному масштабі. Одержані фотознімки розрізають в найбільш показових місцях і суміщують по наявним трасам і їх взаємному розміщенню.

Для вирішення питання чи носилося взуття, знайдене на місці пригоди, конкретною людиною, або при дослідженні слідів, залишених взуттям в калошах або ботах ефективним буває порівняльний прийом накладення.