Трансформаціябіблійнихобразів
у містеріїІвана Огієнка“Каїн і Авель”
У різні часиі у різних народівбіблійна оповідьпро Каїна йАвеля приверталаувагу митців,давала письменникамнеабиякийпростір дляуяви і роздумів,постановкиширокихморально-філософськихпроблем.
Факту братовбивстваприсвяченочимало творів,починаючи щез середньовічнихмістерій ізакінчуючитворами, щонаписані в нашідні. У художнійлітературіXVI - XVII ст. утвердилосяздебільшогонегативнепереосмисленняобразу Каїна.Вперше ідейната сюжетнаоснова біблійноїоповіді булазмінена Дж.Байроному містерії“Каїн” (1821), депервороднийсин Адама таЄви зображаєтьсяне як ворогроду людського,а навпаки, віншукач знань,які здатнівказати шляхдо щастя і добра.Твір Дж.Байронасправив величезнийвплив на сучасниківі наступніпокоління, бов ньому піднесеніпитання боротьбиза гідністьлюдської особи,за її право насвободу.
Докоріннопереосмислюютьсяобрази Каїнай Авеля в українськійлітературікінця ХІХ –початку ХХ ст.Це насампередстосуєтьсяпоеми І.Франка“Смерть Каїна”(1889), яка сталавершиннимтвором у переосмисленнібіблійноїоповіді не лишев українській,але й у світовійлітературі.Його Каїн – целюдина, якавнаслідоктривалих роздумівнад суттю своговчинку перероджуєтьсяіз егоїста налюдинолюбця.
Після І.Франкадо розкриттяобразу КаїназверталисяСильвестрЯричевський(поезія в прозі“Каїн”, 1897), НадіяКибальчич(поема “Каїн”,1904), Юрій Шкрумеляк(“Авлева жертва”,1926), ВалеріанТарноградський(“Мов Каїн взеленій діброві”,1932), ВолодимирСосюра (“Каїн”,1948), Богдан Рубчак(“Каїнові”,1963), Ігор Жук (“Каїн”,1990) та інші.
Звертавсядо цього образуй Іван ІвановичОгієнко, непересічнаособистість,людина енциклопедичнихзнань, працій обов’язку.Він був видатниммовознавцем,літературознавцем,міністром,православниммитрополитом,історикомукраїнськоїцеркви. Бібліографіяйого наукових,публіцистичнихі художніхпраць (за неповнимиданими налічуєпонад тисячуодиниць). Щостосуєтьсяйого художньоїспадщини, тотут яскравовиділяютьсядві теми:
Твори, якірозкриваютьсторінки боротьбиукраїнськогонароду за своєнаціональневизволення.
Твори нарелігійнутему.
За формально-змістовимиознаками містеріяІ.Огієнка “Каїні Авель” (1957) єпродовженнямі дописуваннямканонічноготексту. За жанромцей твір написанийза канонамирелігійноїдрами, зразкиякої маютьмісце і в творчостіінших українськихавторів ХХ ст.,зокрема В.Лужницького,В.Лімниченката ін.
Твір моделюєситуацію, вякій опинилисяАдам, Єва та їхдіти післявигнання з раю.Ставленняперсонажівдо свого становищане однозначне.Так, Адам виявляєповне смиренняі каяття, сумуєза втраченимраєм. Єва розумієсвою провину,тому закликаєАдама не згадуватипро те, що втраченедля людининазавжди. Авельпід впливомрозповідейбатька за допомогоюмолитви і повноївідданостіБогові прагнеповернути рай.
Найбільшеуваги авторприділяє розкриттюсуперечливогоі складноговнутрішньогосвіту Каїна.Старший синАдама і Євиневдоволенийз того, що йомудоводитьсяспокутуватигріх батьківтяжкою працеюв полі. Він товиявляє своєріднийбунт протинесправедливої,на його думку,Божої кари,звинувачуєБога в жорстокості(пор. “Каїн”Байрона), тошкодує, що втративвіру.
Автор показуєйого читачамне як абсолютнонегативногоперсонажа. КаїнОгієнка, подібнодо байронівськогогероя, намагаєтьсязнайти істину.Однак, на відмінувід іншихінтерпретаційцього біблійногосюжету, він невступає відвертоу конфронтаціюз Богом. Спершувін прагнепереконатисячи йде вірнимшляхом, а вжепотім зважитисяна той чи іншийрішучий крок.Подібні хитаннясупроводжуютьйого протягомусієї поеми,він то пропонує“дружню руку”Дияволові, тошкодує, що втративвіру і щирорадіє братові,який щасливийу своїй любовідо Бога.
Іван Огієнкобільшу винунакладає наЄву, яка відігралачи не найважливішуроль у тому, щоїї первістокнезадоволенийБогом. Вонарідко вступаєв розмову, алефактично завждивиявляє своюнезгоду ізВсевишнім,підтримує Каїнав його суперечкахіз батьком,пропонує Адамовізвернутисяпо допомогудо Диявола.
Щодо змалюваннябратовбивства,то І.Огієнкодотримуєтьсяканонічноїверсії.
МістеріяІ.Огієнка “Каїні Авель”, незважаючина деякі їїконцептуальнісуперечностіі декларативністьу зображенніперсонажів,посідає, якнас, належнемісце в історіїукраїнськоїлітературиХХ ст.
ВИСНОВКИ
Аналізуючимістерію І.Огієнка“Каїн і Авель”,ми прослідкувалирозвиток жанрудраматичноїпоеми в історіїсвітової літературивзагалі. Почавшиз розглядувитоків жанрув мистецтвіДавньої Індії,проілюструвавшидалі його розвитокзразками творівкласичноїсвітової літератури(Мільтон, ґьотета ін.), ми ввелирозвиток драматичноїпоеми у контекстіукраїнськогописьменства.
Виходячиз визначенняжанру, яке подаєнам літературознавчийсловник-довідник(1997), бачимо, щодраматичнапоема одночасноувібрала в себеознаки ліро-епічнихта драматичнихтворів. Це іфрагментарністькомпозиції,і зосереджена увага з бокуавтора на відтвореннядумок і почуттівгероїв, і гострийсюжетний конфлікт,і обов’язковістьвіршованоїформи (хоча бу певних епізодах),та багато іншихрис, що споріднюютьусі три жанри.
Знаходимовсі ці ознакиі в драматичнійпоемі “Каїні Авель”. Творицього жанрузаймають значнемісце у творчомудоробку автора.За формально-змістовимиознаками містеріяІвана Огієнка“Каїн і Авель”є продовженнямі дописуваннямканонічноготексту. Що стосуєтьсяжанрових ознак,то цей твірнаписаний заканонами релігійноїдрами, зразкиякої маютьмісце й у творчостіінших українськихавторів ХХ ст.,зокрема В.Лужницького,В.Лімниченката ін.
Біблійнаоповідь проКаїна та Авеляу різні часиі у різних народівприверталиувагу митців.Факту братовбивстваприсвяченочимало творів,у яких утвердилосяздебільшогонегативнепереосмисленняобразу Каїна.Вперше ідейната сюжетнаоснова біблійноїоповіді булазмінена Дж.Байроном умістерії “Каїн”(1821), де первороднийсин Адама таЄви зображаєтьсяне як ворогроду людського,а навпаки, віншукач знаньздатних вказатишлях до щастяі добра.
Докоріннопереосмислюєтьсяобраз Каїнав поемі І.Франка“Смерть Каїна”(1889). Його Каїн –це людина, якавнаслідоктривалих роздумівнад суттю своговчинку перероджуєтьсяіз егоїста налюдинолюбця.
ПісляІ.Франка дорозкриттяобразу КаїназверталисяС.Яричевський(поезія в прозі“Каїн”, 1897), Н.Кибальчич(поема “Каїн”,1904), Ю.Шкрумеляк(“Авлева жертва”,1926), В.Тарноградський(“Мов Каїн взеленій діброві”,1932), В.Сосюра (“Каїн”,1948), Б.Рубчак (“Каїнові”,1963), І.Жук (“Каїн”,1990) та інші.
Виходячиіз поставленогоперед намизавдання, мидослідили ісвоєріднуінтерпретаціюобразів біблійноїоповіді проперших земнихлюдей у драматичнійпоемі І.Огієнка.Найбільше увагиавтор приділяєрозкриттюсуперечливогоі складноговнутрішньогосвіту Каїна.Старший синАдама і Євиневдоволенийз того, що йомудоводитьсяспокутуватигріх батьківважкою працеюв полі. Він товиявляє бунтпроти несправедливої,на його думку,Божої кари,звинувачуєБога в жорстокості,то шкодує, щовтратив віру.
Стосовнобратовбивства,автор дотримуєтьсяканонічноїверсії.
МістеріюІ.Огієнка “Каїні Авель” можнавіднести догрупи класичнихзразків трансформаціїбіблійногосюжету таінтерпретаціїтрадиційнихобразів.
Післярозпаду СРСР,у 1992 році, відбулисядві науково-практичніконференції,присвячені110-тій річницівід дня народженняученого: “Духовнаі науково-педагогічнадіяльністьІ.І.Огієнка вконтекстіукраїнськогонаціональноговідродження”(Кам’янець-Подільський)та “Іван Огієнко.Незабутні іменаукраїнськоїнауки” (Львів).До читацькогозагалу починаєповертатисяйого багатющатворча спадщина.Побачили світ(масовими тиражами)його найвідомішіпраці, такі як:“Українськакультура”,“Українськацерква”, “ХвалімоБога рідноюмовою”, “Дохристиянськівіруванняукраїнськогонароду”, “Історіяукраїнськогодрукарства”.Крім того, заснованеВсеукраїнськетовариствоімені ІванаОгієнка. Воноразом зі СпілкоюписьменниківУкраїни, Житомирськоюобласною Радоюнародних депутатівта Фондом сприяннярозвитку мистецтвУкраїни заснувалибагатогалузевупремію йогоімені. Впершевручення премійлауреатамрізних галузей(літературиі мистецтва,науки і освіти,громадської,політичноїта церковноїдіяльності)відбулося 29березня 1995 року.
Це всеє свідченнямтого, що ІванОгієнко частково,повільно, тавсе ж повертаєтьсяна Батьківщину,і, можливо, будепоцінований,і займе належнейому місце нелише в історіїУкраїнськоїкультури, алей історії Українизагалом.
ІванОгієнко крімнаукової залишивще велику художнюспадщину. Вонацікава, самобутня,але практичноневідома читачеві,більше того,не дослідженанавіть літературознавцями.Автор розділивсвій художнійдоробок навісім томів:перші два –драматичнітвори; два наступних– поеми; п’ятий– легенди; зшостого повосьмий – ліричнітвори релігійногоспрямування.Переважнакількість цихтворів побачиласвіт у 50 – 60-тіроки у видавництві“Наша культура”(Вінніпег, Канада).Вони, як правило,присвяченітим сторінкамборотьби українськогонароду за своєнаціональневизволення,які були абозамовчувані,або перекручувалисьу нас на догодуідеологічнимінтересам. Серед такихможна виділитицикл драматичних поем “Віковінаші рани”(1960) та історичнаепопея у двохчастинах “Нашбій за державність”(1961).
Протягомусього свогожиття ІванОгієнко наполегливозбирав і зберігаврідкісні стародруки,унікальнірукописи, книжковівидання, яківолею випадкуопинялись унайнесподіванішихмісцях земноїкулі. Великукількістькнижок вінзмушений бувзалишити уКам’янці-Подільському.Крім цього двівеличезнікнигозбірнізалишилисяу Варшаві йХолмі, відповідношістнадцятьта двадцятьтисяч томів,які він зібравпротягом свогоповного поневіряньемігрантськогожиття. Ще однаунікальнакнигозбірнязнаходитьсяу Вінніпезі(Канада), деІван Огієнкопровів останнійперіод свогожиття. Середкниг, збереженихним, є Острозька Біблія 1581 року,“Ізборники”Святослава1073 року, “Лексіконсловеноросскій”Памви Беринди,“Граматика”ЛаврентіяЗизанія 1596 рокута ін.
Всесвоє життя вінприсвятивУкраїні, всяйого роботабула для їїблага. Такаатмосферанаціональноїжертовностіпанувала в йогородині. Доказомцього можеслугувати хочаб заповіт йогодружини паніДомініки своїмдітям: “Духомневидимимзавжди пробуватимуразом з вамиі все вам прощу,але не прощунайменшоїнаціональноїзради. …Синамсвоїм женитисяз чужинками,а доньці моїйвийти заміжза чужинця –свого благословеннярішуче не даю.
Завіщаювсім своїмдітям… цілесвоє життядобре й яснопам’ятати просвоє українськепоходженнята про національніобов’язки досвоєї обездоленоїБатьківщини”[7, c. ].
Сподіваємося,величезнанаукова, духовнаі літературнаспадщина великогогуманіста ісамостійникапослужитьнезалежнійУкраїні. Хотілосяб вірити, щосвоєю курсовоюроботою ми хочаб частковопривідкриємозавісу дослідженьОгієнковоїхудожньоїлітератури.А саме жанрудраматичноїпоеми (на прикладірелігійноїмістерії “Каїні Авель”).
Нашаробота складаєтьсязі вступу, основноїчастини, висновківта спискувикористаноїлітератури.
Для початкунам хотілосяб розглянутижанр драматичноїпоеми, історіюйого виникнення,характернійому риси іознаки.
Упершедраматичнапоема з’явиласяна межі ХVІІІ-ХІХст.,коли саме такевизначеннябуло використаневеликим німецькимпоетом і драматургомФрідріхомШіллером. Віндраматичноюпоемою (“dramatischeGedichte”)назвав своютрилогію проВаленштайна.Широко використовувалицей новий виді романтикиХІХ ст.
Витокидраматичноїпоеми берутьсвій початоку мистецтвіДавньої Індії.У відомихпоемах-епопеях“Рамаяна ” та“Махабхарата”розповідь проподії сполучаласяз драматичнимидіалогами, вяких окремірепліки супроводжувалисяремарками, яківказують, яку п’єсах, комуз діючих осібвони (репліки)належать. Дослідникинебезпідставновбачають уцьому впливтеатру на літературу.Він виявивсяі на більш пізніх етапах розвиткусвітовогомистецтва(“Божественнакомедія” Данте,поеми Мільтонаі Ґьоте).
Історіядраматичноїпоеми в українськійкласичнійлітературінараховуєблизько століття,з нею пов’язанобагато сторінокнаціональноїкультури, найвагомішіздобутки утворчостіокремих художників.Драматичнапоема, як і трагедія,поема, балада,дума, віршованийцикл з найбільшоюповнотою втілюєромантичнусвідомість,таку характернудля становленняі розвиткунової українськоїлітератури.
У першійполовині ХІХст. одним ізосновних творчихметодів, якийбагато в чомувипередив рисиі подальшітенденціїрозвитку новоїукраїнськоїлітератури,став романтизм.Виникнувшив кін. 20-х рр. інайбільшогосвого розвиткудосягнувшив 30-40-ві роки, романтизмв українськійлітературібув, як стверджуютьдослідники,і найбільшчітко визначенимнапрямком.
Саме вцей періодзначно розширюютьсятематичні,жанрові, стильовірамки новоїукраїнськоїлітератури.На ряду з жанрамибалади, ліро-епічноїта історичноїпоеми, драмиі трагедіїз’являєтьсяперший твір,що має усі рисидраматичноїпоеми – “Переяславськаніч” М.І.Костомарова(хоч автор назвав“Переяславськуніч” трагедією,орієнтуючисьна традиційневизначення,яке існувалотоді для драматичнихтворів із трагічноюрозв’язкою).
У літературознавчомусловнику-довіднику(1997) ми знаходимотаке визначеннядраматичноїпоеми, яке миберемо за основу,бо воно, на нашудумку, відбиваєосновні особливостіцього жанруі його відмінностівід іншихспоріднених.
Драматичнапоема –невеликий заобсягом віршованийтвір, в якомупоєднуютьсяжанрові формидрами та ліро-епічноїпоеми. В основудраматичноїпоеми закладаєтьсявнутрішнійдинамічнийсюжет – власне,конфлікт світогляднихта моральнихпринципів привідсутностіпанорамноготла зовнішніхподій, перевазіліричних чинниківнад епічнимита драматичними.У світовійлітературідраматичнапоема відомаз творів Й.В.Ґьоте“Фауст”, Дж.Байрона“Манфред”.Драматичнапоема розвиваласяі в українськійпоезії (“Переяславськаніч” М.Костомарова,“Сон князяСвятослава”І.Франка, “Вкатакомбах”,“У пущі” ЛесіУкраїнки, “Подорозі в казку”О.Олеся, “Свіччиневесілля” І.Кочерги,“Дума про трьохбратів неазовських”Л. Костенко таін.) [9].
Отже,ближче розглянувшизразки творівцього жанру,можемо зробитивисновок, щодраматичнапоема – це твір,який органічносполучає ліро-епічней драматичневідтвореннядійсності. Внаш час вонапередбачаєсценічне втіленняв театрі, натомістьколись навітьсамі авториназивали їхп’єсами длячитання і, зарідкіснимивинятками, насцені не ставили.Розвиток сюжетуу драматичнійпоемі пов’язаний(як і в ліро-епічнійпоемі) із розкриттямдушевного світуцентральнихгероїв. Самена відтворенняїхніх думокі почуттівзосереджуютьавтори основнуувагу.
Драматичнапоема спорідненаз ліро-епічноюпоемою і своєюкомпозицією– фрагментарною.Автора першза все цікавлятькульмінаційнімоменти в доліцентральнихгероїв, а томуним свідомовипускаютьсяланки, які сполучалиб епізоди зжиття персонажів.Про події минулогойдеться частішевсього у спогадахперсонажів.У зв’язку ізцим зростаєроль монологівгероїв, якіявляють собоюневеликіпоеми-сповіді.
Центральнийгерой драматичноїпоеми – це, першза все, особистість,людина з високимипрагненнями,почуттями ідумками. Вінвступає внепримиримийконфлікт зворожими силами. Цей конфліктмає бути гострим,запеклим, а вфіналі маєвизначитисяпереможенийі переможець.Все це родичаєдраматичнупоему з трагедією– театральнимжанром, якийнайбільш повновтілює важкіжиттєві протиріччя.Не випадково“Фауст” Ґьоте,“Манфред”Байрона та іншідраматичніпоеми називаютьтрагедіями.Але в порівнянніз трагедієюсюжет у драматичнійпоемі розвиваєтьсяменш напружено.На думку Б.І.Мельничукадраматичнапоема “підлягаєтому ж закону,що й драма вширокому розумінні,- в її основупокладеніконфлікт, боротьбапротилежностей.Однак на відмінувід драми воназавжди надаєперевагу конфліктамідейного порядку,точніше кажучи,в центрі її –ідейна боротьба,ідейні поєдинкиантагоністів”[10,с. 59].
Драматичнапоема – не тількитвір ліричноїсхвильованості,а й драматичноїнапруженості,твір, заснованийна змаганніфілософськихконцепцій, нагострій боротьбіідей. Вона прагнедо широкихсоціально-філософськихузагальненьі в цьому відношеннінавіть випереджаєтрагедію. Длявтілення своїхроздумів продолю світу йлюдства поетдолучає образи-символи,алегоричніфігури, фантастичнікартини. Реальніособи наділяютьсяв “Фаусті”Ґьоте чи в “ПерҐюнті” Ібсенанадприроднимиздібностями,стикаютьсяз ірреальнимиістотами (богами,духами, бісамитощо). Фантастичнийелемент наявний,звичайно, неу всіх драматичнихпоемах. Затеактивно використовуютьсяумовні форми,що порушуютьподібністьдо реальногожиття. Це притаманночи не усім авторамтворів цьоговиду. Сама віршованаформа, обов’язкова(хоча б у певнихепізодах) длядраматичноїпоеми, посилюєїї умовнийхарактер усистемі сучаснихтеатральнихжанрів, якіорієнтуютьсяна прозу, наточну передачуживих розмовнихінтонацій насцені.
Долядраматичнійпоемі в літературознавствіта мистецтвознавствівипала не щаслива.Довгий час їївзагалі непомічали абовідносили додрам для читання.До цих пір несформованочітких поглядівна межі жанру.Одні відносятьїї до різновидівпоеми, інші –до драми, третіж розглядаютьдраматичнупоему як твірособливоголіро-драматичногороду. Дослідженнямжанру драматичноїпоеми почализайматисявідносно недавно.До такихвчених-літературознавціввідносимоГ.Ібсена, О.Богданова,І.Аузіня, М.Арочка,Б.Мельничука,Л.Дем’янівську,Т.Салигу, Л.Скирдута ін. Середукраїнськихлітературознавцівчи не найповнішедослідив жанрдраматичноїпоеми Б.І.Мельничук,присвятившиїй свою монографію,в якій розкривосновні характеристики,ознаки, притаманнідраматичнійпоемі, проілюструвавшиїх багатимпоетичнимматеріалом.
Що стосуєтьсяавторів, якізверталисядо цього жанру,то літературазнає багатьохвизначних, інавіть геніальних,письменників.Серед них слідвідзначитиІвана ІвановичаОгієнка (МитрополитаІларіона), якийчасто послуговувавсядраматичноюпоемою притворенні релігійнихтворів. На запитання,чому автор длянаписаннятворів релігійноїтематикивикористовувавпоетичну форму,він у післямовідо І тому своїхтворів, виданомуу Вінніпезіу 1957 році, пише:“У нас немарелігійноїпоезії! …Так,людей релігійниху нас багато,а релігійноїпоезії зовсімнема. Окремірелігійні віршідеяких нашихпоетів не творятьтого, що зветьсярелігійноюпоезією. …СтараУкраїна ХVІІ-ХVІІІвіку,за західнимприкладом,кохалася врелігійнихмістеріях. …Цімістерії виходилиголовно з КиївськоїМогилянськоїАкадемії, і наних віки виховувалисьморально йрелігійно ціліпокоління істудентів, іширокого українськогогромадянства!”[1,c. 12]. Автор,як бачимо, длятого, щоб хочякось заповнитицю нішу, беретьсядо поетичногослова.
Драматичнапоема у творчостіІ.Огієнка посідаєдалеко не останнємісце. Два томийого художньогодоробку займаютьтвори, які засвоїми жанровимихарактеристикамиблизькі додраматичноїпоеми.
Темоюнашого дослідженняє філософськамістерія ІванаОгієнка“Каїн і Авель”,поема, яка малана меті у поетичнійформі передатизагальновідомийзміст біблійногосюжету.
Розвиваючитему братовбивства,автор відходитьвід канонічноготексту і дещопо-своєму висвітлюєперсонажіСвятого Письма.
Заформально-змістовимиознаками містеріяІвана Огієнка“Каїн і Авель”є продовженнямі дописуваннямканонічноготексту. Автору поемі моделюєситуацію, вякій опинилисяАдам, Єва таїхні діти післявигнання з раю.Кожен із зображенихперсонажівпо-різномуставиться доситуації, щосталася.
Адам,усвідомлюючисвій гріх,намагаєтьсяйого спокутувативажкою працею:
І я прокидаюсь,комашка Господня,
Для денноїпраці Творцеві…
[1,с. 207].
Він сприймаєсувору дійсністьдосить оптимістично,як справедливепокарання заперворднийгріх – непослухБогові, за зраду:
Не справав яблуках познання,-
НепослухБогу вбив мене…
[1,с. 235].
Взагалі,мотив зрадиу творах ІванаОгієнка з’являєтьсячасто і постаєу багатьох їїпроявах. Цезрада власнимпринципам,зрада товаришам,громадськості,національназрада, зрадаБогові. Алепоряд із засудженнямтакого ницоголюдськогопрояву, авторнамагаєтьсяпоказати іГосподню ласку,прощення усімгріхів за умовищирого покаяння.Таке ставленняАдама до Всевишньогоілюструєтьсяйого спогадами:
Колина небі передБогом
В непослухпали Анголи,
То всіза Адовим порогом
Вониув’язнені були.
…А мизгрішили протиБога, -
І не поїланас заглада!
Нехайже буде Богухвала
За милосердяце до нас…
[1,с. 236].
Такимі постає переднами Адам. Вінвиявляє смиренняі каяття, готовийдо випробувань,сумує за втраченимним колисьраєм, але вірить,що все повернеться:
Та ж нескарав нас Богнавіки
Й не кинувв темну пащуАду…
Не відібравГосподь намРаю, -
Он навкругивін, на Землі…
[1,с. 211].
Зовсімінакше ІваномОгієнком зображенаЄва. Вона тежсумує за раєм,розуміючи, щовтрачене неповернути, алеу ній ми не бачимоні крихти каяття:
І пощоРай мені минулий,
Колия кари не забуду?
Застигу серці більзаснулий,
І щиритьзуби Мста повсюду…
[1,с. 237].
Вонапросто мовчить,більше того– змовчує, вусьому слухаючисьі безголососкоряючисьАдамові, бо ж:
Господьстворив Адамапаном,
А жінка– то йому рабиня.
[1,с. 237].
В усіхсуперечкахміж своїм чоловікомі старшим синомвона, як правило,дотримуєтьсянейтралітету,але іноді, нібивипадково зїї уст зриваютьсяслова на підтримкуКаїна, які показуютьістинну подобуЄви. Коли у однійіз перших зображенихавтором суперечокміж Адамом іКаїном батькокаже, що Господьзалишив людямрай на землі,той гнівновідповідає,що крім цьогоє:
І повноЗла, і повнотруду,
Й щоденнапраця аж допоту…
[1,с. 211].
А Євана підтримкуйого слів ісобі каже:
Й з косоючорна Смертьповсюду
Нам житидодає охоту…
[1,с. 211].
І хочавтор відводитьїй небагатослів у поемі,але в усіх їїрепліках відчуваєтьсяневдоволеністьрішенням Всевишнього.Їй це видаєтьсянесправедливимі занадто жорстоким.Це призводитьдо того, що вонаіноді не знаєщо їй робити,до кого примкнути:
Частимпро тихий Райзідханням
Собія надірваладушу…
А можез Райським цимпроханням
До когоіншого йтимушу?
Багатож є Міцної Сили,
А ми доГоспода Одного…
Колиб хоч раз мипопросили
Бодай…спокусникаоцього!…
[1,с. 237-238].
Незважаючина материніхитання, пошукнею компромісів,її син Авельвиріс богобоязливоюлюдиною з щиримидитячими захопленнямипрекрасним,природнім. Вінпід впливомбагатьох батьковихрозповідейнамагаєтьсяповернути райщирою молитвою,натхненноюпрацею, повноювідданістюЄгові, своєюлюбов’ю доусього сущого:
Яка Красакругом в Природі.
Прекрасенкожен Божийтвір!
[1,с. 213].
Самечерез цю любовавтор наближуєобраз Авелядо образу ІсусаХриста. Авель,як і Месія, гинеза правду, залюбов до ГосподаБога, який длянього був понадусе:
О Боже,солодкий, оТворче коханий,
За всея складаю подякуТобі:
За коженТвій Дар менізнаний й незнаний,
За витертукожну сльозинкув журбі!…
Бо всякийДар добрий –мені в насолоду,
А кожнетерпіння – внауку мені…
[1,с. 228].
До такогож щирого послуху,любові й певностів Богові Авельзакликає усіхінших:
Складаймож на Бога
Своїсподівання,
Й щасливадорога
Нам блиснеззарання!…
[1,с. 246].
Головнимгероєм аналізованоїнами поеми є,безперечно,Каїн. ОбразКаїна в літературічасто розкривавсяавторами доі після ІванаОгієнка. Середтих, хто звертавсядо нього були:Дж.Байрон (містерія“Каїн”, 1821), С.Яричевський(поезія в прозі“Каїн”, 1897), Н.Кибальчич(поема “Каїн”,1904), О.Стороженко(повість “МаркоПроклятий”,1870), І.Франко (поема“Смерть Каїна”,1889), Ю.Шкрумеляк(“Авлева жертва”,1926), В.Тарноградського(“Мов Каїн, взеленій діброві…”,1932), В.Сосюра (“Каїн”,1948), Б.Рубчак (“Каїнові”,1963), І.Жук (“Каїн”,1990), В.Вовк (“Баладапро Каїна іАвеля”, 1994) та ін.Окрім того,іноді письменникивикористовуютьмотив братовбивствау своїх творах(“Земля” О.Кобилянської(одна з театральнихпостановокмає назву “СиниАдама”), “Україніка”Є.Гуцала). Подібнеявище спостерігаємой у фольклорнихматеріалах,зокрема у казках(“Правда і Кривда”і под.).
КаїнІвана Огієнкадуже суперечливий.Автор показуєйого нам не якцілком негативногоперсонажа, анавпаки, наголошуєна тому, що всябіда його полягаєу пошуковіістини, адже“Бог хоче бачитив людях … особистостей,які мислять,сумніваються,аналізуютьдійсність …,які добровільнороблять свійвибір між добромі злом, Божимі сатанинським”[8,с. 65].Але, усе ж, ІванОгієнко, навідміну відДж. Байрона,показує Каїнане як революціонера,що повстаєпроти ворожогосвіту, створеного“Всемогутнімтираном” Богомна муки людям,а гріховноюістотою, якапотрапила підвладу Диявола.Більше ІванОгієнко звинувачуєКаїнових батьків,в основному,Єву. Вона незмогла поборотив собі гніву,незгоди ізБожим рішенням,саме вона(домислюємо,прочитавшипоему) привиласинові оценезадоволенняГосподом.
Шукаючив світі правди,Каїн то виявляєсвоєріднийбунт протинесправедливої,на його думку,кари, звинувачуєБога в жорстокості:
За гріхбатьків терпітикару?
Яке жто зло вчинилими?
[1,с. 210].
тошкодує, що втративвіру:
Щасливийти, мій братерідний,
Що маєшповну душуВіри:
Тобіпалає стягпобідний,
І Щастясвітиться безміри!…
[1,с. 231].
Коливони з Авелемприносять дариВсевишньому,то по черзімоляться. Умолитві Адамовогопервенця звучитьпрохання повернутилюдей до Раю.Він описуєлюдські мукиі скаржитьсяБогові на своєжиття, проситьзабрати “тугубезкраю”,але Господьне відкликаєтьсяна цю молитву.Авель, бачачи,що молитвазалишилисянепочутою,каже:
Томутвоя безпліднажертва,
Й огоньіз Неба не зійшов:
Молитвагорда Богумертва,
Плодючазавсігди Любов!
[1,с. 250].
Колипісля молитвиАвеля, йогожертва спалахуєвогнем, Дияволпочинає під’юджуватиКаїна і той убезтямі хапаєдрючка і скидаєАвелеву жертву.Той намагаєтьсязупинити брата,але потрапляєпід удар і падаєзамертво. Каїнхоче піднятийого, але це нідо чого не призводить– він став першимубивцею наЗемлі.
Післяцієї сцениДиявол, якийраніше підтримувавКаїна в усьому,починає відвертонасміхатисяз нього. У ситуації,коли той проситьу Бога:
Пошлиж скоріш смертельнукару,
В Твоїхруках я весь,- карай
[1, с.259].
Диявол,“регочучи так,що аж по довкіллінесеться”,каже:
Длятебе Смертьбула б не кара,
Бож рідного убивти брата:
Тебенавік грізнаПримара
Візьмев свої обіймиката!
[1,с. 260].
Почувшипро покараннявід ГосподаЄгови, Каїнпадає на землю,боїться звестисяна ноги, бо вінбрата забив.
Подальшадоля Каїнаавтором у поеміне розкривається.Як бачимо, ІванОгієнко дещопо новому висвітлюєбіблійну оповідьпро першихземних людей,незважаючина те, що до ньогодо цього епізодузверталосябагато визнанихмайстрів перасвітової літератури.
ТвірІ.Огієнка написанийза канонамирелігійноїдрами, зразкиякої маютьмісце і в творчостіінших українськихавторів ХХ ст.,зокрема, В.Лужницького,В.Лімниченката ін.
МістеріяІ.Огієнка “Каїні Авель”, незважаючина деякі їїконцептуальнісуперечностіі декларативністьу зображенніперсонажів,повинна посістиналежне їймісце в історіїукраїнськоїлітературиХХ ст.
списоклітератури
МитрополитІларіон. Твори.– Т.1.: Філософськімістерії. –Вінніпег, 1957. –336 с.
БогдановА.Н. На рубежеэпоса и драмы:Учебное пособиеспецкурс. –Челябинск:ЧГПИ, 1984. – 72 с.
ГаничД.І., ОлійникІ.С. Словниклінгвістичнихтермінів. –К.: Вища школа,1985. – 249 с.
Дем’янівськаЛ.С. Українськадраматичнапоема (проблематика,жанр, специфіка).– К.: Вища школа,1984. – 160 с.
ДемьяновскаяЛ.С. Украинскаядраматическаяпоэма (становлениеи развитиежанра в дооктябрьскийпериод). – К.: КГУим. Т.Г.Шевченко,1985. –
ЗелінськаН. Культуранауковоготексту: сучаснеосмисленняконцепціїІ.Огієнка // ІванОгієнко (незабутніімена українськоїнауки): ТезидоповідейВсеукраїнськоїнауковоїконференції,присвяченої110-річчю від днянародженняпрофесораІвана Огієнка.– Ч.1. – Львів,1992. – С. 81-88.
ЗахлюпанаН. Іван Огієнко.Життя і діяльність// Іван Огієнко(незабутніімена українськоїнауки): ТезидоповідейВсеукраїнськоїнауковоїконференції,присвяченої110-річчю від днянародженняпрофесораІвана Огієнка.– Ч.1. – Львів,1992. – С. 81-88.
КанигінЮ.М. Шлях аріїв:Україна в духовнійісторії людства:Роман-есе. –2-е вид. – К.: Україна,1996. –256 с.
Літературознавчийсловник-довідник/ Р.Т.Гром’як,Ю.І.Ковалівта ін. – К.: ВЦ“Академія”,1997. – 752 с.
МельничукБ.І. Драматичнапоема як жанр[Літературно-критичнийнарис]. – К.: Дніпро,1981. – 143 с.
НямцуА.Є., АнтофійчукВ.І. Проблемитрадиції тановаторствау світовійлітературі:Навчальнийпосібник. –Чернівці: Рута,1998. – 208 с.
ОгієнкоІ.І. Історіяукраїнськоїлітературноїмови / Упорядникі автор історично-біографічногонарису та примітокМ.С.Тимошик. –К.: Либідь, 1995. –296 с.
СалигаТ.Ю. У спектріпоетичнихжанрів. – К.:Знання, 1988. – 46 с.
СкирдаЛ.М. Сучаснаукраїнськапоема. – К.: Либідь,1990. – 165 с.
Міністерствоосвіти та наукиУкраїни
Чернівецькийнаціональнийуніверситет
іменіЮрія Федьковича
Кафедраукраїнськоїлітератури
студентІІ курсу (23 гр.)
Трансформаціябіблійнихобразіву містеріїІвана Огієнка
“Каїні Авель”
(Курсоваробота)
канд.філ.наукВасилик Л.Є.
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………3
Основначастина……….…………………………………...…..6
Висновки……………………………………………………………19
Списоквикористаноїлітератури………………………….21
Науковийкерівник – доц.АнтофійчукВ.І.
у містеріїІвана Огієнка“Каїн і Авель”
В останнєдесятиліттязначно активізувалисязусилля українськихвчених, спрямованіна дослідженнябагатогранноїнаукової іхудожньоїспадщини ІванаОгієнка (МитрополитаІларіона). Щоправда,його літературнатворчістьвивчена щенедостатньо.Про це, зокрема,свідчить містерія“Каїн і Авель”,один з йогонайпомітнішихтворів.
Художнєпереосмисленняобразів Каїнаі Авеля розпочалосяв українськійлітературіз поеми І.Франка“Смерть Каїна”(1889), в якій заголовнийперсонаж внаслідоктривалих роздумівнад суттю своговчинку моральноперероджується,стає людинолюбцем.Серед творівукраїнськоїлітературикінця ХІХ –початку ХХ ст.,в яких безпосередньовикористовуютьсямотиви і образипершоджерела,- поема Н.Кибальчич“Каїн” (1904) тапоезія в прозіС.Яричевськогоз такою ж назвою(1897). Водночасзв’язок творівукраїнськоїлітературицього періодуз біблійноюоповіддюпростежуютьсяі на рівні аналогіїта алюзії, щовиявляєтьсяв подібностіелементівсюжету, характерів,образності,композиційнихзасобів тощо.Такими є, наприклад,повісті “МаркоПроклятий”(1870) О.Стороженката “Земля”(1901) О.Кобилянської.
В українськійлітературіХХ ст. є ряд творів,в яких на основібіблійноїоповіді проКаїна і Авелязмальовуєтьсяодвічна боротьбадобра і зла.Серед них –“Авлева жертва”(1926) Ю.Шкрумеляка,“Мов Каїн, взеленій діброві…”(1932) В.Тарноградського,“Каїн” (1948) В.Сосюри,“Каїнові”(1963) Б.Рубчака,“Каїн” (1990) І.Жука,“Балада проКаїна та Авеля”В.Вовк та ін.,в яких загальновідоміперсонажіінтерпретуютьсяздебільшогов морально-етичномуаспекті. Вукраїнськійпоезії ХХ ст.образ Каїнаіноді використовується на рівні символу.Автори такихтворів не розгортаютьоповідь першоджерелау певні сюжетніколізії. Вжитийу певному контексті,такий образчасто служитьзасобом характеристикитрагічноїукраїнськоїдійсності ХХст., позначеноїновою Каїновоюпечаттю – червонимпрапором з йогокривавим серпомі молотом (“Відлуннямолитви” П.Осадчука).Драматичнаісторія українськогонароду асоціюєтьсяіз стосункамибіблійнихбратів (“Україніка”Є.Гуцала).
Заформально-змістовимиознаками містеріяІ.Огієнка “Каїні Авель” (1957) єпродовженнямі дописуваннямканонічноготексту. Твірмоделює ситуацію,в якій опинилисяАдам, Єва та їхдіти післявигнання з раю.Ставленняперсонажівдо свого становищане однозначне.Так, Адам виявляєповне смиренняі каяття, сумуєза втраченимраєм. Єва розумієсвою провину,тому закликаєАдама не згадуватипро те, що втраченедля людининазавжди. Авельпід впливомрозповідейбатька за допомогоюмолитви і повноївідданостіБогові прагнеповернути рай.
Найбільшеуваги авторприділяє розкриттюсуперечливогоі складноговнутрішньогосвіту Каїна.Старший синАдама і Євиневдоволенийз того, що йомудоводитьсяспокутуватигріх батьківтяжкою працеюв полі. Він товиявляє своєріднийбунт протинесправедливої,на його думку,Божої кари,звинувачуєБога в жорстокості(пор. “Каїн”Байрона), тошкодує, що втративвіру. У змалюваннібратовбивстваІ.Огієнкодотримуєтьсяканонічноїверсії.
ТвірІ.Огієнка написанийза канонамирелігійноїдрами, зразкиякої маютьмісце і в творчостіінших українськихавторів ХХ ст.,зокрема, В.Лужницького,В.Лімниченката ін.
МістеріяІ.Огієнка “Каїні Авель”, незважаючина деякі їїконцептуальнісуперечностіі декларативністьу зображенніперсонажів,повинна посістиналежне їймісце в історіїукраїнськоїлітературиХХ ст.
МитрополитІларіон. Каїні Авель // МитрополитІларіон. Твори.– Т.1.: Філософськімістерії. –Вінніпег, 1957. –С. 201-262.
Нямцу А.Е. Поэтикатрадиционныхсюжетов. – Черновцы:Рута, 1999. – 176с.
Скоць А.І. Вічніобрази в поемахІвана Франка(на матеріаліфілософськихпоем “СмертьКаїна” і “Мойсей”)// Іван Франкоі світова культура,матеріалиміжнародногосимпозіумуЮнеско: У 3 кн.– Кн.2. – К.: Наук.думка, 1990. – С.304-306.